Анотація до роботи:

Велитченко Л.К. Психологічні основи педагогічної взаємодії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2006.

У дисертації педагогічна взаємодія розглядається як системне явище у педагогічному процесі, яке зазнає впливу з боку соціальної системи у плані статусно-рольових відносин у суспільстві, регламентується нормативними документами у системі освіти, визначається практикою освітнього закладу, реалізується вчителем, діяльність якого є основою для розвитку діяльності учня. Показано, що загальна закономірність педагогічної взаємодії полягає у відтворенні та засвоєнні соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем та учнем. Структуру педагогічної взаємодії утворюють взаємозалежності: освітньої, педагогічної, соціально-психологічної, міжособистісної систем; особистості та діяльності вчителя і учнів, усвідомлення ними інтерактивного досвіду; регулятивних і виконавчих елементів взаємодії.

Докладно розглянуто моделі педагогічної взаємодії, обґрунтовано її визначення як взаємодії, що має особистісно-діяльнісні ознаки, є функцією установок суб'єктів та одержаних результатів, і спрямована на розвиток особистісної та діяльнісної системи учнів. Аргументовано, що формою педагогічної взаємодії є мовленнєва діяльність вчителя та учнів, основним результатом якої є педагогічний дискурс.

Експериментально виявлено психологічні умови формування і розвитку досвідних основ педагогічної взаємодії.

У дисертації наведено нове теоретичне узагальнення проблеми педагогічної взаємодії, що виявляється у визначенні її системних теоретико-концептуальних та структурно-функціональних засад як базису відображення її закономірних феноменологічних та психологічних залежностей і відповідних їм механізмів.

1. Теоретичні підходи до вивчення педагогічної взаємодії базуються на ідеях співпраці, міжособистісної взаємодії, міжособистісного взаємовпливу. Визначення суті педагогічної взаємодії у поєднанні ознак категорій педагогічного процесу і взаємодії указує на те, що педагогічна взаємодія є особливою функціональною системою, яка забезпечує вчителю та учням спільний інтерактивний простір відповідно до умов педагогічного процесу. Як багатофакторна система, педагогічна взаємодія має ознаки складових елементів педагогічного процесу соціального, соціально-психологічного, міжособистісного порядку, які відтворюються у категоріях особистості і діяльності як її головних функціональних складових, що суб'єктивно відбиваються в явищах свідомості її учасників.

На основі сформульованих принципів атрибутивності, предикативності, функціональної системи, конгруентності педагогічна взаємодія визначається як головний механізм педагогічного процесу. Сутнісні ознаки педагогічної взаємодії проявляються в узгодженні способів дій вчителя та учнів відповідно до вимог сумісної діяльності.

Педагогічна взаємодія є системним явищем і має ознаки соціальної взаємодії, на яку впливає соціальний контекст навчання та учіння, детермінований соціальними інститутами через систему нормативних, рольових, статусних приписів. Вона має також ознаки соціально-психологічної взаємодії, в якій загальні аспекти педагогічної діяльності конкретизуються у спілкуванні та безпосередніх міжособистісних стосунках. Процесуально педагогічна взаємодія є міжособистісною взаємодією, в якій зміст навчання та виховання конкретизується відповідними методичними засобами у системі «учитель – учень».

2. Цілісна концепція педагогічної взаємодії у контексті особистісно-діяльнісного підходу ураховує її багатофакторність, що висуває вимоги до її розгляду у плані різних моделей, структурні елементи яких слугують вказівкою на відповідні причинно-наслідкові залежності і, отже, на закономірності педагогічної взаємодії.

Педагогічна взаємодія засновується на: а) статусно-рольових, статусно-особистісних, міжособистісних зв’язках вчителя та учнів (системна модель); б) відображенні, усвідомленні, регуляції спілкування та діяльності вчителем та учнем (базова модель); в) взаємозалежності регулятивних та виконавчих елементів у діяльності вчителя та учня (конгруентна модель).

