У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми примирення з потерпілим у механізмі кримінально-правового регулювання. В результаті дослідження автором сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, основні з яких наступні: 1. Статтю 46 розділу IX КК України “Звільнення від кримінальної відповідальності” викласти у такій редакції: “Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння невеликої тяжкості, передбачене Особливою частиною КК, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона, відшкодувавши завдані нею збитки або усунувши заподіяну шкоду, чи погодивши порядок відшкодування збитків або усунення шкоди, примирилася з потерпілим. Примітка. Потерпілим визнається фізична особа, її представник, законний представник неповнолітньої або недієздатної особи, близькі родичі загиблого, а так само юридична особа, законним інтересам яких заподіяно шкоду або створено загрозу такої шкоди вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.” 2. До розділу XI “Призначення покарання” КК України ввести статтю 681 такого змісту: “При наявності пом’якшуючих обставин, передбачених пунктом першим та другим частини першої ст. 66 цього Кодексу, а також примирення з потерпілим, строк призначеного покарання не може перевищувати трьох чвертей максимального строку, найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.” 3. Статтю 74 розділу XII “Звільнення від покарання та його відбування” КК України доповнити ч. 5 (частину 5 відповідно вважати частиною 6) наступного змісту: “Особа, яка вчинила злочин середньої тяжкості, звільняється за вироком суду від покарання, якщо вона, відшкодувавши завдані збитки або усунувши заподіяну шкоду, чи погодивши порядок відшкодування збитків або усунення шкоди, примирилася з потерпілим”. 4. Частину 2 ст. 81 КК України викласти у такій редакції: “2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо судом буде визнано, що з урахуванням сумлінної поведінки засуджений не потребує відбування частини призначеного покарання, що залишилась. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання судом враховується також досягнення засудженим примирення з потерпілим шляхом відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, чи погодження порядку відшкодування збитків або усунення шкоди.” 5. З урахування специфіки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх осіб, зазначені зміни слід відобразити і у ч. 2 ст. 107 КК України. Відтак, вона може мати наступний зміст: “2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо судом буде визнано, що з урахуванням сумлінної поведінки і ставлення до навчання, засуджений не потребує відбування частини призначеного покарання, що залишилась. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання судом враховується також досягнення засудженим примирення з потерпілим шляхом відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, чи погодження порядку відшкодування збитків або усунення шкоди.” |