У Висновках, які подаються за результатами дослідження після кожного розділу і наприкінці роботи, сформульовано основні теоретичні положення і викладено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та юридичної практики у сфері договірних відносин. В результаті здійсненого дослідження принципу справедливості в римському праві і в сучасному зобов'язальному праві України можна зробити такі висновки: категорія справедливості завжди набуває особливої актуальності у періоди значних трансформацій у правовій думці, які часто пов'язані з тим, що позитивний закон не в змозі регулювати суспільні відносини. Саме у такий період знову звертаються до розуміння феномена справедливості у праві; історія еволюції римського приватного права має унікальний характер. На його формування впливали і грецька філософія, і право інших народів. Завдяки діяльності римських юристів, преторів, імператорів римське право набуло форми абстрактної замкнутої системи, яка складалась із правил — формул. Римське приватне право було здатне регулювати господарські відносини, що швидко змінювалися. Воно стало джерелом права для законодавства країн континентального типу. Римське приватне право базувалося на праві народів, яке розглядалося римськими юристами як таке, що виражає вимоги справедливості. Традиційно йому було властиве застосування принципу справедливості - на початку свого розвитку воно було тісно пов'язане з мораллю; під впливом стоїцизму природне право для римських юристів виявлялось як ідеальне право. Завдяки такому ідеальному підходу було створено абстрактну систему права, яка складалась із системи інститутів і принципів; результати аналізу джерел римського права показали, що пріоритет принципу справедливості підтримувався також діяльністю імператорів. Використання принципів природного права привело до виникнення нових видів зобов'язань. У всіх консенсуальних та реальних договорах, за виключенням займа, bonae fidei і aequitas зробились єдиним керівним критерієм, як.
це можна побачити із процесуальних формул. Римське приватне право було тим джерелом, на підставі якого було створено сучасні правові системи країн континентальної Європи (Франції, Німеччини);
у Цивільному кодексі вперше згадується категорія «справедливість» як одна із засад цивільного права України. Сучасне розуміння справедливості, що тісно пов'язане з мораллю, обумовлене уявленням про людину, сформовану новою європейською культурою. Це є уявлення про людину як про самостійного індивідуума, якого наділено невід'ємними правами, та який здатний самостійно контролювати та регулювати свою поведінку у суспільстві на підставі деяких загально визначених норм; з огляду на сучасні процеси інтеграції та узгодження законодавств країн Європи, підґрунтям яких було римське право, при характеристиці принципу справедливості мають враховуватися засади римського права, які приводять до висновку, що принцип справедливості став тим інструментом, який зумовив констатування римського приватного права як універсальної правової системи, яка здатна регулювати відносини, які вже виникли, а також відносини, які можуть виникнути у майбутньому; особливої уваги привертає принцип справедливості у договірних відносинах, в яких сторони самостійно визначають правила поведінки. Аналізуючи цивільне законодавство, можна зробити висновок, що принцип справедливості систематизує і визначає всі імперативні норми цивільного законодавства і визначає поведінку суб'єктів права такою, що має відповідати не тільки нормам закону, але і нормам права; розробниками кодексу відведена особлива роль принципові справедливості у подоланні прогалин у праві; принцип справедливості виступає як моральна категорія, як філософська категорія, але в цивільному праві принцип справедливості можна розглядати тільки як юридичну категорію. При цьому змішування різних проявів категорії справедливості може викликати неправильне регулювання цивільних відносин. В роботі принцип справедливості вперше було розглянуто як юридичну категорію і на цій підставі зроблено висновок, що принцип справедливості є системоутворюючим принципом, який утворює із спеціальних принципів цивільного законодавства України певну систему, що
здатна узгодити правила поведінки, встановлені у Кодексі, а також подолати прогалини у нормах права;
на підставі аналізу принципу справедливості як системоутворюючого принципу щодо принципів договірного права зроблено висновок, що принципи добросовісності та розумності є допоміжними принципами. Дотримання принципу добросовісності та розумності спрямоване на належне і реальне виконання зобов'язань; формуванню сучасного розуміння принципу справедливості передувало визнання такої категорії як «принцип соціальної справедливості». Принцип соціальної справедливості був основоположним принципом соціалістичного права. Соціалістична соціальна справедливість виражається в основоположному принципові соціалізму: «від кожного по здібностям - кожному по праці»; визнання принципу справедливості як основного, системоутворюючого, загального принципу права пов'язане, як здається, із наданням пріоритетної ролі природному праву над правом позитивним; втілення справедливості у нормі права означає звуження сфер його застосування. Якщо розглядати принцип справедливості як принцип законодавства, то тут принцип справедливості, як уявляється, співпадає з принципом законності. Тому, думається, принцип законності є допоміжним відповідно до принципу справедливості; сторони договору, укладаючи договір, сподіваються на його виконання. Відповідно до принципу справедливості -зобов'язання має виконуватись із поєднанням принципів належного виконання та реального виконання. Відповідно до цієї конструкції виконання належною стороною, в належному місці, у належний строк, у належний спосіб доповнюється вимогою виконання зобов'язання відповідно до мети договору, що є вимогою принципу справедливості і гарантії прав та інтересів учасників правовідносин. Таким чином, відповідно до принципу справедливості, забезпечуючи гаранти прав та інтересів учасників, інститут відповідальності слід застосовувати і для тих відносин, що не забезпечені інститутом неналежного виконання; українське законодавство містить правила про межі реалізації та захист цивільних прав. Ця конструкція базується на декількох принципах, основне місце серед яких посідає вимога того, що
суб'єктивні цивільні права, відповідно до п. 3 ст. 509 ЦК України мають набуватися, здійснюватися, захищатися та припинятися із додержанням принципів добросовісності, розумності та справедливості;
принцип справедливості є гарантією захисту цивільних прав та інтересів суб'єктів цивільного права, визначає межі здійснення суб'єктивних прав. Його слід розуміти як визначення нормою права обсягу, меж здійснення та захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм; принцип справедливості у цивільному праві забезпечується гарантіями, якими виступають інститут відповідальності та інститут забезпечення виконання зобов'язань. | 