Анотація до роботи:

ПолунінаО. В. Психологічна компетентність викладача вищого педагогічного навчального закладу як чинник успішності управління процесом учіння студентів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена психолого-педагогічному аналізу функцій психологічної компетентності викладача як чинника успішності управління ним навчальним процесом у вищому педагогічному навчальному закладі освіти.

У роботі розкривається роль і місце психологічної компетентності у структурі професійно-педагогічної діяльності педагога, з’ясовується специфіка впливу останньої на зміст і способи управління ним педагогічним процесом. Створено і апробовано систему діагностичних процедур і прийомів розвитку психологічної компетентності у формі соціально-психологічного тренінгу.

Встановлено залежність між рівнем сформованості психологічної компетентності і стильовими особливостями управління педагогічною діяльністю, з одного боку, і психологічним кліматом у студентській групі, з другого.

Робиться висновок щодо доцільності доповнення існуючих пояснювальних моделей керування психічним розвитком особистості уявленнями про специфіку функціонування в структурі професійно-важливих властивостей педагога психологічної компетентності як системоутворювального фактора.

У висновках підбиваються підсумки дослідження, на підставі отриманих результатів формулюються загальні висновки, накреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми.

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків, що підтвердили висунуті гіпотези та положення, що були висунуті на захист:

однією із невід’ємних передумов ефективності педагогічної діяльності викладача як суб’єкта професійно-педагогічної діяльності є рівень його психологічної компетентності. Остання розглядається як новоутворення, що породжується внаслідок оволодіння педагогом певним обсягом психологічних знань і технік управління, зокрема стосовно задач удосконалення психолого-педагогічних впливів навчально-виховного змісту;

психологічна компетентність відіграє особливу (конституюючу) роль у процесі становлення особистості як суб’єкта управління учінням, що виявляється у змісті і формах здійснюваних нею психолого-педагогічних впливів;

базовими складовими структури психологічної компетентності викладача вищого педагогічного навчального закладу є такі показники, як готовність до психологічного осмислення й вирішення педагогічних ситуацій, активність у інноваційній діяльності, емпатійність, рефлексивність, інтернальність, мотивація досягнення, схильність до професійно-психологічного саморозвитку;

досягнення належного рівня психологічної компетентності прискорюється за умови застосування спеціальних заходів, зокрема, у формі ділових і рольових ігор, завдань, спрямованих на розвиток рефлексивних механізмів, групових дискусій, моделювання конкретних ситуацій, складання психологічних характеристик, обговорення проблеми надійності й прогностичності тих чи тих психологічних засобів діагностики в контексті задач педагогічної психології загалом, проблем вищої школи зокрема;

розроблені та утілені в систему заходів актуалізації у викладачів психологічної компетентності методи і прийоми дають стійкі позитивні результати в контексті підвищення їх професійної готовності, що дає підстави рекомендувати ці засоби як для доповнення існуючого арсеналу психологічних засобів психологічної служби вищої школи, так і для аналогічних служб середньої ланки народної освіти.

Дане дослідження не охоплює всього поля актуальних питань, що стосуються змісту проблеми психологічної компетентності, специфіки співвідношення її компонентів в структурі професійно-важливих рис особистості і педагогічної діяльності. У цьому зв’язку важливим є дослідження особливостей розвитку психологічної компетентності на всіх етапах професійної підготовки майбутнього педагога, що дозволить встановити загальні закономірності становлення й трансформації останньої впродовж тривалого періоду, відтак і розробити адекватні цим закономірностям продуктивніші засоби її діагностики і актуалізації.

Публікації автора:

1. Полуніна О. В. Психологічний аналіз готовності педагога вищого навчального закладу до інноваційної діяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка України / За ред. С. Д. Максименка – Київ: Гнозіс, 2002. – Т. 4. Частина 6. – С. 203–205.

2. Полуніна О. В. Психологічна компетентність педагога як фактор підвищення ефективності навчально-виховного процесу // Актуальні проблеми психології. Психологія управління. Організаційна психологія. – Київ: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002. – Частина 7. – С. 161–166.

3. Полуніна О. В. Психологічна компетентність як джерело підвищення ефективності організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – Київ: Гнозіс, 2002. – Т.4. Частина7. – С. 199–202.

4. Полуніна О. В. Досвід розроблення й апробації прогностичної моделі як засобу дослідження інноваційних процесів в системі вищої освіти // Освіта як фактор національної безпеки: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2003 – С. 320–323.

5. Полуніна О. В. До проблеми психологічного забезпечення інноваційного навчання у вищому закладі освіти // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 2. – С. 133–134.

6. Полуніна О. В. Психолого-педагогічні передумови та шляхи оптимізації розвивального ефекту навчання в сучасних умовах трансформації освіти в Україні // Психологічний вісник. Зб. наукових праць \За ред. Максименка С. Д. – К., 2003. – С. 177–179.