У дисертаційній роботі було здійснено теоретичний аналіз проблеми професійного стресу вчителя, вивчені психологічні особливості професійного стресу вчителя, створена та апробована система попередження виникнення професійного стресу у майбутніх учителів раціонально-емотивними засобами. На сьогодні не існує уніфікованого визначення стресу. У науці стрес переважно розуміють як емоційний стан чи реакцію поведінкового та психологічного характеру. В своїй роботі ми визначаємо стрес як комплексну психофізіологічну реакцію, що виникає внаслідок суб’єктивної оцінки факторів як стресогенних. Професія вчителя належить до ряду стресогенних. Особливості професійної діяльності вчителя можуть провокувати ряд негативних явищ, класифікованих нами як результат професійного стресу: професійну деформацію, соматичні захворювання, синдром емоційного вигоряння. Професійні деформації можуть співпадати з особистісними детермінантами розвитку професійного стресу, зумовлюючи тим самим його подальший розвиток. Проявом професійної деформації може стати синдром емоційного вигоряння, який руйнує професійну діяльність і спричиняє виникнення психосоматичних захворювань. Таким чином, виникнення професійного стресу вчителів зумовлюють зовнішні (особливості професійної діяльності) та внутрішні фактори (особистісні особливості). Вищезазначені явища негативно впливають на ефективність професійної діяльності і здоров'я вчителів. Висока інтенсивність професійного стресу та прояви синдрому емоційного вигоряння виявляються у значній кількості вчителів.
Зафіксовано зв’язки професійного стресу з особистісними особливостями: з тривожністю, фрустрованістю, нейротизмом - прямий зв’язок; з агресивністю, ригідністю - непрямий зв’язок; зворотний зв’язок виявлено з емоційною стабільністю. Встановлено прямий зв’язок професійного стресу з психосоціальним стресом і синдромом емоційного вигоряння. Для професійної діяльності вчителя характерний специфічний набір стресорів, які провокують виникнення професійного стресу.
Найбільш стресогенними для вчителів є такі професійні фактори, як недостатня забезпеченість навчального процесу ТЗН і наочністю, байдуже ставлення учнів до навчання, перекладання батьками своїх обов'язків на вчителів. До соціальних стрес-факторів відносяться, в першу чергу, незадовільна зарплата, падіння престижу навчання і професії вчителя, відсутність впевненості в завтрашньому дні. На виникнення професійного стресу та формування синдрому емоційного вигоряння, як в учителів, так і у студентів, впливають такі особистісні детермінанти: нейротизм, тривожність і фрустрованість. Агресивність і ригідність також впливають на розвиток вищевказаних станів, але меншою мірою. Високий рівень екстраверсії та емоційної стабільності і задоволеність своїм професійним вибором сприяють стресостійкості. З огляду на специфіку професійної діяльності вчителя стресори можуть бути об’єднані у три групи детермінант: професійно-міжособистісну, професійно-соціальну і інтраособистісну групи. 5. Створена автором модель виникнення професійного стресу вчителя базується на положенні про те що, професійний стрес учителя розвивається у результаті суб’єктивної оцінки дії зовнішніх факторів (професійно-міжособистісного і професійно-соціального характеру) як стресогенних під впливом внутрішніх факторів (інтраособистісних). Професійний стрес вчителя є комплексною психофізіологічною реакцією, що виникає внаслідок суб’єктивної оцінки дії зовнішніх факторів (професійно-міжособистісних і професійно-соціальних) під впливом внутрішніх факторів (інтраособистісних). Метою роботи з попередження виникнення професійного стресу вчителя є формування адекватної оцінки дійсності раціонально-емотивними засобами. Робота з попередження виникнення професійного стресу здійснюється з урахуванням ієрархічної моделі виникнення професійного стресу вчителя. Відносно кожної з виділених груп стресорів ефективними є наступні напрямки попереджувальної роботи:
відносно професійно-соціальних факторів: формування системи знань про професійно-соціальні стресори; розвиток адекватної оцінки дійсності, позитивного мислення; навчання прийомам саморегуляції; щодо попередження дії професійно-міжособистісних факторів: формування системи знань про професійно-міжособистісні стресори; розвиток навичок конструктивного педагогічного спілкування; навчання прийомам безконфліктного спілкування, попередження конфлікту в педагогічній діяльності, оптимальної поведінки в конфліктній ситуації; навчання прийомам саморегуляції; стосовно інтраособистісних факторів: розвиток адекватної самооцінки; формування системи знань про індивідуально-особистісні детермінанти виникнення стресу; розвиток особистісного та професійного самовизначення; навчання прийомам саморегуляції. Адекватною формою реалізації профілактичної роботи, що базується на теоретичних передумовах когнітивної психології, є спецкурс “Психологічні основи регуляції стресових станів, що виникають у професійній діяльності вчителя”, практична частина якого реалізується у вигляді інтегрального соціально-психологічного тренінгу з елементами тренінгу спілкування та особистісного зростання. Використання раціонально-емотивних засобів (когнітивних, емотивних і поведінкових технік дискутування) у роботі з попередження виникнення професійного стресу у майбутніх вчителів обумовлює зменшення інтенсивності професійного стресу і синдрому емоційного вигоряння і дає підставу стверджувати, що підвищення ефективності професійної підготовки вчителів може бути здійснено шляхом втілення роботи з попередження виникнення професійного стресу вчителя у процес професійної підготовки майбутніх вчителів і в роботу практичного психолога у закладах освіти.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх питань, що стосуються професійного стресу вчителя. Залишається актуальним подальше вивчення чинників виникнення синдрому емоційного вигоряння у студентів, розробка програми корекції професійного стресу вчителів, впровадження розробленої попереджувальної роботи зі студентами у процес професійної підготовки майбутніх вчителів на основі виділених рекомендацій. |
