Підбиваються підсумки проведеного теоретико-емпіричного дослідження, формулюються наступні висновки, які засвідчують розв’язання поставлених завдань: – Встановлено, що психологічні особливості політичної соціалізації студентів на сучасному етапі виражаються у взаємозв’язку між особливостями психологічної залученості особистості до політичного життя та семантико-символічними характеристиками уявлень про відносини особистості і політичної влади. – Обґрунтовано положення про те, що в процесі політичної соціалізації індивіда відбувається формування і розвиток політичних якостей особистості, інтегрованих в її політичності. Політичність – це цілий комплекс особистісних якостей, які забезпечують здатність особистості реалізовуватись і в якості суб’єкта управління політичним процесом. Соціально-психологічну основу політичності становлять особливості психологічної залученості особистості до політичного життя. - Теоретичний аналіз основних концептуальних та емпіричних напрямків дослідження політичної соціалізації особистості дозволив розробити інструментальну модель психологічної залученості особистості до політичного життя як засіб дослідження результатів політичної соціалізації. Високий рівень психологічної залученості особистості до політичного життя виражається: а) у збалансованому співвідношенні між інструментальною та ціннісною мотивацією політичної участі, високому рівні інтересу до політичного життя; б) у провідній ролі політичної ідентичності в ідентифікаційній системі особистості; в) у високому рівні сформованості почуття причетності до політичного життя. - На основі аналізу складових політичної соціалізації (когнітивної, поведінкової та афективно-оцінкової) встановлено, що визначальним у процесі формування і розвитку політичності особистості студента є засвоєння семантико-символічного порядку політичної культури, втіленої в політичних уявленнях суспільства. Обґрунтоване теоретично і підтверджене емпірично положення про те, що політичні уявлення особистості відіграють детермінуючу роль у формуванні політичності. - Виявлено специфіку уявлень студентів про відносини особистості і політичної влади, яка полягає у неузгодженості, суперечливості їх змісту. Так, символічні характеристики політичних уявлень репрезентують пасивну, індиферентну позицію особистості студента стосовно політичної влади, позбавлену ознак партнерства і конструктивної взаємодії. Така позиція означає формальну участь особистості у політичному житті, притаманна громадянинові за умов авторитарного режиму. Разом з тим, семантичний простір політичних уявлень репрезентує партнерську з рисами ідеального громадянина позицію особистості студента щодо влади демократичної. В уявленнях студентів рольові позиції суб’єктів політичних відносин (авторитарна, партнерська або демократична та потуральницька) не диференціюються. Власну політичну позицію студенти ідентифікують одночасно з трьома цими позиціями. Система рольових приписів для суб'єктів політичної взаємодії як на рівні макросоціальному, так і на рівні особистісному є розмитою. Образ сьогоднішнього громадянина, сформований в свідомості студентів, втілює в собі невизначену позицію щодо політичної влади, не ідентифікується з ідеалом громадянина та власним “Я” студента. Взаємні позиції політичної влади і особистості репрезентовані в уявленнях як асиметричні, нерівноцінні. Взаємовідносини між ними базуються на принципі домінування-підлеглості відповідно, з гіпертрофованою функцією контролю та застосування насильства з боку влади. Сьогоднішня політична влада репрезентована в уявленнях студентів як влада 20 років тому, позбавлена потенціалу партнерства і конструктивізму у відносинах з особистістю і суперечить ідеалові громадянина. Вона уявляється антидемократичною. - Специфіка відносин політичної влади і особистості громадянина сприймається студентами, які не мають досвіду громадсько-політичної діяльності, крізь призму наступних категорій: “Активна позиція щодо справ громади”, “Аморальний егоцентризм”, “Соціально заперечувана безвідповідальність – Власна відповідальність”. У студентів із досвідом політичної діяльності такими категоріями є: “Причетність до справ громади – Відчуженість від справ громади”, “Егоцентризм – Соціоцентризм”, “Обережність – Готовність до самопожертви”, “Нонконформізм”. - Виявлено, що зростання рівня політичної поінформованості, більш диференційоване і точне відображення політичної дійсності, зростання активності, лояльності і конструктивності позиції студента щодо політичної влади пов’язані з набуттям досвіду політичної діяльності. - Особливості психологічної залученості до політичного життя у студентів, які не мають досвіду активної участі у політичній діяльності, характеризуються інструментальною мотивацією (бажанням зробити кар’єру, налагодити ширші корисні зв’язки, прагнення досягти матеріального благополуччя), базисною в рушійних силах політичної поведінки студентів; середнім рівнем політичного інтересу; середнім рівнем сформованості почуття причетності до політичного життя; низьким рівнем політичної ідентифікації. - Набуття досвіду громадсько-політичної діяльності через участь студента у політичній комунікації супроводжується формуванням більш цілісної, несуперечливої системи індивідуальних політичних уявлень. Із включенням до їх структури семантико-символічних характеристик, які репрезентують активну з елементами партнерства і конструктивної політичної взаємодії позицію суб’єкта політики пов’язане зростання психологічної залученості особистості студента до політичного життя: високий рівень сформованості почуття причетності до політичного життя та підвищення рівня громадянської ідентифікації, зростання політичного інтересу; більш збалансоване співвідношення інструментальної та ціннісної мотивації політичної участі. - За результатами дослідження визначено основні соціально-психологічні засади оптимізації процесу політичної соціалізації студентської молоді, якими є:
а) в соцієтальному масштабі – апробована у повсякденній політичній практиці цілісна система цінностей демократії; реорганізовані саме на цій основі як система інститутів політичної соціалізації, так і система політичної освіти та виховання молоді; б) на рівні особистості – розвинена демократична політична культура студентської молоді, заснована на ґрунтовних знаннях про політику, на цілісній, внутрішньо узгодженій системі політичних уявлень, орієнтованій, зокрема, на особистість громадянина як активного суб’єкта політики. Подальша наукова розробка представленої проблеми полягає у вивченні глибини і масштабів трансформації політичних уявлень суспільства, того, як відбиваються зміни в їх структурі та змісті на адаптивних можливостях підростаючих поколінь; у з’ясуванні того, чи стають основні положення національної ідеї змістом повсякденних політичних знань молоді; у дослідженні гендерних особливостей політичних уявлень молоді. | 