У дисертації теоретично обгрунтовано та емпірично вивірено новий підхід до саморозвитку особистості як до процесу, що включає в себе усвідомлення та прийняття власного досвіду. Показано, що ефективним засобом такого усвідомлення та прийняття є породження текстів-наративів. Узагальнення результатів дослідження підтвердило нашу гіпотезу та дало підстави для таких висновків:
Необхідними умовами особистісного саморозвитку людини є: її активність в конструюванні свого внутрішнього світу та уявлень про себе; здатність знаходити нові способи інтерпретації і навіть конструювання подій власного життя; включення особистого досвіду в систему “Я-концепції” та цілісне сприймання власної особистості; усвідомлення необхідності особистісного саморозвитку, внаслідок чого відбувається зміна певних переконань, поглядів, настановлень; самоприйняття як необхідна умова для позитивних змін і реалізації можливості саморозвитку; саморозкриття як умова досягнення змін різних аспектів “Я” шляхом осмислення свого внутрішнього світу та власного досвіду; самопізнання як шлях до розуміння власної особистості. Процес породження наративу має певну специфіку, що відрізняє його від процесу створення інших видів текстів, а саме: 1) в процесі породження наративів визначаються і будуються так звані інтервали самоідентичності особистості, як умови рефлексії людиною важливих моментів у власному розвитку, які призводять до якісних змін особистості; 2) усвідомлюється “Я-концепції” особистості, що здійснюється шляхом аналізу викладених в автонаративі життєвих подій, на підставі яких людина робить висновок про притаманні їй риси характеру та якості особистості; 3) усвідомлюються життєві стратегії (самовизначення), що відбувається на підставіособливої форми рефлексії досвіду свого життя; 4) інтенсифікується самопізнання, яке здійснюється шляхом дослідження внутрішніх основ самої особистості (ресурсів, перешкод, суперечностей, що знаходять вияв в конкретних подіях життя).
Отже, породження людиною автонаративу як засобу розкриття змісту власної “Я-концепції” шляхом опису тих подій життя, які кардинально вплинули на усвідомлення власного “Я” та розвиток її особистості, сприяє усвідомленню власного досвіду, а отже є важливою умовою саморозвитку.
Процес породження автонаративу у дітей та дорослих зумовлюється такими чинниками: здатність особистості до саморозкриття; певний рівень усвідомлення власних проблем та якостей; емоційне (позитивне, негативне, невизначене) ставлення до подій власного життя; схильність до переживання депресивних станів, наявність певних страхів, рівень тривожності; емоційне ставлення до власної особистості; ступінь самоприйняття особистості; певна “концепція життя”; рівень функціонування досвіду (мікро- чи макроструктурний); використання емоційної, смислової чи когнітивної схеми інтерпретації власного досвіду. В залежності від усвідомлення власного досвіду, ступеню розкриття його в автонаративі, переважаючої схеми інтерпретації, змісту “концепції життя”, механізмів прояву та розкриття особистості в автобіографічних текстах, особистість породжує різні типи текстів-наративів (амбівалентний, емоційно-негативний, емоційно-позитивний та емоційно-нейтральний)
Визначені типи наративів істотно відрізняються між собою, оскільки кожен тип (окрім емоційно-нейтрального) може функціонувати на певних рівнях в залежності від того, наскільки особистість вміє конструювати та реконструювати історію свого життя, приймати власний досвід та трансформувати його у зв’язну розповідь. Суттєвим у визначенні рівня функціонування наративу є здатність людини створити “нову історію” власного життя, що є важливим чинником саморозвитку особистості.
Функціонування наративів проявляється на різних рівнях:
неконструктивний, що зумовлений наявністю домінуючої історії;
конструктивний, на якому особистість ставиться до власного досвіду не як до пасивно сприйнятих доконаних фактів, а як до історії, що може конструюватися, сприяючи переосмисленню власного досвіду;
реконструктивний, на якому людина знаходить у власному досвіді інший сенс. Останнє є умовою створення нової історії, яка приймається особистістю як частина власного життя;
синтезуючий (цілісний) - створення цілісної історії життя, сповненої усвідомлених цінностей, сенсів та переконань.
Функція наративу як засобу саморозвитку особистості полягає у виявленні того змісту досвіду, що нею не приймався і що його переосмислення призводить до цілісного сприймання власного життя та власного “Я”. Використання наративу в процесі психологічного консультування найбільш ефективне за умов: готовності особистості до самоприйняття та прийняття свого досвіду як частини власного життя; здатності особистості переосмислювати власний досвід та конструювати нові наративи, коли досвід чи його осмислення змінюються. Розроблений та апробований наративний тренінг сприяє: осмисленню та реконструюванню особистої історії життя, усвідомленню життєвих сценаріїв, виявленню настановлень, переконань учасників, їх особистих рис та якостей (в юнацькому віці), вільному вираженню власних емоцій, потреб, проблем та позитивній оцінці дитиною свого досвіду (в молодшому шкільному віці), що є важливими умовами саморозвитку особистості.
Дальше дослідження наративу як засобу саморозвитку особистості потребує вивчення особливостей його породження та функціонування у досліджуваних інших вікових груп, а також аналізу впливу індивідуальних властивостей особистості на породження різних типів текстів-наративів. |
