Анотація до роботи:

Сюта Б. Принципи організації художньої цілісності в творчості українських і польських композиторів 1970-1990-х років. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за фахом 17.00.03 – музичне мистецтво. – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. – Київ, 2007.

Дисертацію присвячено розглядові актуальних питань сучасної композиторської творчості, чимало з яких щойно починають активно розроблятися і перебувають на стадії початкового наукового осмислення. У центрі уваги – домінантні принципи організації художньої цілісності в музиці як диференційні ознаки музичного тексто- та смислоутворення періоду 1970 – 1990-х рр. Підкреслено, що в кінці ХХ століття вони ускладнилися у зв’язку з усталенням постмодерних реалій, одночасним функціонуванням різних дискурсивних практик, загальним поширенням на сферу культури глобалізаційних процесів, утвердженням стильового плюралізму й еклектизму. Розглянуто шляхи виявлення в таких умовах визначальних принципів організації художньої цілісності, актуальних для музичної творчості України та Польщі останньої третини ХХ ст. Накреслено способи визначення найадекватнішого прочитування смислів твору, їх утілення у звуковому матеріалі, з’ясування загальних закономірностей закодовування / розкодовування в ускладнених конструктивних рішеннях.

Визначено й умотивовано основні принципи організації художньої цілісності, що стали найбільш продуктивними в музично-творчій практиці останньої третини ХХ ст. Простежено функціонування текстових взаємодій, кічу, культурної полілогічності, системної організації, співрозмірності та симетрії, фрагментаризму, шкал константних моделей.

Матеріалом для ілюстрування теоретичних положень та висновків слугують твори українських і польських композиторів 1970 – 1990- х років.

Застосований у роботі порівняльний підхід дав змогу не тільки продемонструвати загальноєвропейські тенденції розвитку креативних процесів у музичному мистецтві, але й проаналізувати спільні й найпоказовіші для обох музичних культур принципи організації художньої цілісності, що відбивають специфіку сучасних реалій. В цьому контексті констатовано дедалі помітніший вплив панівного дискурсу на еволюцію сучасної музичної творчості.

Реферована дисертація – одне з перших в українському теоретичному музикознавстві досліджень, присвячених вивченню динамічних смисло- й формотворчих процесів, найбільш актуальних для української та польської музики останньої третини ХХ ст. У ній, виходячи з принципу цілісності сприймання, на концептуально нових засадах визначено основні параметри художньої цілісності сучасного музичного твору.

Результатом узагальнення теоретичних положень та практичного розгляду творів у принципово новому ракурсі стало вироблення комплексної методики аналізу музики 1970 – 1990-х рр. виключно в контексті нових естетичних реалій і формування концептуально нового розуміння сучасної науково-творчої парадигми.

Багатоплановість системи організації художньої цілісності в українській та польській музиці 1970 – 1990-х рр. дозволила розглянути стратегію її формування як іманентну характеристику музично-творчого процесу. Така стратегія гнучко взаємодіє з іншими чинниками, що наприкінці ХХ ст. фактично трансформувалися у креативні принципи, серед яких концептуально значущими стали такі:

1) об’єктивізація впливу трансформацій сучасного інформаційного суспільства на вибір та індивідуалізацію творчих наставлень композиторів;

2) усталення постмодерністських реалій та постмодерної чуттєвості як визначальних факторів музично-творчої діяльності;

3) домінування глобалізаційного уніформізму культурно-мистецьких практик у визначенні ціннісних орієнтацій новостворюваних музичних артефактів;

4) дискурсивна зумовленість комунікативних характеристик організації художньої цілісності;

5) утвердження культурно-стильового плюралізму – універсального чинника організації художньої цілісності;

6) переакцентування аксіологічних характеристик музичних творів у контексті їх переорієнтування на естетику кічу;

7) активне залучення соціокультурних контекстів і принципу текстових взаємодій;

8) категоризація фрагментаризму й інференційності мислення як засадничої умови сприймання музичних творів;

9) зміна науково-творчих парадигм та їх множинність;

10) використання константних моделей і закономірностей ієрархізованої системної організації музичних творів;

11) залучення екстрамузичних чинників як одного з домінуючих принципів смислоутворення.

На підставі теоретичного узагальнення розглядуваної проблеми запропоновано уточнене визначення стрижневого поняття дослідження. Організація художньої цілісності – це специфічний історично маркований параметр розуміння процесу формування цілого як одного з найдинамічніших аспектів творення та сприймання музики.

