Результати експериментально-фонетичного дослідження, проведеного за допомогою сучасних поліфункціональних комп’ютерних програм Speech Analyzer (1996-2002) та WaveSurfer (2004), показали, що у комунікативній ситуації політичних телеінтерв’ю і ток-шоу у просодії спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів присутні численні інтерферентні ознаки та ознаки вимовного акценту, не зумовлені інтерференцією. Залежно від комунікативних типів фраз проявляються ті чи інші інтерферентні явища. Виявлені інтерфереми сегментного рівня здатні призводити до появи просодичних інтерферем у мовленні арабо-англійських білінгвів. Найбільш значним є їхній вплив на темпоральні характеристики дискурсу. Додавання зайвих коротких голосних звуків між приголосними для полегшення вимови викликає сповільнення темпу мовлення. Одночасно, відсутність позиційних редукованих варіантів голосних звуків та некоректна вимова дифтонгів і трифтонгів спричиняють його прискорення. Відсутність якісної та кількісної редукції ненаголошених голосних, надання їм повноцінного статусу у службових частинах мови створюють ефект наголошеності цих частин мови, що порушує ритм англійських фраз (робить його уривчастим). Такі інтерфереми також призводять до порушень мелодичного оформлення синтагм і фраз, що проявляється у тональних перепадах. Результати аналізу просодичних ознак наративів AM показали, що виявлені у цьому комунікативному типі речень просодичні інтерфереми можуть створювати серйозні перешкоди для порозуміння між учасниками комунікації. Характерні AM інтонаційні контури (рівна шкала у сполученні з низьким низхідним або високим низхідним термінальними тонами) мають негативні відтінки байдужості до співрозмовника чи невдоволення ним, активного протесту з боку мовця чи його роздратованості з приводу сказаного співрозмовником. Власне розповідні фрази AM через бідність мелодичного контуру характеризуються монотонністю, одноманітністю, що справляє враження відсутності у мовця інтересу до розмови, а заяви завдяки висхідному інтонаційному малюнку мають відтінки сумнівів, критики, недовіри і навіть погроз з боку мовця. Найбільшого інтерферентного впливу арабської просодії зазнали повідомлення AM. Виявлені інтерферентні ознаки у питальних фразах AM також призводять до неправильної інтерпретації носіями англійської мови цих фраз. Співрозмовник може або не розпізнати питання через граматичні та просодичні інтерфереми, або здивуватися через емоційне забарвлення, якого надає фразі інтонація неносія: властивий AM складений спадно-висхідний тон вносить у питання відтінки попередження співрозмовника про щось, сумнівів; низхідні ядерні тони у загальних питаннях наближають їх до риторичних та створюють враження, що мовець наполегливо та настирливо добивається відповіді на своє запитання; висхідний тон на першому складі фрази сприймається носіями як сплеск емоцій – перехід AM зі стану спокою до емоційного збудження, обурення, радості. Найбільшого інтерферентного впливу з усіх комунікативних типів питальних фраз зазнали загальні і спеціальні питання, а також перепити AM. Просодична інтерференція у директивах AM є набагато помітнішою, ніж у наративах та питальних фразах. Вона може призводити до непорозумінь і навіть напруження стосунків між учасниками міжкультурної комунікації, оскільки директивні мовленнєві акти набувають некоректних інтонаційних відтінків перебільшеної ввічливості, непевності, зайвої емоційності, категоричності, надмірної наполегливості і навіть грубості (поєднання рівної високої шкали і висхідного тону надає директивам підбадьорюючого протекційного відтінку, який порушує характерні для спонукальних фраз відносини між мовцем та слухачем; спадні мелодичні шкали у вимогах AM викликають ефект імперативності, наполегливості, непоступливості тощо). Найбільшого інтерферентного впливу з усіх комунікативних типів директивів зазнали прохання, поради та вимоги AM. Інтерференція на рівні просодії є однією із вагомих причин виникнення іншомовного акценту в англійському мовленні AW. У порівнянні з уривчастим та незлитим мовленням AW, мовлення BW звучить значно мелодійніше, виразніше і впевненіше. Властиві розповідним фразам AW просодичні характеристики надають їм відтінку непевності, сумнівів, наївності, незахищеності. Створюється враження, що AW постійно просять підтримки співрозмовника, підтвердження їхніх слів чи навіть співчуття. Майже усі досліджувані просодичні ознаки наративів виявилися такими, що зазнали впливу інтерференції в англійському мовленні AW. Питальні фрази AW відзначаються менш варіативною мелодикою, ніж аналогічні фрази BW. Використання AW рівних мелодичних шкал і ядерних тонів робить їхні питання монотоннішими та подібними до наративів за просодичними ознаками. Вживання AW складних тонів у риторичних питаннях створює враження різкої, настороженої позиції мовця, а у загальних та спеціальних питаннях – ефект невпевненості та вагання. Велика частотність висхідних тонів поряд з висхідними мелодичними шкалами створює ефект непевності, емоційності та особливої ввічливості AW, часто навіть надмірної. Невдалі спроби AW виразити питальність фрази за допомогою мелодики компенсуються варіюванням інтенсивності. Найбільшого інтерферентного впливу з усіх комунікативних типів питальних фраз зазнали спеціальні питання AW. Спільні інтерферентні ознаки у мовленні AW та AM доводять правомірність виділення арабо-англійських білінгвів як окремої групи неносіїв англійської мови. Однак виявлені відмінності у деяких просодичних характеристиках порівнюваних груп мовців свідчать про те, що просодія неносіїв англійської мови є також гендерно зумовленою. Розбіжності у просодії наративів AW та AM не засвідчили нерівності у володінні англійською мовою: жодна з просодичних ознак не показала переваги однієї з двох категорій мовців над іншою. Найбільше диференційних просодичних ознак зареєстровано у заявах і власне розповідних фразах двох категорій мовців. У питальних фразах AW спостерігається більше інтерферентних явищ та відчутний більший вимовний акцент, ніж у питаннях AM, однак це пов’язано не з гіршим володінням англійською мовою, а з психологічними чинниками: більшою емоціональністю AW, схвильованістю через незвичну для них роль ініціатора певної дискусії, у деяких випадках – здивованістю, роздратованістю з приводу провокуючих реплік співрозмовника. Використовувані AW просодичні засоби, такі як: висхідні та з порушеною поступовістю мелодичні шкали, складні і складені ядерні тони, розширені діапазони ЧОТ та інтенсивності – роблять їхні питання більш емоційно забарвленими, додаючи до них позитивні чи негативні конотації. Вироблений шлях дослідження просодичної інтерференції та опису результатів експерименту може бути використаний і для інших типів білінгвізму. |
