У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, визначаються практичні рекомендації, накреслюються шляхи подальшого вивчення проблеми. Проблема взаємин учителів із обдарованими дітьми має вагоме психолого-педагогічне значення. Повноцінний інтелектуальний і особистісний розвиток обдарованих учнів – передумова їхньої успішної навчальної діяльності та соціалізації – безпосередньо залежить від взаємин із педагогом. Адже саме вчитель визначає способи застосування загальних організаційних норм, маючи змогу надавати їм форм, сприятливих для обдарованих учнів. Виявлено, що успішність взаємин учителів із обдарованими учнями залежить від їхнього інтелектуального та творчого розвитку. Доведено: розвиток творчого потенціалу вчителя, сприяє становлення їхніх позитивних взаємин із обдарованими учнями. Зокрема, результати дослідження конкретизуються в таких основних положеннях: Обдарованість як багатоаспектне, різнорівневе явище проявляється у різних видах інтелектуальних здібностей і розгортається в особистісно-значущих видах діяльності. Ефективність взаємин учителів із обдарованими учнями залежить від можливості реалізації творчого потенціалу суб’єктів педагогічного процесу, педагогічних умінь і особистісних якостей учителів, врахування мотиваційно-особистісних особливостей учнів, наявності відповідних соціальних умов. Шкільна дезадаптація обдарованих дітей зумовлюється передусім недостатністю психологічної підготовки вчителя до роботи з ними: невмінням педагогів своєчасно й адекватно виявляти обдарованість, включно з “прихованою”; невпевненістю у власних можливостях, відтворювальним характером навчання, “професійною деформацією” особистості вчителя, ригідністю мислення. Учні, щодо яких висуваються вимоги виявляти „обдарованість”, стикаються з істотним тиском. Вимоги і очікування педагогів і класних колективів ніколи не бувають реалізованими, що і зумовлює дезадаптацію обдарованих дітей. На підставі експериментальних даних встановлено: творчий потенціал і досвід педагогічної діяльності впливають на мотиваційно-педагогічні преференції вчителя на користь обдарованих учнів. При цьому, такий важливий фактор як педагогічний стаж не визначає зацікавленості–незацікавленості вчителя працювати з обдарованими учнями. Відтак, в основі взаємин вчитель–обдарований учень лежить емпатія. З’ясовано, що творча діяльність є адекватною формою відносин між учителями й обдарованими учнями, оскільки уможливлює розкриття здібностей і проявлення особистісних рис обдарованих учнів. Експериментально доведено: тренінг творчого потенціалу вчителя позитивно позначається на роботі з обдарованими дітьми. Задіяні формуючі заходи проявились як ефективні. Їм властива системність, що зумовлюється поетапністю впливу, його несуперечливістю та цілеспрямованістю. Такі характеристики й визначають перспективність застосування задіяних формуючих заходів з метою сприяння організації позитивних відносин учитель–обдарований учень. Перспективи подальших досліджень пов’язані з перевіркою можливості застосування розроблених методів сприяння становленню оптимальних взаємин учителів із обдарованими учнями не тільки в загальноосвітніх школах, а й в спеціалізованих навчальних закладах. |