У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми психологічної особливості рефлексивних компонентів у професійному становленні практичного психолога, ще підтверджує висунуту гіпотезу, а саме: 1. Теоретичний аналіз проблематики професіоналізації особистості свідчить, що професійне становлення є однією з форм особистісного розвитку, багатоплановим і складно детермінованим процесом зі своєю специфічною структурою та динамікою розвитку, у ході якого особистість стає суб’єктом професійної діяльності та життя в цілому. Провідним внутрішнім фактором цього процесу виступає рефлексія. Найбільш істотними рефлексивними компонентами у професійному становленні практичних психологів є особистісна рефлексія та рефлексія фахової діяльності. 2. Підтверджено, що на вузівському етапі професійного становлення поглиблюється особистісна рефлексія студентів-психологів та розвивається рефлексія фахової діяльності, однак при традиційній системі професійної підготовки ці процеси часто носять недостатній та внутрішньо суперечливий характер. Зв’язки між характером особистісної рефлексії та рівнем рефлексії професійної діяльності свідчать, що вони характеризують різні психологічні феномени: особи, які адекватно рефлексують змісти та засади фахової діяльності, не завжди відзначаються адекватною особистісною рефлексією, і навпаки. 3. Виявлено, що до значущих у зазначеному контексті особливостей особистісної рефлексії студентів-психологів та її розгортання за роки професійної підготовки відносяться: когнітивна спрощеність образу Я, недостатній рівень соціально-професійної ідентифікації, внутрішня суперечливість та неузгодженість між собою окремих модальностей образу Я, домінування серед самопрезентацій зовнішньо-атрибутивних суджень, нерідко з негативним емоційним відтінком, притаманні більшості першокурсників та значній частині випускників; поєднання у загальній структурі самоставлення найвищих значень показників за шкалами «самовпевненість», «самоцінність» і «самоприйняття» з найнижчими за шкалами «самоприхильність» та «відкритість», при цьому статистично достовірні зміни за роки професійної підготовки виявлені лише за шкалами «віддзеркалене самоставлення» та «самозвинувачення»; дисгармонійний характер самоставлення значної частини студентів: низька рефлексія свого Я поєднується з вираженим прагненням давати соціально-бажані відповіді при загальній тенденції до високої оцінки багатства свого внутрішнього світу, а зростання рівня самопізнання, розвиток інтернальності локусу контролю – зі схильністю до збереження образу Я, що у більшості випадків виступає як специфічний захисний механізм. 4. При певних позитивних змінах, що відбуваються за роки професійної підготовки, загалом рефлексія студентами-психологами фахової діяльності носить недостатній і внутрішньо суперечливий характер, вираженням чого є збереження домінування (а в ряді випадків і подальше зростання) смислового навантаження за фактором «оцінка» та відсутність позитивної (а в ряді випадків і наявність негативної) динаміки такого навантаження за факторами «активність» і «сила» для більшості стимулів-понять, а також виявлений значною частиною випускників недостатній рівень усвідомлення засад фахової діяльності в контексті проблемних професійно орієнтованих ситуацій. 5. Теоретично та експериментально доведено, що розширення сфери професійної рефлексії у майбутніх практичних психологів протікає більш ефективно за умови педагогічного керування цим процесом на етапі професійної підготовки, яке забезпечує: осмислення студентами-психологами суті майбутньої фахової діяльності, зокрема усвідомлення її комунікативного характеру; усвідомлення власної особистості як ініціатора суб’єкт-суб’єктної взаємодії з іншими учасниками цього процесу, оволодіння перцептивно-рефлексивними вміннями, активізацію потреби в самопізнанні та сприйнятті себе як суб’єкта фахової діяльності; визнання клієнта як активного та відповідального партнера по взаємодії, експлікацію наявних та вироблення більш продуктивних моделей пізнання його особистості. 6. Ефективною формою вирішення цих завдань може стати побудована за принципами інтегрованого соціально-психологічного тренінгу тренінгова програма розвитку професійної рефлексії, що забезпечує створення рефлексивного середовища, відтворює суттєві характеристики фахової діяльності, стимулює особистісне самопізнання та самоусвідомлення. Перспективи подальшої розробки проблеми пов’язані, по-перше, з використанням отриманих знань про закономірності формування рефлексивної сфери студентів-психологів для вдосконалення існуючих та розробки нових навчальних програм професійної підготовки цієї категорії фахівців; по-друге, у розробці розгорнутої теоретико-експериментальної моделі генезису рефлексивної сфери особистості на стадії навчання у ВНЗ та пошуку ефективних шляхів оптимізації цього процесу. | 