Педагогічна взаємодія відтворює інтерактивні взаємозалежності діяльності (інтегральна сукупність способів результативних дій відповідно до інструментально-прагматичних вимог педагогічного процесу і діяльнісних взаємин у групі як значущих атрибутів самоствердження), особистості (інтегральна сукупність способів особистісних результативних дій відповідно вимогам інтерактивно-комунікативних відносин у педагогічному процесі і міжособистісних стосунків у реальній групі як значущих атрибутах самоствердження), свідомості (відображення, регуляція, усвідомлення міжособистісного і діяльнісного досвіду у соціумі, групі, міжособистісній взаємодії).

Міжособистісна модель педагогічної взаємодії ґрунтується на ознаках узгодження психологічних (ставлення) і поведінкових детермінант (дії) інтерактивних відносин учителя і учня.

Основною моделлю педагогічної взаємодії у дослідженні є інтерактивна особистісно-діяльнісна модель, яка базується на положенні про неподільність особистісного і діяльнісного як провідного принципу особистісно-діяльнісного підходу. Ця модель деталізована у суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних параметрах, які використовувалися для визначення кількісних та якісних показників педагогічної взаємодії.

У мовленнєвій моделі педагогічна взаємодія характеризується як процес створення педагогічного дискурсу, узагальнений зміст і впливовість якого з'ясовувалися за допомогою коефіцієнту рангової кореляції та різниці параметрів у діаді «отримана модель – бажана модель».

3. Закономірності педагогічної взаємодії виражаються у сформульованих принципах атрибутивності, предикативності, конгруентності, у принципі функціональної системи і визначаються причинно-наслідковими відношеннями педагогічного процесу. Відображення системи педагогічної взаємодії є відображенням усталених зв’язків її внутрішніх та зовнішніх складових і, отже, її закономірностей. Згідно із зазначеним, загальна закономірність педагогічної взаємодії полягає у функціональному поєднанні вчителя та учнів та їх перетворенні на колективний суб’єкт «взаємодіяльності», що засновується на системній взаємозалежності процесів соціальної, соціально-психологічної і міжособистісної взаємодії.

4. Психологічними механізмами педагогічної взаємодії є усвідомлення провідних ознак взаємодії та узгодження власних дій з вимогами соціуму (соціалізація), групи (інтеграція), іншого (ідентифікація). До інтернальних механізмів належать взаємовідображення, афіліація, емпатія, ідентифікація, інтеріоризація результативних дій. Екстернальними механізмами педагогічної взаємодії є обмін діями відповідно до змісту ситуації, особистості та цілей іншого, екстеріоризація результативних дій. Соціально-психологічні механізми визначаються позитивним ставленням, конструктивним спілкуванням, інтеграцією та колективістською ідентифікацією.

Провідним механізмом у системі «вчитель – учень» є ідентифікація, яка системно залежить від загальних механізмів соціалізації та інтеграції. Це означає, що прояв ідентифікації у міжособистісній взаємодії базується на переносі придбань соціалізації (соціальний досвід, норми і цінності) й інтеграції (інтерналізація групових норм і цінностей на основі ототожнення себе з групою та самовизначення в ній) на конкретні умови педагогічної взаємодії.

Педагогічна взаємодія ініціально визначається проявами смислового аспекту установок учителя й учнів як визначального чинника у розгортанні подальших елементів спільної діяльності. Останні вказують на типові («відкриті») дії вчителя і, отже, з найбільшою ймовірністю узагальнюються і утворюють зміст інтерактивного досвіду. Змістовно установки визначені параметрами, що відтворюють суб'єкт-суб'єктні взаємозв'язки (вчитель як особистість, особистісна позиція, ерудиція, компетентність, критичність мислення, гуманність, товариськість, колегіальність) та суб'єкт-об'єктні зв'язки (інформативність занять, міжпредметні зв'язки, системність, практична придатність занять, наочність, логічність викладу, стимуляція до самостійної роботи).

