Анотація до роботи:

Гордєєва А.В. Психологічні особливості процесу персоніфікації в діалозі «людина - комп’ютер». – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, 2004.

Дисертація присвячена теоретичному та експериментальному дослідженню процесу персоніфікації комп'ютера, який виникає в діалозі людини з комп'ютерною системою. Із застосуванням розроблених та стандартизованих автором методик експериментально виявлено вплив на ступінь персоніфікації факторів, пов'язаних з соціальними та індивідуально-психологічними особливостями користувача комп'ютерної системи.

Результати дослідження свідчать про продуктивність використаного підходу, реалізація якого дала можливість одержати нові дані про феномен персоніфікації ПК і його особливості для різних категорій користувачів. Розроблені методики можуть бути використані фахівцями, що займаються питаннями ефективності взаємодії людини з комп'ютером, у тому числі і розроблювачами інтерфейсів комп'ютерних програм.

1. Здійснений теоретичний аналіз проблеми персоніфікації в діалозі «людина – комп'ютер» показав, що під цим феноменом розуміють наділення користувачем комп’ютерної системи людськими якостями та формування людиною суб’єкт-суб’єктних відносин з нею. Як правило, персоніфікація ПК зумовлюється інтелектуальними і діалоговими можливостями комп’ютера. Виділено класи і види персоніфікації, а також чинники, які впливають на її ступінь. У рамках проблеми психологічних наслідків комп'ютеризації ставлення до персоніфікації комп'ютера в роботах різних авторів відзначається амбівалентністю.

2. Персоніфікація комп'ютера – це динамічний процес, що включає в себе сприйняття комп'ютера як комунікаційного партнера. Це пов’язано з тим, що по-перше, ПК сприймається користувачем як суб'єкт діяльності і носій активності; по-друге, йому приписується постійний набір деяких способів дії, на основі яких можна прогнозувати його подальшу «поведінку»; по-третє, у нього є визначені надлишкові характеристики, що підсилюють його «індивідуальність». Такий підхід дав можливість виділити основні категорії структури сприйняття образу комп'ютера («суб’єктність», «комунікативність», «ініціативність», «активність» і «емоційне ставлення до нього»), які отримали своє експериментальне підтвердження.

3. Для аналізу процесу персоніфікації ПК продуктивним можна вважати такі дві розроблені нами психодіагностичні методики: 1) стандартна процедура опитування і комп’ютеризована система оброблення й аналізу результатів на основі контент-аналітичного методу; 2) стандартизований варіант опитувальника, який також має комп'ютерну форму обробки результатів і теж пройшов психометричну процедуру перевірки. Методика контент-аналітичного дослідження образу комп'ютера дозволяє отримати матеріали, що переважно відбивають змістовий образ комп'ютера; методика-опитувальник дозволяє вивчити особливості персоніфікації для різних категорій користувачів; виявити вплив на ступінь персоніфікації різних чинників: соціального статусу, статі, віку, освіти, рівня володіння ІТ, наявності комп'ютера вдома, а також деяких особистісних характеристик людини.

4. Аналіз типових асоціативних відповідей досліджуваних, пов'язаних із сприйняттям ПК, показав, що останнім часом відбулися деякі трансформації у сприйнятті ПК: комп'ютер з обчислювального засобу перетворився на засіб спілкування й обробки інформації, при цьому збільшилося число понять, що характеризують комп'ютер як партнера в діалозі, з'явилися нові асоціації, пов'язані з Інтернет-технологіями. Узагальнені результати нашого дослідження сприйняття образу комп'ютера виявили, що у сприйнятті людини комп'ютер переважно виступає як неживий об'єкт, однак певний рівень атрибуції суб’єктності наявний в усіх відповідях досліджуваних. Персоніфікація комп'ютера тією чи іншою мірою властива практично всім користувачам незалежно від досвіду роботи, при цьому в діалозі з комп'ютером вони мають більше позитивних, ніж негативних, емоцій, більшість досліджуваних бачать в ПК активного комунікатора, ініціатора комунікації, сприймають його як вчителя або експерта.

5. Виявлено, що найбільш значущими чинниками, що детермінують персоніфікацію комп'ютера, є «рівень володіння ІТ», «стать», «соціальний (професійний) статус», «вік» досліджуваних, менш значущими – чинники «освіта» і «наявність комп'ютера вдома». Особливості сприйняття ПК у підгрупах, сформованих за названими вище чинниками, насамперед, полягають у тому, що найбільші відмінності спостерігаються у професійних користувачів, для яких ПК більшою мірою виступає як засіб для досягнення поставленої професійної мети, а не як партнер у спілкуванні. Виявлено таку закономірність у зміні персоніфікації ПК залежно від віку: у середньому, молоді люди менше персоніфікують комп’ютер, ніж користувачі біля старшого віку, для молодих сприйняття ПК також є більш амбівалентним. Більш вираженим рівень персоніфікації є у новачків і власне користувачів, ніж у аматорів і професіоналів. Новачкам притаманна висока оцінка комунікативності й ініціативності комп'ютера в діалозі; у користувачів-професіоналів персоніфікація виражена слабко: вони переважно вбачають в комп'ютері засіб професійної діяльності.

