Анотація до роботи:

Федоренко А. Ф. Психологічні чинники попередження та подолання професійної дезадаптації у майбутніх психологів-практиків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-експериментальному вивченню професійної дезадаптації як феномену підготовки майбутніх психологів, психологів-практиків. Уточнено поняття “професійна адаптація/дезадаптація”, “професійна адаптивність/дезадаптивність”, “професійний адаптивний потенціал” “професійна адаптованість/дезадаптованість”. Здійснено інтегроване вивчення симптомокомплексу “уразливість до дезадаптації” та симптомокомплексу “стійкість до дезадаптації” у контексті природи їх виникнення та впливу на подальшу професійну діяльність майбутнього психолога. Досліджено психологічну сутність та зміст професійного адаптивного потенціалу як чинника розвитку стійкості до дезадаптивних впливів професійного середовища. Виявлено психологічні чинники та механізми попередження і подолання професійної дезадаптації у майбутніх психологів-практиків, здійснено диференціацію особистісних профілів студентів-психологів у контексті професійної дезадаптації. Розроблено та апробовано програму розвивально-адаптивних психотехнологій (РАПС) з попередження та подолання професійної дезадаптації у майбутніх психологів-практиків.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми попередження та подолання професійної дезадаптації психологів-практиків шляхом встановлення психологічних чинників, механізмів, змістовних складових професійної дезадаптації; виділення особистісних профілів професійної дезадаптації. Розроблено та впроваджено інтегровану програму психопрофілактики, психокорекції з попередження та подолання професійної дезадаптації; розвитку професійного адаптивного потенціалу за умов сформованих механізмів самоусвідомлення, саморегуляції, активізації особистісних ресурсів до саморозвитку у майбутніх психологів-практиків.

1. Внутрішня позиція особистості зумовлюється розвитком адаптивності як особистісної властивості, а у контексті професійної діяльності здійснюється розвиток професійної адаптивності та професійної адаптованості як психологічного механізму професійної адаптації. Адаптованість являє собою феномен, що інтегрує вплив середовищних та внутрішніх факторів на процес адаптації особистості.

2. Професійна дезадаптація виступає наслідком порушення розвитку адаптивності особистості та адаптованості до професійного середовища і спричиняє порушення у функціонуванні адаптивного потенціалу особистості та нівелює розвиток професійного адаптивного потенціалу. Очевидним виступає аспект особистості психолога, психолога-практика, який включений у систему професійної підготовки у межах ВНЗ. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволяє здійснити акцент саме на внутрішніх особистісних чинниках студента-психолога, які формують адаптивність, та зовнішніх, активізованих соціальним оточенням, зокрема, у межах вищої школи, інтеграція яких призводить до формування адаптованості в контексті майбутньої професійної діяльності за умов розвитку психологічних механізмів самоусвідомлення, саморегуляції та саморозвитку.

3. Симптомокомплексами професійної дезадаптації є стійкість та уразливість до дії дезадаптуючих факторів. Студентам-психологам, уразливим до професійної дезадаптації, властиві типологічні якості особистості – дискорданти та потенційні дискорданти, які виступають передумовами до розвитку професійної дезадаптивності та професійної дезадаптованості. Дослідження особистісної структури засвідчує, що саме такі студенти мають тенденцію до розмитості зовнішньої чи внутрішньої спрямованості особистості, їм притаманні риси як інтроверта, так і екстраверта, тобто вони є амбівертами.

4. Характерологічні особливості студентів – майбутніх психологів зумовили градацію особистісних профілів у контексті професійної адаптації/дезадаптації: емоційно-вольові особливості – саморегулятивний особистісний профіль; комунікативні властивості та особливості міжособистісної взаємодії – соціальний особистісний профіль; інтелектуальні особливості – когнітивний особистісний профіль.

5. Професійна дезадаптація має структуру, складовими якої виступають особистісні властивості чи професійна дезадаптивність та психічний стан – професійна дезадаптованість. Інтеграція даних структурних компонентів формує тенденцію до порушення розвитку професійного адаптивного потенціалу. На рівні особистісної організації проявляються симптомокомплекс стійкості до професійної дезадаптації та симптомокомплекс уразливості до професійної дезадаптації і експериментальним шляхом виділені їх психологічні чинники.

6. Професійна дезадаптація зумовлюється такими чинниками: професійна дезадаптивність (високий рівень тривожності, екстернальність, низький рівень самоприйняття та саморегуляції, дискордантність, агресивність, психічна ригідність, конфліктність); професійна дезадаптованість (негативна психічна напруженість, готовність до ризику, емоційна нестабільність, орієнтація на норми групи, непередбачуваність поведінки, відсутність творчого потенціалу). Інтелектуальність, як якісна характеристика професійної адаптивності, притаманна досліджуваним з властивостями стійкості до професійної дезадаптації і забезпечується: високим інтелектом, освіченістю, розвинутим логічним мисленням, гнучкістю.

7. Ефективність психопрофілактичної та психокорекційної роботи з попередження та подолання професійної дезадаптації досягається через систему методів, прийомів, засобів та психотехнологій у межах психопрофілактичного та психокорекційного впливів. Психологічними чинниками попередження та подолання професійної дезадаптації психологів у процесі навчально-професійної діяльності виступають професійна адаптивність, професійна адаптованість та професійний адаптивний потенціал. Якісними показниками професійної адаптованості як чинника попередження та подолання професійної дезадаптації виступають: самоусвідомлення особистістю самої себе, адекватна самооцінка, рефлексія, вміння диференціювати і виражати свої почуття, усвідомлення необхідності відкриття власного “Я”, емоційна стабільність та активізація творчого потенціалу. Професійну адаптивність характеризує: впевненість у собі, адекватний розв’язанню професійних завдань рівень тривожності, високий рівень саморегуляції, здатність до конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій, низька внутрішня та зовнішня конфліктність, здатність до адекватної оцінки різноманітних життєвих та професійних ситуацій, навички самокерування психоемоційними станами.

