Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати загальні висновки: 1. Дослідження агресивності є актуальною проблемою вітчизняної та зарубіжної психології. Агресія та агресивність досліджуються в межах етологічного, соціобіологічного, генетичного, гормонального, психоаналітичного, фрустрацій-ного, біхевіорального, соціально-когнітивного, діяльнісного, вікового підходів. Вивчення різноманітних видів і проявів агресії старшокласників зумовило розрізнення за функціональною ознакою деструктивної та конструктивної агресивності. В ранній юності зростає вплив ціннісно-особистісних та духовних чинників на розвиток агресивності. Рівень та особливості духовного розвитку зумовлюють, наскільки деструктивним чи конструктивним є зміст агресивних проявів в старшому шкільному віці. 2. Аналіз підходів до проблеми агресії та агресивності показав, що в психологічній науці та практиці накопичений великий масив відомостей, які потребують переосмислення та інтеграції з метою представлення агресивності як цілісного особистісного утворення з урахуванням її духовного аспекту, що зумовлює доцільність застосування особистісно-духовного підходу, у відповідності до якого агресивність розглядається у трьох вимірах – соціально-психолого-індивідуальному, діяльнісному та віковому. Сформульовано такі принципи особистісно-духовного підходу до вивчення проблеми юнацької агресивності: 1) Цілісності особистості та різнобічного її пізнання на основі об’єктивного матеріалу; 2) Особистісно-духовної орієнтації корекційних заходів; 3) Особистісного зростання, послідовного підпорядкування біологічної та соціальної природи духовним ідеалам та цінностям, духовного розвитку особистості як основи подолання агресивності. 3. Результати експериментального дослідження психологічних особливостей проявів агресивності старшокласників свідчать, що деструктивний чи конструктивний зміст агресивності учнів раннього юнацького віку визначається такими складовими особистісної та духовної спрямованості, як ставлення до себе та до інших, ціннісні духовні орієнтації. Деструктивна агресивність в ранньому юнацькому віці супроводжується егоцентризмом, нездатністю до самотрансценденції, негативним ставленням до інших, невмінням встановлювати залежні стосунки, творити та приймати добро, некритичним ставленням до себе або ж неповагою до власної людської гідності. Деструктивні агресивні прояви в ранній юності найбільшою мірою спричиняє уявлення про припустимість фізичної агресії. Конструктивна агресивність корелює із засвоєнням загальнолюдських та буттєвих цінностей – вірності, доброзичливості, гармонії з Всесвітом, добра та допомоги іншим, відданості істині. 4. Розроблено та апробовано особистісно-духовно орієнтовану програму профілактики та корекції деструктивної агресивності старшокласників, спрямовану на подолання агресивності шляхом сприяння духовному розвитку учнів, що дало змогу констатувати наявність позитивної динаміки в експериментальній групі; відбулося зниження рівня агресивності за такими показниками, як фізична, вербальна, непряма, зовнішня відкрита, зовнішня прихована, внутрішня, амбівалентна, деструктивна агресивність, що свідчить про ефективність запропонованої програми. 5. Обґрунтовано, що підвищення особистісно-духовної професійної компетентності вчителя ЗОНЗ в роботі з агресивними учнями має проводитися в двох напрямах: внутрішньому (робота вчителя над собою з метою духовного вдосконалення, самопізнання, саморозвитку) та зовнішньому (професійна психологічна просвіта) і включати поглиблення знань педагогів про феномен агресії та психологічні особливості агресивності старшокласників, розвиток навичок ефективного спілкування, асертивної поведінки та медіаторства. Духовний аспект підвищення компетентності вчителів у роботі з агресивними учнями потребує формування чесності, справедливості, неупередженого, доброзичливого та небайдужого ставлення вчителя до учнів, його прагнення до внутрішньої гармонії та досконалості. Ефективним методом підвищення особистісно-духовної професійної компетентності вчителя в роботі з агресивними учнями є тренінг особистісно-духовної професійної компетентності. Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів феномену агресивності. Перспективи подальшої розробки проблеми ми вбачаємо у з’ясуванні особливостей деструктивної та конструктивної агресивності в інших вікових групах, розробці комплексних заходів формування особистісно-духовної професійної компетентності студентів педагогічних вузів для майбутньої роботи з агресивними учнями, розробці надійних та валідних методів дослідження проактивної та реактивної, усвідомленої та неусвідомленої агресивності. |