Поглиблений і всебічний аналіз проблем культурно-стильової полілогічності й текстових взаємодій вияскравив явища, які констатують етапні зрушення у музично-творчій сфері кінця минулого століття. Для їх інтерпретації обрано широкий культурологічний синхронічний підхід, що уможливив найширше з’ясування особливостей сучасних еволюційних та глобалізаційних тенденцій, до яких повною мірою залучена музична культура України та Польщі. Глобалізація передбачає залучення до єдиного континууму культур усіх народів, які прийняли умови розвитку цивілізацій сучасного світу. Вона ж детермінує взаємопов’язані процеси централізації та периферизації культури, специфіку інформаційних стратегій і перебігу актів художньої комунікації. Закономірності відповідних тенденцій екстраполюються на сферу музичної культури і творчості й визначають принципи креативної діяльності.

Окремі принципи організації художньої цілісності в музиці усталилися у композиторській практиці впродовж 1970 – 1990-х років як носії нового мистецького світогляду й постмодерної чуттєвості. Найбільш показовими й мобільними з погляду сприйнятливості до інновацій виявились інструментальні композиції камерних, рідше – камерно-вокальних жанрів. Хорові, вокально-симфонічні, вокально-драматичні та – значною мірою – твори традиційних жанрів симфонічної музики виступають більшою мірою ретрансляторами усталених традицій та інтердискурсів і слугують зразками художньої цілісності, що організовані з опорою на консервативні принципи й апробовані науково-творчі парадигми. Урахування цих реалій сприяло виявленню та осмисленню домінуючих в останній третині ХХ ст. принципів організації художньої цілісності, до яких належать:

1) використання текстових взаємодій та прийомів авторської і слухацької інтертекстуальності;

2) функціонування інтердискурсивності;

3) кодування мистецької інформації у формі фрагментаризму;

4) використання рядів константних моделей;

5) усталення науково-творчих парадигм та їх плюралізм у синхронному зрізі;

6) утвердження смислоутворювальної функції екстрамузичних чинників художньої цілісності.

Умотивованому відтворенню контекстних умов формування й функціонування названих принципів сприяє дослідження особливостей організації художньої цілісності з погляду утвердження постмодернізму як домінантної суспільно-культурної парадигми в музиці східноєвропейського регіону останньої третини ХХ ст.

Культурна й стильова множинність постмодернізму, часто із залученням дистанційованих культурно-мистецьких пластів (в тому числі фольклорних), усвідомлення сучасних культурно-філософських дискурсів і намагання використати їх естетичні параметри стали визначальними чинниками у формуванні основних принципів організації художньої цілісності в українській та польській музиці аналізованого періоду.

У контексті загальної множинності соціокультурних наставлень посилилася роль окремих традиційних чинників, чимало з яких трансформувалися в дієві принципи консолідації звукового матеріалу та організації художньої цілісності, як-от принципи системності та симетричності й зростання ролі позамузичних чинників у процесі організації художньої цілісності.

Розглянуті типи застосування науково-творчих парадигм та художнього моделювання процесів формо- й смислоутворення дозволили визначити релятивні для українського й польського музичних дискурсів шкали актуальних константних моделей, виявити специфіку співіснування в музиці множинності художніх текстів та способів їх взаємодії.

Висвітлення найпродуктивніших тенденцій організації художньої цілісності в музиці України та Польщі останньої третини ХХ ст. здатне поглибити теоретичну базу для подальшого аналізу музичних текстів інших жанрів і стилів.

Публікації автора:

1. Сюта Б. Музична творчість 1970-х – 1990-х років: параметри художньої цілісності. – Київ: Грамота, 2006. – 255 с.

2. Сюта Б. Глобалізаційні та периферизаційні процеси в культурі як чинник організації художньої цілісності в сучасній музиці. – Київ: УБСП „Комора”, 2006. – 60 с.

3. Сюта Б. Проблеми організації художньої цілісності в українській музиці другої половини ХХ століття. – Київ [б.в.], 2004. – 120 с.

4. Сюта Б. „Київ Музик Фест’92” // Музика. – 1993. – № 1. – С. 4-6.

