У дослідженні наведено теоретичне узагальнення та подальше вирішення проблеми емоційної дезадаптації молодших школярів, яке полягає у визначенні критеріїв, форм, рівнів та видів емоційної дезадаптації, виявленні психологічних факторів, які сприяють її підсиленню, розробці програми психопрофілактики і корекції щодо зниження емоційної дезадаптації учнів молодших класів. 1. Явище, протилежне процесу адаптації – дезадаптація – є джерелом психічної напруги, внутрішнього дискомфорту і нестабільності. Найбільш яскраво дезадаптація виявляється в молодшому шкільному віці, обумовлюючи труднощі в навчанні та поведінці дітей. 2. Одним із видів шкільної дезадаптації як порушення емоційної рівноваги і стосунків між дитиною і шкільним середовищем є дезадаптація емоційна. Вона найчастіше виявляється в період переходу дітей до шкільного навчання, оскільки саме емоційний компонент у структурі адаптаційних механізмів домінує на даному віковому етапі. Емоційна дезадаптація це психічний стан, викликаний стійким, тривалим напруженням, який проявляється в дисфункції механізмів саморегуляції, зниженні продуктивності пізнавальних процесів та загостренні комунікативних проблем. 3. Критеріями емоційної дезадаптації молодших школярів є стійкий стан емоційної напруги (тривожність, страх) і порушення саморегуляції (підвищена рухлива активність, надмірна пасивність). Розповсюджені форми прояву емоційної дезадаптації: емоційна нестабільність (підвищена рухова активність, емоційна нестійкість, порушення уваги); тривожність (підвищена емоційна нестійкість, недостатня продуктивність в ситуаціях напруження); агресивність (ворожість, недовіра); відстороненість (самоусунення, депресія). Емоційна дезадаптація має три рівні: високий, середній, низький. 4. За часом виникнення виділяється первинна і вторинна емоційна дезадаптація молодших школярів. Первинна емоційна дезадаптація характеризується негативним ставлення дитини до школи при вступі, а вторинна – відмовою від перебування в школі після первинної задовільної адаптації. 5. За ступенем виявлення емоційна дезадаптація молодших школярів може бути явною (при наявності підвищеної тривожності, страху, порушення поведінки, відмови відвідувати школу) чи прихованою (при якій немає явних ознак порушення соціальної поведінки, постійної відмови від відвідування школи). 6. На виникнення емоційної дезадаптації молодших школярів впливають індивідуально-психологічні та соціально-психологічні фактори. До індивідуально-психологічних факторів належать: меланхолійний тип темпераменту (властивості – емоційна нестабільність, інтроверсія), високий рівень тривожності, мотивація уникнення невдачі; до соціально-психологічних: негармонійний тип сімейного виховання (підвищена моральна відповідальність і домінуюча гіперпротекція), авторитарний стиль взаємодії вчителів з учнями, психологічна і педагогічна некомпетентність учителя, порушення взаємин з однокласниками. 7. Зниження впливу психологічних факторів на виникнення емоційної дезадаптації в молодшому шкільному віці можливе при впровадженні програми профілактики і корекції емоційної дезадаптації. Зміст програми передбачає профілактику і консультування батьків, вчителів, корекцію емоційно дезадаптованих школярів і базується на використанні методів (метод послідової десенсибілізації, метод поетапних змін, позитивного і негативного підкріплення, метод моделювання ситуації) та прийомів (“настроювання” на певний емоційний стан, “переінтерпретація” симптомів тривожності, “переформулювання задачі” – зосередженість уваги на актуальному моменті). Розроблена автором та впроваджена в систему роботи шкіл програма профілактики і корекції емоційної дезадаптації учнів молодшого шкільного віку дозволяє рекомендувати її для підготовки майбутніх вчителів, психологів та для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з емоційною дезадаптацією дітей молодшого шкільного віку, що дозволяє намітити напрямки подальших пошуків вирішення таких питань, як адаптація на наступних етапах шкільного навчання, взаємозв’язок емоційної дезадаптації з іншими її формами, вплив механізмів компенсації і декомпенсації на адаптивні процеси. Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях: 1. Тіхонова М.І. Форми емоційної дезадаптації першокласників // Психологія. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Вип. 16. К., НПУ імені М.П. Драгоманова. – 2002. – С. 144-120. 2. Тіхонова М.І. Психологічна корекція емоційної дезадаптації першокласників // Психологія. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Вип. 19. – К., НПУ імені М.П. Драгоманова. – 2003. – С. 120-127. 3. Тіхонова М.І. Індивідуально-психологічні фактори емоційної дезадаптації дітей молодшого шкільного віку // Психологія. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Вип. 20. – К., НПУ імені М.П. Драгоманова. –2003. – С. 180-190. 4. Тіхонова М.І. Психокорекція дезадаптації молодших школярів // Освіта на Луганщині. – 1999. – №1(10). – С. 96-98. 5. Тіхонова М.І. Визначення готовності дитини до навчання як спосіб профілактики шкільної дезадаптації // Методичні рекомендації на допомогу вчителям початкових класів. – Луганськ: Знання, 2001. – 36 с. 6. Тіхонова М.І. Эмоциональная дезадаптация младшего школьника // Методические рекомендации. – Луганск: Знание, 2002. – 36 с. Анотації | 