Диспозиційна система особистості є цілісним і динамічним психічним утворенням, яке належить до такого важливого блоку у структурі особистості як спрямованість. Головна функція диспозиційної системи – психічна регуляція поведінки суб'єкта в соціальному середовищі. Суттєве значення для регуляції дій та вчинків людини у певній соціальній сфері займають фіксовані та базові соціальні установки. Ціннісні орієнтації особистості, які посідають найвищий щабель в ієрархічній структурі диспозиційної системи особистості, визначають соціальну поведінку та діяльність особистості в цілому. Сімейне середовище здійснює найвагоміший вплив на процес становлення диспозиційної системи, на закріплення певних змістових її характеристик, особливо у період дитинства. У молодшому шкільному віці сімейна соціалізація триває і опосередковує вплив інших соціальних інститутів, що беруть участь у формуванні особистості дитини.
Функціонально неспроможна сім'я створює несприятливі умови для формування диспозиційної системи особистості. Викривлений психологічний зміст диспозиційної системи особистості перешкоджає формуванню адекватної самооцінки та побудові гармонійних відносин з оточуючими людьми, спрямовує активність дитини переважно в антисоціальне середовище. Отже, постає потреба у своєчасній діагностиці відхилень та проведенні відповідних психокорекційних заходів. Розкрито психологічний зміст диспозиційної системи особистості у молодшому шкільному віці в контексті функціонально неспроможної та нормально функціонуючої сім'ї.
Встановлено, що загальна характеристика установочних полів дітей молодшого шкільного віку з функціонально неспроможних родин має негативне спрямування. Передусім це стосується соціальних установок щодо себе, ровесників, інших людей, а також меншою мірою – школи та навчання. Дітям з даного типу сімей властива відокремленість установок у сферах "ровесники" та "Я". Установочне поле у сфері "Я" пов’язано лише із впливом сім’ї, що в умовах несприятливого психологічного мікроклімату в родині негативно позначається на формуванні смислових установок дітей щодо себе. Найбільш позитивні узагальнені смислові установки дітей з функціонально неспроможних родин стосуються сім'ї та власного майбутнього, що підтверджує нашу гіпотезу. З'ясовано, що соціальні смислові установки дітей з функціонально неспроможних сімей характеризуються закритістю та ригідністю щодо проникнення позитивних впливів зі шкільного середовища. Це в свою чергу пов'язано з внутрішнім конфліктом між бажанням реалізувати себе у сфері навчання, досягнути шкільних успіхів і невисокою імовірністю реалізувати це, через прогалини у системі виховання та навчання дитини, що породжує виникнення в останньої негативних смислових установок щодо себе.
5. Встановлено, що діти з функціонально неспроможних сімей сприймають батьків окремо, а не як шлюбну пару, що пов'язано з особливостями виховання дітей у неповній або формально повній сім'ї. Діти з даних сімей надають великого значення ролі брата або сестри у функціонуванні сім'ї, що пов'язано з більш близькими емоційними стосунками дітей з останніми. Інші члени родини, наприклад, бабуся, дідусь, а також особа вчителя не сприймаються більшістю дітей з обох видів сімей, як особливо значимі люди, що пов'язано з відсутністю близьких емоційних контактів і, відповідно, важкістю виникнення прихильності та прив'язаності до них. 6. Виявлено, що більшість дітей з функціонально неспроможних родин сприймають сімейну ситуацію як конфліктну, відчувають ворожість від членів родини. Дітям з даного типу сім'ї властиве почуття меншовартості. Як показав аналіз малюнків дітей з нормально функціонуючих родин, останні сприймають сімейну ситуацію, як сприятливу. Водночас з'ясовано, що сприятлива сімейна ситуація є бажаною для дітей з обох типів сімей. 7. Встановлено, що сфера навчальних та позанавчальних інтересів дітей молодшого шкільного віку з функціонально неспроможних сімей характеризується вузьким діапазоном, спрямованістю на спілкування. Переважна більшість дітей з даного виду сімей не мають стійких захоплень, улюблених занять, характеризується бідністю змістової сторони інтересів. Навчальні інтереси пов'язані із зовнішніми ознаками успішності – оцінками, що свідчить про поверхневість шкільної мотивації учнів з даної категорії сімей. Позанавчальні інтереси дітей спрямовані на спонтанний і/або пасивний відпочинок, до якого належить - проведення вільного часу на вулиці серед однолітків, що може у майбутньому сприяти виникненню