8. Професійний адаптивний потенціал забезпечується функціонуванням таких якісних психологічних особистісних особливостей як відсутність розчарувань у професії, прагнення до професійного й особистісного зростання, позитивна самооцінка фахової спроможності, самокеровування власних емоційних станів та поведінки у складних професійних ситуаціях, вирішення внутрішніх суперечностей та міжособистісних конфліктів у професійній діяльності, позитивна “Я-концепція”.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження; застосуванням системи методів та прийомів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальної роботи з дотриманням вимог надійності та валідності; репрезентативністю вибірки і використанням методів математичної статистики для обробки отриманих даних.

Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо у вивченні розвитку адаптивного потенціалу особистості в процесі реалізації завдань професійної діяльності як чинника особистісного самовдосконалення та професійного зростання у межах навчально-професійної діяльності психолога та поглибленому вивченню динаміки й специфіки формування професійного адаптивного потенціалу у відповідності до диференціації етапів навчання.

Публікації автора:

1. Федоренко А. Ф. Психологічні передумови успішної професійної адаптації практичних психологів освітянської галузі / А. Ф. Федоренко // Зб. наук. праць “Психологія” НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – Вип. 18. – С. 184–189.

2. Федоренко А. Ф. Психологічна експертиза конфліктності як передумова виникнення професійної дезадаптації фахівця в галузі практичної психології / А. Ф. Федоренко // Конфліктологічна експертиза : теорія і методика. – К. : Т-во конфліктологів України ІПППО АПН України, 2002. – Випуск 3 : методика конфліктологічної експертизи. – С. 77–81.

3. Федоренко А. Ф. Особистісні чинники успішності професійної адаптації практичних психологів / А. Ф. Федоренко // Зб. наук. праць “Психологія” НПУ імені М. П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. – Вип. 22. – С. 205–209.

4. Федоренко А. Ф. Психологічні особливості попередження професійної дезадаптації у практичній діяльності психолога / А. Ф. Федоренко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. – Випуск 5 (29). – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – С. 86–90.

5. Федоренко А. Ф. Технології практичної психології у психопрофілактиці професійної дезадаптації психологів-практиків / А. Ф. Федоренко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – Випуск 17 (41), ч. 2. – С. 66–71. – (Серія 12. “Психологічні науки”).

6. Федоренко А. Ф. Психопрофілактика професійної дезадаптації у майбутніх психологів в системі ВНЗ / А. Ф. Федоренко // Зб. наук. праць / Ун-т менедж. Освіти АПН України. – К. : Геопринт, 2008. – Випуск 9. – С. 338–346.

7. Федоренко А. Ф. До проблеми психологічного дослідження агресивності як виду деформованого психологічного захисту / А. Ф. Федоренко // Наукові записки. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. – Вип. XLII. – С. 132–134.

8. Федоренко А. Ф. До проблеми професійної адаптації психологів-освітян / А. Ф. Федоренко // Вісник : зб. наук. статей викл., докторів, аспірантів НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – Випуск 4. – С. 62–66.

9. Федоренко А. Ф. Психологічні чинники виникнення професійної дезадаптації у практичних психологів / А. Ф. Федоренко // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Проблеми педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти і виступу Президента України Л. Д. Кучми”. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – Ч. 4. – С. 143–146.

10. Федоренко А. Ф. Професійна дезадаптація як психологічний феномен: особливості психодіагностики та психокорекції / А. Ф. Федоренко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість”. – К. : Вид-во Європейського університету, 2003. – Т. 4 – С. 361–366.

11. Федоренко А. Ф. Психопрофілактика професійної дезадаптації психологів-практиків в системі вищої школи / Федоренко А.Ф. // Тези доповідей учасників Міжнар. наук.-практ. конф. “Методологія та технології практичної психології в системі вищої школи”. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова МОН України, Поліграф-Центр, 2007. –
С. 184–186.

12. Пов’якель Н. І., Федоренко А. Ф. Психологія конфлікту / Н. І. Пов’якель, А. Ф. Федоренко // Навч.-практ. комплекс для студентів педагогічного факультету спеціальності “Практична психологія”. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – 33 с.

13. Федоренко А. Ф. Профілактика і психокорекція відхилень у поведінці / А. Ф. Федоренко // Практична психологія : комплекс типових навчальних програм. Випуск 1. – К. : “Основа”, 2005. – С. 96–109.

14. Федоренко А. Ф. Юридична психологія / А. Ф. Федоренко // Практична психологія : комплекс типових навчальних програм. Випуск 1. – К. : “Основа”, 2005. –
С. 240–251.

15. Федоренко А. Ф. Профілактика і психокорекція відхилень у поведінці / А. Ф. Федоренко // Практична психологія : комплекс типових навчальних програм. Випуск 3. – К. : Поліграф-Центр, 2007. – С. 224–232.

16. Федоренко А. Ф. Психологія професійної адаптації/дезадаптації / А. Ф. Федоренко // Практична психологія : комплекс типових навчальних програм / Наук. ред. проф. Н. І. Пов’якель. Випуск 4. – К. : Поліграф-Центр, 2008. – С. 115–131.