Вчителі схильні віддавати перевагу суб'єкт-об'єктним параметрам як засобу діяльнісного самовираження та самоствердження, а учні – суб'єкт-суб'єктним параметрам, в яких відображається комунікативний бік педагогічних інтеракцій.

5. Основним засобом педагогічної взаємодії є мовленнєва діяльність вчителя та учнів. Феноменологія педагогічної взаємодії полягає у створенні вчителем та учнями педагогічного дискурсу, який: відображає інтерактивну специфіку педагогічного мовлення, призначений для структурування (квантування) змісту, має предметно-знакову або особистісно-смислову зорієнтованість, виявляє індивідуальні переваги у використанні засобів мови.

Психологічною особливістю мовленнєвої діяльності вчителя та учнів у контексті суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних зв'язків педагогічної взаємодії є те, що у кожному класі є учні, які не завжди розуміють мовлення вчителя через наявність незрозумілих слів, відсутність чіткої логічної послідовності змістових елементів, використання вчителем зворотного зв'язку. Наявною є також певна дистанція між мовленням учителів і мовленням учнів. Мовленню старшокласників властива певна оцінювальність, тенденція до збільшення вживання жаргонної лексики. що вказує на певні недоліки у процесі їхньої соціалізації. Означене ускладнює взаєморозуміння з учителями і психологічно не заперечує дисгармонійні взаємостосунки з ними.

6. Підготовка до педагогічної взаємодії майбутніх учителів потребує уваги до відповідних їй концептуальних засад з урахуванням особистісно-діяльнісних вимог педагогічного процесу. Метою підготовки є створення досвідної основи педагогічної взаємодії: інваріанти особистісно-діяльнісних ситуацій, уявлення про міжособистісні стосунки на уроках, особистісні та діяльнісні навички вчителя, узгодження власних дій з контекстом спільних дій.

7. Розвиток досвідної основи педагогічної взаємодії характеризується переважною увагою до загально-особистісного і соціально-професійного у порівнянні з комунікативно-груповим та міжособистісним. Це означає, що педагогічна взаємодія у плані здійснення відбувається за суб'єкт-суб'єктною схемою міжособистісної взаємодії, яка системно засновується на досвіді соціально-психологічної і соціальної взаємодії. У плані формування і розвитку її досвідних основ базовою виступає соціально (офіційно) визначена особистісно-діяльнісна модель педагогічних відносин.

Формулюючи висновки нашого дослідження, ми водночас усвідомлюємо, що воно не вичерпує всіх аспектів проблеми педагогічної взаємодії. Зокрема потребують відповідного вивчення питання про вплив: змісту та методів навчання на формування особистісних смислів та розвиток способів дій; педагогічних технологій на розвиток інтерактивних взаємин у навчанні. У контексті психології свідомості важливими можуть стати дослідження взаємовпливу систем значень та смислів вчителя й учнів. На дослідницьку увагу заслуговує також мовленнєва проблематика – залежність повідомлення навчального матеріалу від особистісного ставлення вчителя до нього. Відповідного дослідження потребує проблема впливу міжрольової та міжособистісної взаємодії у системах “соціум – група”, “група – індивід”, “індивід – індивід” на здійснення педагогічної взаємодії.

Публікації автора:

Монографії

1. Велитченко Л.К. Психологические основы педагогического взаимодействия: речевой аспект. – К.: Педагогічна думка, 1997. -160 с.

2. Велитченко Л.К. Психология педагогического взаимодействия: проблемы концептуализации. – Одесса: ЮНЦ АПН Украины, 2003. – 222 с.

3. Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу. Монографія. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2005. – 355 с.

Статті у наукових фахових виданнях

4. Велитченко Л.К. “Входження” у спеціальність: система відносин у навчально-професійній діяльності студентів педвузів // Радянська школа. Науково-педагогічний журнал МНО УРСР. – 1989. – № 11. – С. 66 – 68.