асоціальних форм поведінки. На відміну від дітей з функціонально неспроможних сімей, пріоритетним у сфері навчальних інтересів дітей з нормально функціонуючих родин виявився саме пізнавальний інтерес. Позанавчальні інтереси останніх спрямовані на активний відпочинок, участь у різноманітних секціях чи гуртках, наявність улюблених занять, хобі. 8. Виявлено відмінності в змістових характеристиках ціннісних орієнтацій дітей молодшого шкільного віку з обох типів сімей. Для дітей з функціонально неспроможних сімей в ієрархії життєвих цінностей найбільше значення отримали цінності щасливого сімейного життя, цінності відпочинку та розваг, а також матеріального благополуччя. Цілісна система ціннісних орієнтацій дітей з функціонально неспроможних родин є розгалуженою та нестійкою. Характерною особливістю дітей з даного виду сімей є те, що як хлопці, так і дівчата дуже зацікавлені в набутті та оволодінні ще однієї ролі - "силача", що свідчить про домінування у ціннісних орієнтаціях спрямованості на цінність фізичної сили, влади та контролю над іншими; менша увага приділяється цінностям духовного світу та власного культурного й освітнього розвитку. Для дітей з нормально функціонуючих сімей також виявились важливими цінності матеріального благополуччя і щасливого сімейного життя, проте вони не є домінуючими. Переважна більшість дітей з даного типу сім'ї прагне спрямовувати власну діяльність на використання своїх здібностей і творчого потенціалу в улюблену справу у майбутньому. 9. Розроблено проект соціально-психологічного тренінгу психопрофілактики та корекції порушень у формуванні диспозиційної системи особистості. Проект передбачає застосування корекційних заходів з членами функціонально неспроможної родини, а також з дітьми класу, в якому навчається дитина з даного типу сім'ї. Це дозволить останній налагодити взаємовідносини з ровесниками та змінити уявлення про свій статус в класному колективі. В межах проекту, запропоновано й апробовано тренінг особистісного зростання дитини молодшого шкільного віку з функціонально неспроможної сім'ї. Метою тренінгу є сприяння формуванню позитивної "Я-концепції" особистості та гармонізація міжособистісних стосунків шляхом зміни негативних соціальних установок дитини. 10. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив ефективність проведення психокорекційної роботи з дітьми з функціонально неспроможних сімей. Встановлено, що соціальні установки дітей з експериментальної групи щодо себе та щодо ровесників набули в цілому позитивної спрямованості (у 79% та 86% відповідно). Це позначилось на рівні самооцінки, яка стала вищою (у 86% дітей) порівняно з попереднім її рівнем. 11. Розкрито динаміку змін у сприйманні дітьми емоційних контактів у колі сім'ї. Констатовано, зокрема, зниження негативного їх оцінювання членами експериментальної групи. Набуття навичок самоаналізу, розвиток позитивного мислення в учасників тренінгу призвели до зниження в останніх упередженості, агресивності та негативного сприйняття оточуючих людей. Тренінг сприяв також удосконаленню комунікативних навичок, формуванню доброзичливості й толерантності у дітей. 12. З'ясовано, що формування гармонійної несуперечливої диспозиційної системи особистості є наслідком позитивного функціонування сімейної системи й успішної реалізації навчально-виховних впливів як сім'ї, так і інших соціальних інститутів. Звичайно, повний склад сім'ї, достатній матеріальний та соціально-економічний статус батьків є чинниками, які опосередковано, але сприятливо впливають на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, в тому числі її диспозиційної системи. Наявність високого рівня психолого-педагогічної культури батьків, їх морального та освітнього розвитку, демократичного стилю виховання сприятимуть успішному формуванню та високому рівню змістової сторони диспозиційної системи особистості дитини. В рамках школи, це, серед іншого, – проведення профілактичних та корекційно-розвивальних заходів психологічною службою освітнього закладу. Серед перспектив подальших досліджень з даної теми вважаємо доцільним диференційоване та поглиблене вивчення диспозиційної системи дітей молодшого шкільного віку з таких типів функціонально неспроможних сімей як сім'ї трудових мігрантів, сім'ї з наркотичною та алкогольною залежністю, психічними розладами членів родини. Важливими є також дослідження психологічних механізмів регуляції соціальної поведінки особистості в контексті функціонально неспроможної сім'ї в інші вікові періоди. |
