У дисертації представлено теоретичне та емпіричне вирішення проблеми особливостей переживання суб'єктом юнацької кризи; здійснено понятійне та змістовне визначення суб‘єктного аспекту переживання нормативної кризи; розкрито особливості представленості у свідомості суб’єкта юнацького віку глибинно-сутнісних, екзистенціальних переживань; розроблено модель здійснення первинної екзистенціальної інтеграції; встановлено екзистенціально-змістовні складові психічної організації суб’єкта юнацького віку; конкретизовано чинники здійснення первинної екзистенціальної інтеграції суб'єкта під час переживання ним юнацької кризи Основою для здійснення посткризової адаптації суб'єкта є система смисложиттєвих (світоглядних) орієнтирів. Аналіз юнацького періоду життєвого шляху людини показав, що цей вік, завершуючи перехід від дитинства до дорослості, є сенситивним у процесі становлення смисложиттєвих орієнтирів. Здійснення смисложиттєвого самовизначення неможливе без активного впливу людини на своє життя, тобто поза прояву її суб'єктності. Розгляд юнацької кризи з точки зору суб’єктного підходу (яким чином юнак, як суб’єкт життєтворчості, переживає власне зростання), спрямувало дослідження до визначення змістовного навантаження кризи в межах екзистенціальної філософії та екзистенціальної психології, оскільки при реалізації самопізнавальної активності та здатності до саморефлексії відбувається розкриття зростаючим суб’єктом сутнісних основ свого власного життя (“кінцевих даностей існування”) – здійснюється як вибір між конфліктними протилежностями “живого” та “неживого буття”. Поняття “первинна екзистенціальна інтеграція” визначено як свідоме смисложиттєве самовизначення зростаючого суб'єкта, яке він здійснює вперше на своєму життєвому шляху. Розробці моделі первинної екзистенціальної інтеграції суб’єкта передував теоретичний аналіз її основних компонентів: рівнів самоусвідомлення, сфер життєдіяльності та безпосередньо етапів переживання процесу інтеграції знання про себе. Переживання суб'єктом юнацької кризи характеризується наступними особливостями (прояв екзистенціального змісту на рівні складових психічної організації суб'єкта):
потребова сфера – потреби, які стають актуальними в юнацькому віці, набувають для суб‘єкта смисложиттєвої значущості, оскільки вони виступають основою для формування цілей життя та планів на майбутнє; емоційна сфера – процес задоволення цих значущих потреб, незалежно від результату, супроводжується сутнісними почуттями страху (негативне очікування), віри (впевненість необхідності цілі) і образи (розчарування); вольова сфера – спосіб задоволення смисложиттєвих потреб стає способом існування суб‘єкта юнацького віку; поява будь-якої перешкоди на цьому шляху актуалізує неприйняття юнаком свого способу існування взагалі. Здійснення суб’єктом первинної екзистенціальної інтеграції обумовлено такими чинниками:
когнітивна сфера – прогрес у внутрішній системі смисложиттєвих орієнтирів неможливий поза зростанням рівня самоусвідомлення, який не залежить від поступового, пов’язаного з віком, приросту у досвіді; емоційно-мотиваційна сфера – для здійснення первинної екзистенціальної інтеграції обов’язковим є: 1) відсутність у суб’єкта стану внутрішнього спокою та безтурботності (дитячі та підліткові розчарування є, за своїм життєвим сенсом, каталізатором для сутнісного розуміння цього життя), 2) вмотивованість юнака саме в дієвій та успішній реалізації своїх планів; вольова сфера – розвиток у внутрішній світоглядній системі неможливо здійснити без активних дій в світі речей та світі людей, однак таких, які за своїм характером є адаптаційними, гармонійними, неагресивними по відношенню до світу та до людей; присутність в житті юнака зовнішньої системи інтерпретації переживань (“старшого друга”) сприяє його прийняттю свого способу існування, що призводить до зняття внутрішньої напруги та, в результаті, уповільненні приросту в екзистенціальній інтегрованості. Основною особливістю у переживанні суб’єктом юнацької кризи виступив той факт, що незважаючи на позитивну динаміку у здійсненні первинної екзистенціальної інтеграції впродовж юнацького періоду, дві третини досліджуваних під час інтерв'ювання знаходилися на різних стадіях пошуку смисложиттєвих орієнтирів. Звідси, за своїм суб’єктним змістом молоді люди пережили під час свого юнацького дорослішання екзистенціальну кризу, як відсутність у власному житті смисложиттєвих орієнтирів. Крім того, “внутрішня обумовленість” чинників здійснення первинної екзистенціальної інтеграції ставить перебіг юнацького дорослішання у залежність від активності самого юнака, що допускає розробку конкретних психотерапевтичних прийомів для подолання вікової кризи. Виникнення нормативної кризи юнацького віку зумовлено не тільки законами психічного розвитку та соціальними обставинами, але й глибинно-психологічними процесами, переживання яких складає змістовну характеристику суб’єктного аспекту кризи. Актуалізація екзистенціальних переживань ініціює дорослішання в цілому, а сам юнацький вік набуває інтегративного сенсу у переживанні процесу самопізнання.
Проведене наукове дослідження проблеми переживання суб'єктом юнацької кризи не вичерпує всіх її аспектів. Ми вважаємо перспективним і актуальним виявлення зв'язку між гендерним фактором та здійсненням первинної екзистенціальної інтеграції; детальне вивчення генезису способів подолання перешкод; визначення факторів прискорення або гальмування процесу особистісного зростання юнаків; глибинне вивчення проблеми переживання інших нормативних криз впродовж всього періоду життя людини; розробку конкретних психотерапевтичних прийомів, спрямованих на розкриття та розвиток в юнаків здатності свідомо конструювати, творити своє життя. Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях: Лановенко Ю.І. Життєва та вікова криза: взаємозв‘язок та розбіжності між ними // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2000, вип.8, с.41-43. Лановенко Ю.І. Екзистенціальна криза: визначення та обгрунтування // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2001, вип.11, с.53-55. Лановенко Ю.І. Батьки та діти. Хто винен? // Практична психологія та соціальна робота. – К., 2002, № 3, с.18-20. Лановенко Ю.І. Категоріальний апарат досліджень перебігу життя людини // Соціальна психологія. – К., 2003, № 2, с.29-36. Лановенко Ю.І. Психологічне визначення сутнісних характеристик людського буття // Соціальна психологія. – К., 2004, № 2 (4), с.146-154. Лановенко Ю.І. Переживання суб’єктом свого дорослішання // Соціальна психологія. – К., 2004, № 4 (6), с.113-122. Лановенко Ю.І. Типологія адаптаційного подолання кризи підліткового віку // Соціальна психологія. – К., 2004, № 4 (6), с.137-145. Лановенко Ю.І. Розвиток психологічної думки щодо кризовості людського життя // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. Матеріали Всеукраїнської ювілейної науково-практичної конференції 22-23 жовтня 2001 р. – Запоріжжя, 2002, с. 62-64. Лановенко Ю.І. Життєва криза та професійна криза: проблема їх перехресного обумовлення // Теоретики-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти. Матеріали методологічного семінару 16 грудня 2004 р. – К., 2005, с. 516-520.
|