5. Велитченко Л.К. Коммуникативные переживания как сторона личностного развития // Психология педагогического общения: Сб.научн.трудов. – Том 1.– Кировоград: КГПИ. – 1991. – С. 56 – 63.

6. Велитченко Л.К. Психолого-педагогічний практикум у системі підготовки студентів до педагогічної взаємодії // Педагогіка і психологія. Науково-теоретичний та інформаційний журнал АПН України. – 1997. –№ 4 . – С.35-41.

7. Велитченко Л.К. Категории взаимодействия в педагогической психологии // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2000 – № 6. – С.35 – 38.

8. Велитченко Л.К. Педагогическое взаимодействие: исполнительский аспект // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського: Збірник наукових праць. Випуск 3 – 4. – Одеса: ПДПУ імені К.Д.Ушинського. – 2001. – С. 159 – 165.

9. Велитченко Л.К. Психолого-педагогический практикум: обучение элементам педагогического взаимодействия // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2001. – № 2 – 3. – С. 36 – 38.

10. Велитченко Л.К. Психология взаимодействия и педагогический процесс // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2001. – № 6. – С. 102 – 105.

11. Велитченко Л.К. Педагогическое взаимодействие в контексте социолингвистических понятий // Псіхалогія. Наукова-метадычны часопіс.– Мінск: Адукацыя і выхаванне. – 2001. – № 2. – С. 64 – 73.

12. Велитченко Л.К. Категории педагогического взаимодействия // Псіхалогія. Наукова-метадычны часопіс.– Мінск: Адукацыя і выхаванне. – 2001. – № 4. – С.38 – 48.

13. Велитченко Л.К. Познавательное и личностное в дидактических интеракциях // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського: Збірник наукових праць. Випуск 12. – Одеса: ПДПУ імені К.Д.Ушинського. – 2001. – С. 171 – 176.

14. Велитченко Л.К. Оппозициональная модель сознания // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2002. – № 2. – С. 12 – 15.

15. Велитченко Л.К. Речь учителя // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2003. – № 1. – С. 30 – 34.

16. Велитченко Л.К. Единицы диалога // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2003. – № 2 – 3. – С. 32 – 34.

17. Велитченко Л.К. Деятельностные установки и педагогическое взаимодействие // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VI Костюковскіх читань (28 – 29 січня 2003 р.). – Т.2. – К.: Міленіум, 2003. – С.225 – 231.

18. Велитченко Л.К. Бытийные концепты, образ «Я» и педагогическое взаимодействие // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 20, 2003. – С.21 – 29.

19. Велитченко Л.К. События жизни и психология педагогического взаимодействия // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2003. – № 5 – 6. – С. 7 – 11.

20. Велитченко Л.К. Личность как паттернальная система активности субъекта в социальной прагматике // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2004. – №1. – С. 16 – 20.

21. Велитченко Л.К. Активність суб'єкта в соціально-прагматичному просторі // Актуальні проблеми психології. Том І.: Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія: Зб. наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К,: Міленіум, 2004. – Вип. 12. – С.21 – 25.

22. Велитченко Л.К. Структура субъектности // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2004. – № 6 – 7. – С. 39 – 43.

23. Велитченко Л.К. Категорійно-поняттєвий аналіз психологічних основ педагогічної взаємодії // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2004. – № 8 – 9. – С. 68 – 71.

24. Велитченко Л.К. Развитие деятельностных установок будущих педагогов // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2005. – № 3 – 4. – С. 17 – 22.

25. Велитченко Л.К. Соціолінгвістичні особливості мовлення старшокласників // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. Випуск 9 - 10. – Одеса: ПДПУ імені К.Д.Ушинського. – 2005. – C. 106 – 115.

