В результаті проведеного дослідження категорії „психічне насильство” у кримінальному праві України отримано такі висновки: 1. До основних закономірностей використання категорій психології у кримінальному праві при регулюванні питань психічного насильства відноситься недостатній і неякісний характер відображення зазначених категорій, що призводить до невідповідності юридичних положень даним психології і складнощів при реалізації таких положень. Одним із найважливіших способів виправлення зазначеного стану справ є використання даних психології у кримінальному праві шляхом описання категорій психічної природи певного явища категоріями його юридичної природи. 2. Запропоновано як самостійний серед інших підходів до визначення сутності психічного насильства виділяти підхід, відповідно до якого кримінальне психічне насильство може бути розглянуто як ситуацію міжособистісних відносин, яка полягає в кримінальному насильницькому психічному впливі на фізичну особу – суб’єкта кримінальних правовідносин та у сприйнятті такого впливу цим суб’єктом, що стає головною причиною завдання кримінальної насильницької психічної шкоди цьому суб’єкту. Під фізичною особою тут розуміються зокрема потерпілий від злочину, або суб’єкт злочину, або суб’єкт обставин, що виключають злочинність діяння, або суб’єкт примирення. Акт кримінального психічного насильства є кримінально-правовим юридичним фактом або характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають такий акт прямо в тексті чи мають його на увазі. Зазначений акт зокрема складає злочин (чи є його складовою), або складає обставину, яка пом’якшує чи обтяжує покарання, або є складовою обставини, що виключає злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим. 3. Кримінальний насильницький психічний вплив запропоновано визначити як протиправний або вчинюваний особою, що не має ознак суб’єкта правопорушення, вплив на явища психіки фізичної особи – суб’єкта кримінальних правовідносин, який вчиняється проти бажання цього суб’єкта або позасвідомо для нього з метою завдання йому психічної шкоди. Такий вплив є характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають такий вплив прямо в тексті або мають його на увазі. Зазначений вплив, будучи de facto діянням, de jure може виступати у різних юридичних формах. Зокрема він є або ознакою складу злочину (діянням, або засобом, або обстановкою), або ознакою обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, або ознакою обставин, що виключають злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим. 4. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі класифіковані за елементами структури особистості потерпілого види кримінального насильницького психічного впливу: а) кримінальний насильницький психічний вплив, що справляється на структури особистості. Це психічний вплив, що справляється: шляхом посягання тільки на явища психіки потерпілого (психічний вплив з метою викликати переживання (психічний вплив при погрозі, а також з метою викликати переживання з інших, ніж погроза, приводів), вплив на явища психіки потерпілого з метою його підкорення, психічний вплив при обмані, вплив на органи чуттів людини за допомогою звуку, світла, запахів, вплив на явища психіки потерпілого шляхом використання речовин (не через їх введення в організм людини за допомогою фізичного насильства), психічний вплив на безсвідоме); шляхом порушення будь-яких прав особистості, які охороняють її біологічну структуру (організм); шляхом порушення будь-яких прав особистості, які охороняють її соціальну структуру, або шляхом вчинення правопорушення щодо блага, яке потерпілий юридично зобов’язаний охороняти; комплексний психічний вплив, тобто поєднання зазначених вище видів психічного впливу; б) кримінальний насильницький психічний вплив, що справляється за допомогою використання складових навколишнього світу, які не є складовими структури особистості потерпілого. 5. Кримінальну насильницьку психічну шкоду запропоновано визначити як спричинювані кримінальним насильницьким психічним впливом негативні зміни нехворобливого характеру в явищах психіки фізичної особи – суб’єкта кримінальних правовідносин, які виникають та існують проти бажання цього суб’єкта або позасвідомо для нього. Така шкода є характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають таку шкоду прямо в тексті або мають її на увазі. Зазначена шкода, будучи шкодою de facto, de jure може виступати у різних юридичних формах. Зокрема вона є або ознакою складу злочину (наслідком, або засобом, або характеризує суб’єктивну сторону злочину, зокрема умисел суб’єкту злочину як афектований), або ознакою обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, або ознакою обставин, що виключають злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим. 6. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі класифіковані за особливостями психічної природи види кримінальної психічної шкоди: негативні емоції, тобто негативні зміни в емоційному стані; неприємні відчуття, тобто негативні зміни у стані відчуттів; негативні комплексні зміни у психічних станах; негативні зміни у психічних будовах; психічна шкода чималій кількості тісно не пов’язаних між собою людей; шкода психічним зв’язкам у групі особистостей чи в межах пов’язаних людських спільнот; тимчасова психічна безпорадність; комплексна кримінальна психічна шкода, тобто поєднання зазначених вище видів психічної шкоди. 7. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі види кримінального психічного насильства: а) за видами кримінального насильницького психічного впливу, що справляється шляхом посягання тільки на явища психіки потерпілого: виклик негативних переживань (з приводу можливості настання несприятливих наслідків (погроза) чи з інших приводів); досягнення підкорення; психічне насильство шляхом використання звуку, світла, запахів; психічне насильство шляхом використання речовин (не через їх введення в організм людини за допомогою фізичного насильства); психічне насильство над потерпілим на рівні його позасвідомого; б) за видами кримінальної насильницької психічної шкоди: настання негативних емоцій; настання негативних відчуттів; настання негативних комплексних змін у психічних станах; настання негативних змін у психічних будовах; завдання психічної шкоди чималій кількості тісно не пов’язаних між собою людей; завдання шкоди психічним зв’язкам у групі особистостей чи у межах пов’язаних людських спільнот; завдання комплексної психічної шкоди. 8. Переборний психічний примус (психічний примус, передбачений ч. 2 ст. 40 КК України) запропоновано визначити як кримінальне психічне насильство, при якому насильник (примушуючий) ставить за мету проти бажання потерпілого (примушуваного) домогтися від нього вчинку, що містить склад злочину, передбаченого КК України. 9. Запропоновано виділяти підхід, відповідно до якого обставину, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі, може бути розглянуто як ситуацію міжособистісних відносин, яка полягає в наявності психічного примусу і зумовленого ним вчинку примушуваного із складом передбаченого КК України злочину, за яких примушуваний має фактичну можливість керувати своєю поведінкою, достатню для нездійснення зазначеного вчинку, не має іншої фактичної можливості усунути зазначений примус, окрім здійснення такого вчинку, і не перевищує меж правомірної шкоди. 10. Запропоновано передбачити на законодавчому рівні поняття допустимої шкоди і достатньої шкоди, а також ввести поняття правомірної шкоди і поняття перевищення меж правомірної шкоди, доповнивши ст. 40 КК України частиною 3 такого змісту: „Шкода, що завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, визнається правомірною, якщо вона одночасно має ознаки допустимої шкоди і достатньої шкоди. Шкода, що умисно завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, визнається допустимою, якщо вона не перевищує шкоди, якої завдається примушуваному, тобто є шкодою правоохоронюваним благам, які за характером (цінністю) і (або) ступенем (обсягом) є меншими або рівними правоохоронюваним благам, які порушуються при завданні шкоди примушуваному. Шкода, що умисно завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, визнається достатньою, якщо вона є адекватною шкоді, завдання якої вимагається примушуючим від примушуваного, і не перевищує її, тобто є шкодою правоохоронюваним благам, завдання шкоди яким вимагається, і які за ступенем (обсягом) є меншими або рівними правоохоронюваним благам, завдання шкоди яким вимагається. Перевищення меж правомірної шкоди, що завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, є злочином, що має ознаку завдання примушуваним з метою позбавитися примусу неправомірної шкоди, тобто шкоди, яка є більш значною, ніж шкода, що має у даному стані примусу ознаки допустимої і (або) достатньої”. |
