У дисертації проведено комплексний науково-теоретичний аналіз правового регулювання припинення шлюбу за законодавством України та сформульовано низку важливих науково-практичних висновків, які зроблені вперше і мають наукову новизну, зокрема: доктринально визначене поняття "припинення шлюбу" як втрата чинності зареєстрованого з дотриманням вимог законодавства сімейного союзу жінки та чоловіка з підстав, встановлених законом, що спричиняє припинення шлюбно-сімейних правовідносин та інших обумовлених шлюбом прав та обов’язків; аргументовано висновок про доцільність закріплення в законодавстві права подружжя виражати взаємну згоду на розірвання шлюбу в інший спосіб, ніж подання спільної заяви про розірвання шлюбу, наприклад, шляхом подання подружжям двох односторонніх заяв чи надсилання таких нотаріально засвідчених заяв; обґрунтовано висновок про недоцільність встановлення в законодавстві більш жорстких підстав для розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, ніж для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, та, відповідно, при прийнятті рішення про розірвання шлюбу суд повинен брати до уваги не будь-які інтереси подружжя та дітей, а лише ті, які мають істотне значення; обґрунтовано висновок про доцільність позбавлення права пред’являти позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та одного року після народження дитини того з подружжя, який вчинив протиправну поведінку з ознаками злочину щодо іншого з подружжя або дитини; обґрунтовано тезу про необхідність введення додаткової підстави визнання шлюбу недійсним за статтею 40 СК – наявність обману або омани, в результаті яких особа не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними при реєстрації шлюбу; обґрунтовано висновок про те, що питання про момент санації шлюбу повинно вирішуватися диференційовано в залежності від можливості визначення моменту зникнення обставин, які перешкоджали укладанню шлюбу, або моменту появи нових обставин; обґрунтовано висновок про необхідність надання добросовісній особі у разі недійсності шлюбу права на утримання аналогічно правам одного з подружжя на утримання після розірвання шлюбу. На основі здійсненого автором дослідження науково-практичних проблем правового регулювання припинення шлюбу сформульовані рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України, зокрема шляхом внесення змін та доповнення до статей 26, 39-41, 104-106, 109, 113, 115, 116, 118 СК, статті 234 ЦПК, інших статей СК та Правил. |