Методичні рекомендації

26. Велитченко Л.К., Красовский Б.Д., Тадиян С.В. Методические рекомендации по подготовке студентов к ведению индивидуальной работы в курсе психолого-педагогических дисциплин. – Измаил: ИПИ, 1988. – 40 с. (Гриф МОН України) (Автором розроблена ідея про значущість системного навчання психології для професійної підготовки майбутніх педагогів. Внесок здобувача складає 60%).

Матеріали конференцій

27. Велитченко Л.К., Зинькова Н.К. Социальные отношения и структура личности // Тез.конф. «Творческое использование идей А.С.Макаренко и В.А.Сухомлинского в формировании педагогического мастерства». – Полтава. – 1983. – С.56. (Авторським є положення про залежність структурних утворень особистості від міри її участі у соціальних відносинах. Внесок здобувача складає 70%).

28. Велитченко Л.К. Концептуальная модель специалиста как основа подготовки в вузе // Тез. конф. «Творческое наследие Н.К.Крупской и современная школа. Секция: Влияние идей Н.К.Крупской на развитие теории и методики обучения в советской школе». – Горловка. – 1989. – С.43 – 44.

29. Велитченко Л.К., Б.А.Богуславская., Сепчева З.С., Финьков А.В. Методика «Преподаватель глазами студента» // Тез. конф. «Формирование личности советского учителя: опыт и проблемы». –Измаил. – 1989. – С. 40 – 41. (Автором розроблено теоретичну модель педагога та запропоновано ідею використання її параметрів для оцінювання вчителя та викладача. Внесок здобувача складає 70%).

30. Велитченко Л.К., Б.А.Богуславская. Системность в управлении эмоциональными состояниями учащихся на уроке // Сб. матер. Всесоюзн. симп. «Диагностика и регуляция эмоциональных состояний». – Ч.1. – Москва – Одесса. – 1990. – С.85 – 86. (Автору належить класифікація емоційних станів учнів на уроці та її емпірична перевірка. Внесок здобувача складає 60%).

31. Велитченко Л.К. Значимые отношения в жизнедеятельности студентов педвуза // Тез. конф. «Психология педагогического общения». – Кировоград. – 1990. – С. 96.

32. Велитченко Л.К. Уровни активности как показатель степени социализации индивида // Тез.конф. «Учитель и общество: опыт, проблемы, поиски: К 50-летию Измаильского педагогического института». – Измаил, 1990. – С. 158 – 159.

33. Велитченко Л.К., Финьков А.В. Обучающая и контролирующая программы по психологии // Тез. конф. «Новые информационные технологии обучения». – Минск: БГУ им. В.И.Ленина. – 1992. – С. 170 – 171. (Автором розроблено алгоритм і зміст програми. Внесок здобувача складає 80%).

34. Велитченко Л.К., Сепчева З.С. Образ значимого другого как основа развития идивидуальности // Тез. докл. «Х1 Северо-Кавказские психологические чтения». – Пятигорск. – 1992. – С. 21 – 22. (Автором запропонована ідея про запозичення особистісних якостей у значущого іншого у процесі розвитку особистості як індивідуальності. Внесок здобувача складає 60%).

35. Велитченко Л.К. Оппозициональная модель сознания в контексте антропологической психологии // Тез. конф. «Антропологическая психология и гипнология в профессиональной подготовке и оздоровлении человека». – Майкоп. – 1992. – С. 19 – 21.

36. Велитченко Л.К. Организация педагогического взаимодействия на основе учета особенностей сознания учащихся // Тез. конф. «Психолого-педагогические, медико-антропологические и гипнологические аспекты профессиональной подготовки специалистов». – Майкоп. – 1993. – С. 46 – 48.

37. Велитченко Л.К. Профессиональное сознание как регулятор педагогического взаимодействия // Тез. конф. «Актуальные проблемы обучения в педагогическом вузе». – Измаил. – 1993. – С. 71 – 73.

