У роботі представлено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми побудови жінкою успішного повторного шлюбу. Проблема розв’язана з позицій сімейно-системного та статеворольового підходів, що дозволило виявити різнорівневі психологічні ланки формування й функціонування повторного шлюбу в жінок, розробити психодіагностичний комплекс, спрямований на оцінку та прогноз успішності повторного шлюбу, виходячи з характерологічних, комунікативно-стильових особливостей і долаючих стратегій у жінок. На підставі одержаних результатів можна зробити такі висновки: 1. Особистісним чинником успішності повторного шлюбу в жінок є наявність наступних характерологічних рис: висока афектотимія (А+); емоційна стійкість, сила Я (С+); конформність, покірність, залежність (Е–); висока сила Над-Я (G+); м’якосердність, ніжність (I+); культурна залежність (К–); гіпотимія (О–); нефрустрованість, розслабленість (Q4–). Фактори сизотимія (А–); високий інтелект (В+); висока збудливість, демонстративність, самовпевненість (D+); домінантність, конфліктність (Е+); сміливість, імпульсивність (Н+); цинізм, реалізм, раціоналізм (I–); індивідуалізм (J+); «макіавелізм» (N+) модулюють відмову від повторного шлюбу. Вплив описаних факторів не є прямим, він опосередкується інтелектом жінки, задоволеністю власним статусом у родині, особливостями розв’язання нею конфліктів, статеворольовими чинниками (наявністю статеворольового конфлікту в жінки, який проявляється в орієнтації на домінантну владну позицію в родині, поєднану з потребою підкорятись). Отже, характерологічні фактори формують певне (сприятливе або несприятливе) особистісне тло, на якому розгортається процес формування та усталення повторного шлюбу. 2. Значний вплив на рівень успішності / неуспішності повторного шлюбу чинять інфантильні психічні травми, яких зазнали жінки в ранньому віці. Найбільш несприятливими з точки зору успішності шлюбу є травми відторгнення, несправедливості та приниження. Травми покинутості та зради не можуть бути однозначно кваліфіковані як такі, що модулюють успішний чи неуспішний повторний шлюб. Важливим чинником успішності повторного шлюбу стає наявність у змістовній структурі ранніх спогадів жінки стратегій подолання травматичного досвіду. Відсутність або бідність таких долаючих стратегій підвищує вірогідність компульсивного відтворення дитячих психічних травм у повторному шлюбі, знижуючи його успішність або призводячи до відмови від вступу в повторні шлюбні стосунки. Для жінок, які перебувають в успішному повторному шлюбі, найбільш типовими є такі характерологічні стилі, як уникання, залежність та контроль. Для жінок, які вважають свій другий шлюб невдалим, найбільш типовими є залежність та мазохістичність. Жінки, які на рівні життєвої стратегії вважають, що повторний шлюб їм не потрібен, схильні до контролю та ригідності. 3. Важливим чинником успішності / неуспішності повторного шлюбу є поєднання стилів подружньої прив’язаності, які сформовані в дружини та чоловіка. Для успішних шлюбів специфічними є наступні сполучення: «тривожно-амбівалентна жінка – надійний чоловік», «надійна жінка – надійний чоловік», «уникаюча жінка – уникаючий чоловік». У неуспішних шлюбах найчастіше спостерігаються: «уникаюча жінка – тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка – уникаючий чоловік», «надійна жінка – уникаючий чоловік». Поєднання «надійна жінка – тривожно-амбівалентний чоловік» зустрічається і в успішних, і в неуспішних шлюбах та відбиває динаміку залежних стосунків. Сполучення «тривожно-амбівалентна жінка – тривожно-амбівалентний чоловік» взагалі не відзначено в повторних шлюбах. 4. Залежні подружні стосунки спостерігаються як у групі успішних, так і в групі неуспішних шлюбів. Залежний шлюб є успішним на ранніх етапах свого існування або за умов консервації стосунків на ранній фазі залежності. Такий шлюб стає неуспішним у ході розвитку залежності, зростання розчарування жінки в партнері, поступового формування токсичних стосунків. Для залежних повторних шлюбів характерними є такі поєднання стилів подружньої прив’язаності: «надійна жінка – тривожно-амбівалентний чоловік», «уникаюча жінка – тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка – надійний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка – уникаючий чоловік». 