1. Аналіз наукової та науково-методичної літератури показав, що серед вітчизняних та зарубіжних авторів зростає інтерес до питань фізичного виховання учнів, які мають вади фізичного та інтелектуального розвитку. В системі фізичного виховання перспективним є підбір засобів та методів, що базується на ігровій діяльності дитини, за допомогою яких можливо більш ефективно здійснювати не тільки корекцію фізичної сфери розумово відсталих школярів, але й інтелектуальної та психічної. В той же час відсутня чітка послідовність заходів, які б дозволили більш ефективно впливати на різні сторони особистості розумово відсталих дітей, особливо це стосується використання потенціальних резервів розділу програми зі спортивних ігор. 2. Дослідження особливостей розвитку рухової та інтелектуальної сфери учнів олігофренів ступеню дебільності молодшого та середнього шкільного віку свідчать про підтвердження загальних закономірностей розвитку таких дітей. Спостерігалося відставання аномальних учнів від норми у показниках фізичної підготовленості – силі, швидкості, швидкісно-силових якостях, спритності, гнучкості, витривалості та координації: найбільше це стосується координаційних здібностей на 25 – 56%; витривалості динамічного характеру на 20 – 40%; швидкості рухів на 5 –14%; у показниках сили основних м’язових груп тулуба і кінцівок на 6 – 15%; гнучкості на 5 – 10%. Для визначення рівня розумових здібностей була використана експрес-методика вивчення розумового розвитку дітей молодшого та середнього шкільного віку, яка була розроблена вченими Київського державного інституту Дефектології АПН України: Стадненко Н.М., Ілляшенко Т.Д., Борщєвською Л.В. у 1998 році. Крім того одним із критеріїв були показники успішності з предметів загальноосвітнього циклу – математики, мови, природознавства (косвенно). Так в експериментальній групі перед початком експерименту 6 із 23 осіб опановували матеріал на “10” і “8”, а на кінець експерименту їх кількість вже була 9 із 23. 3. Аналіз результатів вивчення особливостей ставлення до ігрової діяльності розумово відсталих школярів, засвідчив елементи позитивного розуміння ними необхідності використання спортивних ігор в навчально–виховному та корекційно-відновлювальних процесах. В цілому ж, опитування показало нагальну потребу серйозної роботи з учнями та їх батьками по активізації процесу запровадження спортивних ігор у всі ланки життя та діяльності дітей олігофренів, як важливого засобу розвитку їх рухової, інтелектуальної та емоційно вольової сфери. 4. На підставі літературних даних, опитування вчителів фізичної культури, з урахуванням певного рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості розумово відсталих школярів була розроблена і апробована послідовна пропедевтична модель засвоєння навчального матеріалу з розділу спортивні ігри у спеціальній загальноосвітній школі: на першому етапі - запровадження систематизованих автором загально-розвиваючих та спеціальних фізичних вправ; на другому етапі - ігрових вправ та рухливих ігор змагального характеру; на третьому етапі - REABALL - гра, яка поєднувала в собі рухові дії з м’ячем та виконання певних розумових завдань з предметів загальноосвітнього циклу – математики, мови, природознавства. Підвищення рухової активності дітей з вадами фізичного та розумового розвитку завдяки запровадженню моделі пропедевтичної підготовки до оволодіння спортивними іграми сприяло поліпшенню основних досліджуваних фізичних якостей – в експериментальних групах порівняно з контрольними поліпшились: координаційні здібності на 11,9% (р < 0,001); швидкісно-силові – в метаннях на 16,2% (р <0,001); в стрибках на 14,5% (р < 0,001); показниках швидкості на 18,7% (р < 0,001); витривалості на 14,6% (р < 0,001); силових показниках на 14,2% (р < 0,001). 5. У процесі дослідження були визначені психолого-педагогічні та дидактичні умови для запровадження в спортивні ігри різноманітних завдань з предметів загальноосвітнього циклу, а також місце та роль спортивних ігор у позакласній та позашкільній роботі. Серед них: використання ігрових вправ з елементами коригуючого впливу та цілеспрямованого навчання основним рухам; створення емоційного фону для сприймання і відтворення рухів через рухливі ігри; раціональне планування роботи з чітким окресленням ігрового завдання та його орієнтування в конкретно-практичних ситуаціях за допомогою гри REABALL. Запропонована нами пропедевтична модель вивчення спортивних ігор дала позитивний ефект не тільки у фізичному розвитку та фізичній підготовленості дітей олігофренів, але й сприяла покращенню їх інтелектуальних можливостей. Це дозволяє рекомендувати її у навчально-виховний процес розумово відсталих дітей молодшого та середнього шкільного віку як на уроках фізичної культури, так і у позакласній та позашкільній роботі. Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів фізичного виховання дітей олігофренів ступеню дебільності. Подальше дослідження пропедевтичної підготовки розумово відсталих учнів до оволодіння спортивними іграми продовжується і має за мету визначити та запровадити комплекс ігрових дій в старших класах, що дозволить нам прослідкувати ефективність нашої моделі від початку навчання до його завершення. | 