Анотація до роботи:

Панова Н.Ю. Психологічні функції ненормативних мовленнєвих конструктів у комунікативній поведінці особистості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи – Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено теоретичному та емпіричному дослідженню соціально-психологічних детермінант вживання учнівською молоддю у комунікативній поведінці ненормативних мовленнєвих конструктів. Виявлено зв’язок між основними функціями вживання вказаних конструктів із статусом, самооцінкою і належністю до певної соціальної групи.

Отримані результати дозволили стверджувати, що культура мовлення як соціально-психологічний феномен відбиває своєрідність її носія, визначає норми комунікативної поведінки через соціальні ролі і рівень освіченості, мовленнєву компетентність і самоставлення.

У результаті проведеного дослідження були визначені основні психологічні функції та особливості прояву ненормативних мовленнєвих конструктів у комунікативній поведінці учнівської молоді яка навчається у закладах ліцейного типу і вищої освіти.

1. Отриманий у дослідженні матеріал дає вагомі підстави вважати підтвердженою висунуту у ньому гіпотезу, а відтак і належно обґрунтованими розроблені і верифіковані емпіричним шляхом інструментальні засоби діагностики.

2. Здійснений аналіз і узагальнення досвіду дослідження у психологічній літературі порушеної проблеми дозволив окреслити, визначити і конкретизувати ту соціально-психологічну реальність, яка прямо чи опосередковано чинить вплив на мотивацію вживання учнівською молоддю ненормативної лексики.

3.Підтверджено висунуте припущення щодо особливостей і регулярності використання ненормативних мовленнєвих конструктів у комунікативній поведінці учнівської молоді. Встановлено, зокрема, що 21,7% студентів університету та 39,1 % учнів ліцею постійно вживають ненормативні мовленнєві конструкти і тільки 10% студентів та 2,8% учнів не вживають його взагалі.

4. Здійснений емпіричний аналіз соціально-психологічних детермінант використання учнівською молоддю ненормативної лексики у процесі комунікації дозволив уточнити структуру, функції та комплексний характер останніх. До зазначеного комплексу належать зокрема: статус особистості у групі, соціокультурний розвиток, система ціннісних орієнтацій і рольова позиція, належність до певної соціальної групи (студентство та учні).

5. Встановлено, що представники всіх статусних груп ліцею (високостатусні, середньостатусні, низькостатусні) лояльніші до вживання ненормативної лексики, порівняно із аналогічними представниками студентської вибірки. Належність до високостатусних у студентському середовищі супроводжується значно більш високим самоконтролем у виборі мовного репертуару, а також форм комунікативної поведінки. Випадки використання ненормативної лексики трапляються здебільшого в ситуаціях „face to face”.

6. Показано, що упереджене ставлення соціуму щодо статусу ПТУ чинить опосередкований вплив на самооцінку учнів, послаблюючи тим самим механізм самоконтролю й упевненості, які компенсуються цими неадекватними засобами, а саме – шляхом активного вживання ненормативної (відносно вищої статусної позиції соціальної групи) лексики, включаючи і відверті інвективи.

7. У процесі дослідження виявлено значущі відмінності у вживанні ненормативної лексики студентами й учнями. Зокрема, встановлені специфічні особливості мотивації вживання ними ненормативної лексики.

Відзначається, що поданий у дослідженні матеріал не претендує на повне висвітлення й остаточний розв’язок досліджуваної соціально-психологічної проблеми. У цьому зв’язку перспективним вбачається звернення до лонгітюдної стратегії, що дасть змогу отримати відповідь на питання про співвідношення соціального й особистісного у толерантності – інтолерантності до ненормативної лексики у процесі мовленнєвого розвитку особистості, а також на питання щодо розробки ефективніших психологічних засобів оптимізації мовленнєвої комунікативної компетенцій учнівської молоді у процесі їх професійної підготовки як у закладах середньої, так і вищої освіти.

Публікації автора:

1. Ненормативна лексика у молодіжному мовленні як відображення психологічних та соціальних конструктів // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова. – 2005. – Вип. 20. – С. 34-41.

2. Знакове навантаження інвективи у формуванні психологічних конструктів // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова, Серія №12: Психологія: Збірник наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. - №3(27). – С. 15-22.

3. Неблагополучна родина як фактор інвективізації лексики підлітків // Соціальна психологія. – 2005. – №3. – С. 122-125.

4. Інвективне слововживання як один з проявів вербальної агресії // Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К.: Гнозіс, 2005. – Т.7 – Вип.2. – С. 137-143.

5. Коваріювання особливостей мовця з вибором мовного конструкта в комунікативній поведінці (Теоретичний аспект) // Збірник наукових праць (Психологічні науки) – Бердянськ: БДПУ, 2005. – №2.– С. 150-161.

6. Превенція розповсюдження ненормативної лексики серед молоді (методичний аспект) // Збірник наукових праць: (Психологічні науки). – Бердянськ: БДПУ, 2004. – №1. – С. 162-171.

7. К вопросу о разработанности проблемы личностных особенностей субъекта речевой деятельности в ненормативной лексике // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз.зб. наук.ст.: Лінгвістика і літературознавство. – К.: Знання України, 2002. – Вип.7 – С. 46-53.

8. К вопросу о типологии нарушений стандартов вербальной публичной коммуникации // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз.зб.наук.ст.: Лінгвістика і літературознавства. – К.: Знання України, 2003. – Вип.8 – С. 37-46.

9. Личностно ориентированный подход в решении проблемы культуры речи учащейся молодежи // Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-10 квітня 2003р. – Київ-Запоріжжя: Просвіта, 2003. – Ч.1. – С. 305-307.