6. Феномен персоніфікації, що виникає внаслідок «міжособистісних» стосунків людини з комп'ютером, зумовлений деякими індивідуально-психологічними особливостями користувачів. На основі кореляційного аналізу встановлено, що існують слабкі кореляційні зв'язки між персоніфікацією комп'ютера і особистісними якостями досліджуваних. Переважно персоніфікують комп'ютер, бачачи у ньому комунікатора й ініціатора, екстравертовано спрямовані, емоційно-чуттєві, емпатійні, навіювані і консервативні досліджувані. Водночас не знайшло підтвердження припущення про те, що люди переносять у спілкування з ПК особливості спілкування, властиві їм у діалозі з людиною. Це виявилося у відсутності зв'язків між лідерством суб'єкта в колективі з його ініціативністю у діалозі з ПК, а також між комунікативною роллю досліджуваних в спілкуванні з людьми і очікуванням реципієнтної ролі від комп'ютера в діалозі з ним.

7. Кореляційні залежності в підгрупах, сформованих за значущими для персоніфікації чинниками (соціальний статус, вік, стать, рівень володіння ІТ), показали, що на процесі персоніфікації комп’ютера переважно позначаються поєднання тих особистісних характеристик, які в різних підгрупах відзначалися певною своєрідністю. Образ комп'ютера не тільки формується під впливом відповідних програм і завдань, з якими працюють люди, але й детермінується їх інтелектуальними здібностями та особливостями міжособистісної взаємодії.

Зазначене вище підтверджує гіпотезу дослідження та свідчить про виконання поставлених цілей і завдань.

Таким чином, результати дослідження вказують на продуктивність використаного підходу, реалізація якого дала можливість одержати нові дані про феномен персоніфікації ПК і його особливості для різних категорій користувачів. Отримані дані підтверджують досить високі діагностичні можливості створених методик дослідження образу комп'ютера, за допомогою них може бути продовжене вивчення особливостей його сприйняття.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. У зв'язку з розвитком нових технологій комп’ютерних інтерфейсів, дальші перспективи дослідження ми бачимо в продовженні вивчення структури «особистості» комп'ютера у взаємозв'язку з особистісними властивостями користувачів, що дасть можливість психологам, а також розроблювачам комп'ютерних програмних засобів вчасно й ефективно втручатися у процес взаємодії користувача з комп'ютером, контролювати цей процес, вносити необхідні корективи в розробку інтерфейсів програм.

Зміст та результати роботи відбито в таких публікаціях:

1. Гордеева А.В. Персонификация компьютера у детей старшего дошкольного возраста // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Київ, 1998. – Т.1. – С.313-318.

2. Гордеева А.В. Исследование персонификации компьютера // Вісник Харківського університету. Сер. психологія. – Харків, 1999. – №439’99. – Ч.4. – С.16-18.

3. Гордєєва А.В. Контент-аналітичне дослідження структури образу комп’ютера // Наука і освіта. – Одеса, 2001. – №6. – С.138-142.

4. Гордеева А.В. Психологические особенности персонификации компьютера у различных категорий пользователей // Вісник Харківського університету. Сер. психологія. – Харків, 2002. – №550. – Ч.1. – С.58-60.

5. Гордеева А.В. Влияние уровня владения информационными технологиями на восприятие компьютера пользователями // Психологія у XXIстолітті: Матеріали VI Костюківських читань (28-29 січня 2003 р.). – Т.1. – К.:Міленіум, 2003. – С.68-72.

6. Гордеева А.В. Возможности компьютерной методики неформальных коммуникаций // Збiрник матерiалiв регiональної науково-практичної конференцii. – Донецьк, 1995.–93 с.

7. Гордеева А.В. К проблеме исследования образа компьютера // Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи: Матеріали Першої міжнародної науково-методичної конференції 26-27 жовтня 1999 р. – НТУ-КПІ, 1999. – С. 103-105.

8. Гордеева А.В. Процесс персонификации при общении человека с компьютером // Сборник научных трудов Института последипломного образования инженерно-педагогических работников. – Донецк: ИПО ИПР, 1999. – С.81-85.

9. Гордеева А.В. Феномен персонификации компьютера в модульных информационных обучающих средах. // Технологічний підхід у дидактиці. Модульне навчання професій: Матеріали III міжнародної науково-практичної конференції. (16 січня 2001 р.) – Донецьк: ДІПО ІПП, 2001. – С.16-17.

10. Гордєєва А.В. До питання про персоніфікацію комп’ютера в інформаційних навчальних системах // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матер. Міжнар. наук. конф. 17-18 грудня 2001 р. – Т. II. – К.: Міленіум, 2002. – С.76-80.