5. Виявлено вісім психосемантичних образів чоловіків, які існують у жінок, котрі взяли повторний шлюб, а саме: «Опора», «Дитина», «Суворий батько», «Суперник», «Партнер», «Співрозмовник», «Кращий друг», «Об’єкт ідеалізації». Образи чоловіків, що сформовані в жінок, які перебувають в успішних повторних шлюбах, більш диференційовані та когнітивно складні. В успішних повторних шлюбах спостерігається увесь репертуар психосемантичних образів партнера, який поділяється на чотири плеяди: 1) «Субмісивність» (образи «Опора», «Суворий батько», «Об’єкт ідеалізації»); 2) «Егалітарність» (образи «Партнер», «Співрозмовник», «Кращий друг»); 3) «Інфантилізація» (образи «Партнер», «Суперник», «Кращий друг») та 4) «Гіперпротекція» (образи «Дитина», «Об’єкт ідеалізації»). Кожному образу партнера відповідає певний тип подружніх стосунків: «Опора» симбіотичні; гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Дитина» симбіотичні; гіперпротективні (піклування з боку жінки); «Суворий батько» гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Суперник» псевдосолідарні, симбіотичні, гіпопротективні; «Партнер» згуртовані, нейтрально-толерантні, псевдосолідарні, тотальні; «Співрозмовник» нейтрально-толерантні, емоційно-відчужені (у т.ч. псевдосолідарні), ригідні, раціоналістичні; «Кращий друг» псевдосолідарні, симбіотичні, згуртовані; «Об’єкт ідеалізації» симбіотичні, гіперпротективні (з боку як чоловіка, так і жінки). Визначені плеяди відбивають диференціацію рольового патерну на три незалежних групи («Мати», «Дорослий», «Дитина»). 6. Діапазон образів шлюбного партнера у жінок у неуспішних повторних шлюбах вужчий, в ньому не зустрічаються образи «Співрозмовник» та «Кращий друг». Усі образи поділяються на дві плеяди: 1) «Злипання Его-станів» (образи «Опора», «Дитина», «Партнер»); 2) «Інфантилізація» (образи «Суперник», «Суворий батько»). Образи партнерів співвідносяться з наступними типами шлюбних стосунків: «Опора» симбіотичні; гіперпротективні (обмеження з боку чоловіка); «Дитина» симбіотичні; гіперпротективні (обмеження з боку жінки); «Суворий батько» гіперпротективні (обмеження з боку чоловіка); «Суперник» напружено-дисоційовані (звично-конфліктне подружжя); «Партнер» емоційно-відчужені, гіпопротективні; «Об’єкт ідеалізації» напружено-дисоційовані, гіперпротективні. Виявлені кореляційні плеяди відбивають недиференційованість Его-станів, що призводить до суперечливості й невизначеності вимог до шлюбного партнера та хронічної фрустрованості шлюбних потреб. 7. В успішних повторних шлюбах спостерігається відмова від неефективних трансгенераційних програм, яка відбувається за рахунок або переосмислення кризових переживань, пов’язаних із розлученням, або розпаду деструктивних поведінкових патернів сімейної взаємодії. Неуспішні повторні шлюби характеризуються феноменом атрибутування відповідальності за успішність шлюбу партнерові, а регулятором стосунків є почуття провини в чоловіка, який намагається підтвердити свою спроможність як шлюбного партнера. Неуспішні повторні шлюби відбивають існування стійких трансгенераційних «сімейних» програм, які «наслідуються» за жіночою лінією та можуть бути трансформовані за умови корекційного втручання. 8. Визначено прогностичні показники успішності повторного шлюбу, якими є: сполучення стилів прив’язаності «надійна жінка – надійний чоловік»; «уникаюча жінка – тривожно-амбівалентний чоловік»; «тривожно-амбівалентна жінка – надійний чоловік»; «уникаюча жінка – уникаючий чоловік»; наявність інфантильної травми зради та висока частота ранніх спогадів із копінг-стратегіями. Розроблено програму психологічної корекції дисфункційних настанов жінок щодо повторного шлюбу, спрямовану на формування зрілих подружніх стосунків, подолання травматичного досвіду першого шлюбу, вихід за межі деструктивних трансгенераційних сценаріїв, профілактику розвитку дисфункційних подружніх стратегій, трансформацію неадаптивних рольових подружніх очікувань та уявлень щодо характеру сімейної комунікації в повторному шлюбі. Перспективи подальших досліджень полягають у змістовному аналізі стилів подолання інфантильних психічних травм, що відбиті у структурі ранніх спогадів жінок; у вивченні структурних особливостей різних рівнів функціонування симптомокомплексу маскулінності-фемінінності в жінок, які перебувають в успішних і неуспішних повторних шлюбах, а також відмовляються від повторного одруження; у вивченні структури материнства та дитячо-материнських стосунків у жінок, які перебувають у повторних шлюбах, а також самотніх розлучених матерів; у дослідженні динаміки функціонування залежних повторних шлюбів. |