5. Сюта Б. Деякі питання індивідуально-стильової специфіки музичної драматургії українських композиторів 1970-80-х років (камерно-вокальні твори) // Записки Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. – Том ССХХХII: Праці музикознавчої комісії. – Львів, 1996. – С. 179-193.

6. Сюта Б. „Прем’єри сезону” // Музика. – 1998. – № 4. – С. 2-4.

7. Сюта Б. „Форум молодих”: яким йому бути? // Музика. – 1998. – № 5. – С. 2-4.

8. Сюта Б. Музика молодих // Музика. – 2001. – №6. – С. 2-3.

9. Сюта Б. Формотворення у сучасній музиці та підходи до його аналізу у системі вузівської освіти // Мистецтвознавчі записки. – Випуск 1. – Київ, 2001. – С. 11-15.

10. Сюта Б. Використання спеціальної термінології у дослідженнях, присвячених вивченню сучасної музичної культури // Мистецтвознавчі записки. – Випуск 2. – Київ, 2002. – С. 17-27.

11. Сюта Б. Теоретичні проблеми „нової музики” в науковій концепції О. Костюка // Матеріали до українського мистецтвознавства: Збірника наукових праць. – Випуск 2. – Київ, 2002. – С. 154-157.

12. Сюта Б. Інтертекстуальність та проблеми стилю і форми в українській музиці постмодернізму // Студії мистецтвознавчі. – Число 2. – Театр. Музика. Кіно. – Київ: Видавництво ІМФЕ, 2003. – С. 13-19.

13. Сюта Б. Фрагментаризм як засіб організації цілого в сучасній музиці // Матеріали до українського мистецтвознавства: Збірник наукових праць. – Вип.3 (На пошану А. І. Мухи). – Київ, 2003. – С. 103-105.

14. Сюта Б. „Київ Музик Фест – 2003” // Студії мистецтвознавчі. – 2003. – Число 4. – С. 105-107.

15. Сюта Б. Категорія дискурсу в аналізі організації художньої цілісності в сучасній музиці // Мистецтвознавчі записки. – Випуск 3-4. – Київ, 2003. – С. 3-11.

16. Сюта Б. Текстові взаємодії та організація художньої цілісності в сучасній музиці // Музичне мистецтво і культура. – Науковий вісник. – Випуск 4. – Книга 1. – Одеса: Друк, 2003. – С. 66-79.

17. Сюта Б. Культурно-стильова полілогічність культурних текстів постмодернізму як чинник організації художньої цілісності в українській музиці 1970-х років // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. – 2004. – Вип. 5. – С. 95-102.

18. Сюта Б. „Київ Музик Фест” – вп’ятнадцяте! // Студії мистецтвознавчі. – Число 4(8): Театр. Музика. Кіно. – Київ, 2004. – С. 100-102.

19. Сюта Б. Кіч у стильових параметрах українського музичного постмодернізму // Записки Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. – Том ССХLVII: Праці музикознавчої комісії. – Львів, 2004. – С. 138-153.

20. Сюта Б. Інтертекстуальність як засіб організації форми в українській музиці постмодернізму // Українська та світова музична культура: сучасний погляд: Збірка статей. – Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. – Випуск 36. – Книга 1. – Київ, 2005. – С. 20-32.

21. Сюта Б. „Музика молодих”: проблеми творчості і рецепції // Музика. – 2005. – №4 (351). – липень-серпень. – С . 4-5.

22. Сюта Б. Особливості позамузичних чинників організації художньої цілісності в музичних текстах кінця ХХ ст. // Вісник Прикарпатського університету. – Мистецтвознавство. – Випуск VIII. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 63-72.

23. Сюта Б. Деякі аспекти організації художньої цілісності у композиторській творчості останньої третини ХХ ст. // Питання організації художньої цілісності музичного твору: Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. – Випуск 51: Збірка статей. – Київ, 2005. – С. 24-31.

24. Сюта Б. Числово-масштабні пропорції та організація цілісності в сучасній музиці // Музична україністика: сучасний вимір. – Київ, 2005. – С. 116-124.

25. Сюта Б. Константні моделі в процесі музичного смислоутворення // Теоретичні та практичні аспекти музичного смилоутворення: Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. – Випуск 60: Збірка статей. – Київ, 2006. – С. 69-77.

26. Сюта Б. Осінній ужинок „Музик Фесту – 2006” // Музика. – 2006. – № 6 (листопад-грудень). – С. 2-4.