На підставі теоретико-експериментального дослідження проблеми особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу можна зробити такі висновки. 1. Теоретично виявлено та експериментально з’ясовано, що психологічні особливості особистісної самореалізації викладачів похідні від рівня рефлексивної регуляції суб’єктом власної психічної активності при створенні та використанні особистісно-обумовленого ресурсного середовища розвитку діяльності. Вони розуміються як відбір свідомо використовуваних особистістю способів конструювання множинної „Досягнутої” самоідентичності, як особистісні засоби-ідентифікатори доцільного перетворення своєї позиції та професійно-соціальної ролі. Ці особливості виявляються в сформованості одиниць ідентичності, у проактивності суб’єкта в координаті часу та його налаштованості на самозміни. Запорукою успішної самореалізації особистості в сфері вищої освіти є не тільки і не стільки освоєння службової інформації, правил, нормативних рекомендацій та інструкцій, скільки рефлексивна соціально-психологічна та світоглядна позиція, усвідомлення взаємозв’язку явищ соціальної реальності та процесів соціальної взаємодії, „звичка” до використання рефлексії й прагнення до професійно-творчої реалізації соціальної, культурної й індивідуальної природи свого „Я”. Таким чином, гіпотеза дослідження отримала своє емпіричне підтвердження: рефлексія створює передумови для переосмислення і перетворення викладачами своєї соціально-психологічної позиції і сформованих способів реалізації активності; вона виявляє себе як провідний особистісний механізм становлення відносин суб’єктності та самореалізації викладачів як суб’єктів соціальної творчості. 2. Особистісна самореалізація викладача вищого навчального закладу є складним суперечливим процесом. З’ясовано, що феномен рефлексивності соціального пізнання і самореалізації особистості має суб’єктно-акмеологічну соціально-культурну природу, передумовними особливостями розвитку якої є: комутативність, адекватність, поліфонічністъ, знаряддєвість, дискурсністъ, акцидентність, темпоральність-проактивність суб’єкта в історичному, соціальному внутрішньому часі свого життя, його налаштованість на зміни. Взаємообумовленість соціальної і культурної природи людини дає змогу розглядати особистісну самореалізацію як загальну підставу для прояву та свідомого використання особистістю, як суб’єктом рефлексії, деяких рефлексивних і соціально-психологічних особливостей своєї природи як можливостей саморозвитку. Такими, що найбільш часто зустрічаються, способами здійснення самовизначення є формування, прийняття та реалізація особистістю своєї соціально-психологічної позиції. Базисними особистісними регуляторами формування соціально-психологічної позиції особистості як діючої моделі „Я” є механізми соціального пізнання – ідентифікація і рефлексія. 3. Виявлено на основі аналізу результатів дослідження професійно-групових особливостей формування соціально-психологічної позиції сучасного викладача вищого навчального закладу, що захисна функція соціальної ідентифікації у викладачів домінує над функцією самореалізації. Центральним протиріччям формування особистістю викладача своєї соціально-психологічної позиції в сфері педагогічної діяльності є протиріччя між синхронізуючими та інновативними інтенціями самосвідомості. 4. Розроблена концептуальна рефлексивно-акмеологічна модель самореалізації викладачів, яка є цілісним образом використаних концептуальних (понятійних) конструктів, що розкривають діалектику взаємообумовленості процесів самореалізації особистості та становлення її індивідуальності в соціумі. Модель являє собою варіант узгодження визначених у процесі теоретичного аналізу аспектів, які характеризують проблему реалізації професійно-творчого потенціалу особистості. Базовими категоріями такого узгодження для нас постали – пізнання, діяльність і суб’єктна активність особистості, а центральними поняттями – рефлексія, особистість, самореалізація. 5. Перевірено, що сконструйована нами методика рефлексивно-акмеологічного дослідження самореалізації викладачів вищих навчальних закладів спрямована на активізацію рефлексивності особистості щодо ціннісних критеріїв її самореалізації. Дослідження з її допомогою особливостей соціальної ідентифікації та рефлексії у розвитку та професійно-творчій реалізації особистості викладачів вищих навчальних закладів дало змогу переконатися в тому, що соціально-психологічні особливості самореалізації викладачів похідні від оптимальної інтенсивності рефлексивного середовища діяльності і кращого характеру групової ідентифікації. Вони повинні враховуватися особистістю як внутрішні (її соціальний світ) і зовнішні (соціальний контекст) можливості-умови інтерналізації засобів свого професійно-творчого розвитку та екстерналізації ініціатив створення індивідуально-рефлексивного середовища розвитку діяльності та спілкування. Ці особливості виявляються через актуальні зміни соціальної самоідентифікації особистості з тими чи іншими групами, через реалізацію нею способів інтенсифікації рефлексивного середовища розвитку діяльності. До основних напрямків подальших досліджень в обраній проблемі можна зарахувати вивчення психологічних особливостей самореалізації викладачів-предметників, психолого-педагогічних умов самореалізації особистості викладача в рамках Болонського процесу, психологічних детермінант професійного вигоряння та деформації викладацького складу, основних шляхів гармонізації професійного та особистісного зростання, психологічних умов каталізації професійної майстерності в умовах недостатнього життєвого досвіду. |
