У дисертації узагальнено поняття психологічних бар’єрів в інноваційній діяльності педагогів і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо їх корекції, а також формування бар’єростійкої поведінки в процесі впровадження педагогічних новацій. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки. 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури, присвяченої проблемі інноваційної діяльності педагогів, свідчить про те, що основною передумовою інноваційної діяльності педагогів вважається досягнення ними певного ступеня професіоналізму. Тобто, використанню інноваційних методів роботи має передувати досвід, який би свідчив про вичерпаність традиційних педагогічних методів. Водночас цей досвід, як професіоналізм, має дати змогу віднайти нові методи освітнього та виховного процесу. 2. З’ясовано, що когнітивна двоїстість інноваційної діяльності (з одного боку, вона заохочується, з другого, не схвалюється педагогічним колективом) постає як бар’єр на шляху до готовності педагога використовувати інноваційні методи. Не маючи сталої толерантності до цього бар’єру, педагог змушений використовувати інноваційні методи, чи, стикаючись з використанням цих методів колегами, може переживати фрустрацію. 3. Виявлено: а) прямий кореляційний зв'язок між професійним консерватизмом педагогічної професії та динамікою використання педагогом інноваційних методів, причому кореляція цих показників жодним чином не пов’язана із показниками професіоналізму; водночас, б) показники рівня сформованості інноваційних бар’єрів позитивно корелюють із динамікою інноваційної діяльності лише разом із показником професіоналізму, тобто, до інноваційної діяльності вдаються ті педагоги із ситуативною толерантністю, котрі мають достатній досвід і вміння; і нарешті, в) педагоги, котрим властива фрустрованість, попри будь-який досвід педагогічної діяльності та ступінь кваліфікованості ніколи не вдаються до інноваційних форм роботи. 4. Показано, що провідну роль в стимулюванні інноваційної активності педагога займає мотиваційна сфера особистості. Структура мотивів педагогів різних типів навчальних закладів містить: мотиви, зумовлені цінностями педагогічної професії; соціально-моральні мотиви; мотиви професійної і особистісної самореалізації. В її основі лежить єдина система цінностей, особлива ментальність українського педагога, яка склалася під впливом традицій вітчизняної педагогіки, культури і специфічних умов функціонування освітньої системи. Результати дослідження показали, що незважаючи на зміни в політико-державному устрої та їх наслідки, у системі масової, некомерційної школи простежуються тенденції до збереження структури мотивів професійної діяльності педагогів-інноваторів. 5. Виділено 3 типи бар’єрів інноваційної діяльності педагогів: соціальні, творчості та кризи педагогічної діяльності. Чинниками, які формують соціальні бар’єри є: висміювання, перевірка на соціальний статус та персоніфікація, яка використовує механізми проекції та ідентифікації, коли власні негативні спонукання і схильності переносяться назовні, на конкретного вчителя. Бар’єри творчої діяльності обмежують особистісне зростання педагога, розвиток його професійної майстерності і включають бар’єри минулого досвіду. Бар’єри кризи педагогічної діяльності виникають внаслідок протиріч і розбіжностей між зростаючими потребами, нереалізованими можливостями і характером виконання професійної діяльності. 6. Показано, що психологічними стратегіями подолання бар’єрів професійної діяльності є готовність до переосмислення своїх дій, подолання особистого опору стереотипам, які склалися за певних обставин, що передбачає відмову від традиційних способів поведінки, володіння новими зразками діяльності і розробку альтернативних варіантів поведінки, освоєння нових зразків діяльності та інтеграцію їх в особистісні та організаційні структури. 7. Доведено, що застосування рефлексивно-інноваційного тренінгу сприяє формуванню бар’єростійкої поведінки вчителя. До методів формування бар’єростійкої поведінки можна віднести полілог, дискусію, інтерв'ю, рефлексивну інверсію. Запропонована програма спеціальних процедур, завдань та вправ спрямована на розвиток самоактуалізаційної поведінки, стимуляцію рефлексії від загальноособистісних властивостей до педагогічної творчості. Застосування рефлексивно-інноваційного тренінгу забезпечує зниження чи зняття емоційної напруги, що виникає як реакція на труднощі. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою стратегій подолання негативних наслідків педагогічних інноваційних бар’єрів не тільки в системі середньої освіти а й у системі вищої освіти. |