38. Велитченко Л.К., Коломинский Я.Л. Речевая деятельность как элемент педагогического взаимодействия // Тез. конф. «Актуальные проблемы обучения в педагогическом вузе». – Измаил. – 1993. – С. 40 – 41. (Авторським є положення про мовлення як головний спосіб здійснення педагогічної взаємодії. Внесок здобувача складає 50%).

39. Велитченко Л.К. Педагогическое взаимодействие как лингводидактическая проблема // Тез. конф. «Гуманистические основы педагогической концепции Н.К.Крупской и современность». – Горловка: ГГПИИЯ. – 1994. – С. 40 – 42.

40. Велитченко Л.К. Підготовка майбутніх учителів до мовленнєвої взаємодії у педагогічному процесі // Тез. доп. і повідомлень 1 Всеукраїнського конгресу з практичної психології. – Херсон. – 1994. – С. 279 – 280.

41. Велитченко Л.К. Навчальний діалог як умова розвитку творчих можливостей учнів // Тез. конф. «Актуальні проблеми розвитку творчих можливостей учнів». – К.: ІСДО. – 1994. – С. 31 – 33.

42. Велитченко Л.К. Коммуникация и аутокоммуникация как детерминанты личностного развития // Дидактические аспекты педагогического взаимодействия в школе и вузе: Сб. научн. сообщ. - Измаил. – 1994. – С. 9 – 11.

43. Велитченко Л.К. Субъект-объектные отношения в контексте педагогического взаимодействия // Дидактические аспекты педагогического взаимодействия в школе и вузе: Сб. научн. сообщ. - Измаил. – 1994. – С. 12 – 14.

44. Велитченко Л.К. Виды субъект-субъектных отношений в педагогическом взаимодействии // Дидактические аспекты педагогического взаимодействия в школе и вузе: Сб. научн. сообщ. - Измаил. – 1994. – С. 14 – 16.

45. Велитченко Л.К., Финьков А.В., Цепенюк И.А. Применение методики цветовых выборов (тест Люшера) для выявления психологических особенностей автора литературного произведения // Национальное своеобразие культур и литератур: Сб. науч. сообщ. – Измаил. – 1995. – С. 44 – 46. (Автору належить ідея та її змістовне опрацювання про вплив особистості на вибір засобів мовлення. Внесок здобувача складає 60% ).

46. Велитченко Л.К., Левченко М.В. Мовленнєва особистість у контексті педагогічної взаємодії // Тез. конф. «Педагогічна технологія у сучасному вузі». – Луцьк: Вежа. – 1995. – С. 8. (Автору належить визначення поняття «мовленнєва особистість» та його змістовне опрацювання. Внесок здобувача складає 60%).

47. Велитченко Л.К., Левченко М.В. Соціально-педагогічна взаємодія як категорія педагогічної психології // Тез. конф. «Психолого-педагогічні фактори підвищення майстерності вчителя-вихователя». Житомир: ЖДПІ. – 1995. – С. 165 – 166. (Авторським є положення про залежність педагогічної взаємодії від соціальних та педагогічних чинників. Внесок здобувача складає 50%).

48. Велитченко Л.К. Діалог як засіб організації педагогічної взаємодії // Творча особистість вчителя: Проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. – К. – 1997. – С. 229 – 231.

49. Велитченко Л.К. Педагогическое взаимодействие как экспликация индивидуальных программ учения и обучения // Творча особистість вчителя: Проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: Н.В.Гузій (відп.ред.) та ін. – К.:УДПУ. – 1997. – С. 264 – 266.

50. Велитченко Л.К. Підготовка майбутніх учителів до педагогічної взаємодії // Тез. конф. «Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку». – Т. І. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – С. 179 – 182.

51. Велитченко Л.К. Взаимодействие как элемент взаимодеятельности // Тез. конф. «Теоретические и прикладные проблемы психологии педагогического межличностного взаимодействия». Минск: БГПУ – 2002. – С . 63 – 64.

Анотації