1. У роботі наведено наукове обґрунтування і нове вирішення актуального завдання – виявлення клінічних, клініко-психопатологічних і психологічних особливостей психічної дезадаптації та рівня якості життя родичів хворих із ППЕ і розробка на цій основі системи поетапної диференційованої психокорекції та програми профілактики. 2. За результатами клініко-психопатологічного дослідження родичів хворих із ППЕ у 60,2% осіб спостерігаються психічні розлади. Учасники дослідження розподілені на три клінічні групи: 1) група родичів з афективними (депресивними) розладами (F 32.00, F 32.10, F 32.11, F 32.3) – 11(12,6%) осіб; 2) родичі з невротичними розладами (F 41.1, F 41.2, F 43.21, F 43.22) – 41 (47,2%) осіб; 3) група умовної норми (Z 63.7) – 35 (40,2%) осіб. Прослідковані специфічні періоди виникнення психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ на етапі стаціонарного лікування їх хворого члена родини: емоційного шоку, усвідомлення, розрішення та адаптації, відновлення або виснаження. 3. При психодіагностичному дослідженні виявлено переважання депресії легкого рівня – 27,3%, матері та батьки значно частіше мають депресивні включення (р<0,05). Тривога має місце у 40,4% обстежених з перевагою високого рівня –20,5%. Суїцидальні думки наявні у 8% обстежених. Половина родичів мають складнощі в переживанні важких життєвих ситуацій. Основне негативне відношення у родичів пов’язано з родиною. Нереалізовані можливості по відношенню до здоров’я близької людини, свого здоров’я або всіх відмічають 77,0% опитуваних. Мають певні страхи та побоювання 60,9% родичів з перевагою страха хвороб та смерті близької людини – у 52,9% осіб. Між наявністю страху за здоров'я своє і своїх близьких та невротичними розладами знайдений зв’язок (р<0,05). Страхів у родичів, які відносяться до батька негативно, є значимо більше (р<0,01), і у них частіше реєструються депресивні тенденції (р<0,05). Найчастiше негативнi вiдчуття переживаються по вiдношенню до себе, ці особи схильні в значно більшому ступені звинувачувати себе, у тому числі і за хворобу їх родича (р<0,05). 4. У ході дослідження якості життя виявлено, що найбільш низькі показники якості життя мають родичі з депресивними розладами, за рахунок низького психологічного благополуччя – 3,64 бала. Інтегративний показник якості життя – 5,85 бала. У родичів з невротичними розладами всі показники досягають середнього рівня, страждає психологічне благополуччя та суб’єктивна задоволеність (4,68 та 5,56 бала відповідно). Інтегративний показник – 6,48 бала. Показники якості життя у родичів групи умовної норми є відносно рівномірними, досягають середнього та високого рівнів. Інтегративний показник – 7,25 бала. Серед основних компонентів якості життя у всіх учасників дослідження найбільш низьким є суб’єктивне благополуччя, виявлена зворотня залежність рівня цього показника від відчуття провини, що переживається, за здоров'я свого родича і наявністю страху за своє здоров'я і здоров'я близьких в майбутньому (р<0,05). Встановлено достовірне зниження показникiв якості життя при наявності психічних розладів того чи іншого регістра (р<0,01). 5. За результатами дослідження розроблена та впроваджена поетапна диференційована система психокорекції психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ, основною метою якої є роз’яснення та навчання концепції про провідну роль інтолерантності до стресів у виникненні та збереженні патологічних відхилень, усування дезадаптивних стереотипів та фіксування оптимальних адаптивних стратегій мислення та поведінки. Зазначена система корекції складається з п’яти етапів, кожен з яких має свою мету та методичні підходи. Розроблена система психокорекції використовується для родичів не тільки на етапі стаціонарного, а й на амбулаторному етапі лікування хворого із ППЕ. 6. З урахуванням отриманих даних про особливості психічної дезадаптації та якості життя родичів хворих із ППЕ нами розроблена програма профілактики, яка включає первинну, вторинну та третинну. Виділено наступні напрямки первинної профілактичної роботи: 1) зміцнення психічного благополуччя за рахунок наявності доступу до ефективних програм батьківської підтримки і освіти, сприяючих розвитку навиків і отриманню інформації, 2) забезпечення розуміння найважливішої ролі психічного здоров'я, 3) боротьба з стигматизацією і дискримінацією, 4) підвищення психіатричної грамотності родичів, 5) забезпечення доступу осіб з проблемами психічного здоров'я до високоякісної первинної медико-санітарної допомоги. Вторинна профілактика направлена на купірування психічного розладу, що розпочався, та базується на виявлених клініко-психопатологічних, психологічних особливостях психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ. Третинна профілактика психічної дезадаптації направлена на попередження повторного розвитку даної патології у родичів хворих із ППЕ. 7. Застосування запропонованої поетапної диференційованої системи психокорекції та програми профілактики дозволяє, за даними клініко-катамнестичного дослідження, суттєво поліпшити психічний стан хворих із ППЕ з основної групи (р<0,05) та їх родичів, покращити їх якість життя (р<0,05), а також значно знизити частоту повторних госпіталізацій до психіатричного стаціонару на 1-му та 2-му роках після перенесення ППЕ (р<0,05). |
