1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів, розкрито динаміку процесу самоактуалізації особистості студентської молоді, з’ясовано специфіку цього процесу у студентів різного фаху, вивчено гендерні особливості процесу самоактуалізації особистості студентської молоді, виявлено шляхи стимулювання процесу самоактуалізації особистості студентів. 2. Здійснений теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми самоактуалізації особистості дозволяє стверджувати, що дана проблема залишається недостатньо дослідженою у вітчизняній психологічній науці, особливо в експериментальному плані. Існують дещо відмінні погляди вчених на визначення самого поняття „самоактуалізація”, хоча більшість із них дотримується думки, що самоактуалізація – це позитивні зміни в особистості, реалізація її природного потенціалу. Близькими до поняття „самоактуалізація” є поняття „саморозвиток”, „особистісне зростання”, „самореалізація”. У своєму дослідженні ми розглядаємо процес самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів як найбільш повну і вільну реалізацію особистістю своїх можливостей; вроджену тенденцію до безперервного розгортання свого необмеженого творчого потенціалу у найрізноманітніших сферах життєдіяльності; тенденцію максимізувати таланти і дарування. 3. Експериментальне дослідження самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів показало, що під час навчання у ВНЗ у студентів формується самостійність, відповідальність за свої учинки, серйозніше ставлення до життя, з’являється прагнення до встановлення стійких стосунків з людьми, змістовного спілкування, до ініціативного і творчого вирішення професійних завдань. Значної різниці в усвідомленні значення, сутності та специфіки процесу самоактуалізації у навчальній та професійній діяльності у студентів різного фаху не виявлено. 4. Студенти спеціальності „психологія” мають дещо вищий рівень самоактуалізації особистості, ніж студенти педагогічних спеціальностей, що пояснюється вивченням дисциплін психологічного циклу протягом п’яти років. Найбільш значущими компонентами самоактуалізації для психологів є самоповага, спонтанність, самоприйняття, а для майбутніх педагогів – самоповага, сензитивність та самоприйняття. Більшість студентів-психологів частіше використовує конструктивну стратегію самоствердження. Уподобання студентів-педагогів розділилися між стратегіями конструктивність і самопригнічення. Приблизно в однаковому співвідношенні виявлено високий і середній рівні соціальної креативності майбутніх фахівців. Всі студенти виявляють високий рівень готовності до саморозвитку. 5. Вивчення динаміки самоактуалізації студентів різних курсів показало, що у майбутніх психологів, у порівнянні із майбутніми педагогами, упродовж усього періоду навчання частіше спостерігається високий і середній рівень за такими компонентами як “ціннісні орієнтації”, “компетентність у часі”, “самоповага”, “самоприйняття”, “сензитивність”. 6. Дослідження гендерних особливостей самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів виявило більш високий рівень самоактуалізації у жіночої частини студентства. Найбільші гендерні відмінності виявлено за такими компонентами самоактуалізації як: “ціннісні орієнтації”, “погляд на природу людини”, “спонтанність”, “контактність”, “підтримка” та “самоповага”. Найчастіше студенти обох статей використовують конструктивну стратегію самоствердження. У нестандартних ситуаціях життєдіяльності дівчата дещо більше проявляють високий рівень соціальної креативності, ніж юнаки. 7. Розроблена та застосована у дослідженні програма стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі дозволила вивчити взаємозв’язок процесу самоактуалізації особистості майбутніх фахівців з ціннісними орієнтаціями, рівнем домагань та самооцінкою. Встановлено, що для майбутніх психологів і педагогів найбільшими цінностями є сім’я, кохання, здоров’я, друзі. Менш значущими для респондентів обох груп є свобода, впевненість у собі, матеріально-забезпечене життя та пізнання. Останні рангові місця займають такі цінності як цікава робота, активне діяльне життя, творчість, краса природи та мистецтва. У студентів-психологів у більшій мірі представлені якості самоактуалізуючої особистості, ніж у студентів-педагогів. Майбутні педагоги мають вищий рівень домагань, ніж майбутні психологи. Аналіз загальних тенденцій у виявлені самооцінки майбутніх фахівців наприкінці формувального експерименту показав, що майже половина з них (40% студентів-психологів та 44% студентів-педагогів) оцінюють себе адекватно, правильно визначають свої здібності і можливості, надають належну увагу самоконтролю над своїми діями і вчинками, керуючись минулим досвідом і почуттям відповідальності за доручену справу. 7. Встановлено, що студенти-психологи у більшій мірі використовують різні захисні механізми. Найчастіше вони звертаються до механізму „реактивні утворення”, „регресія” та „проекція”. Майбутні педагоги надають перевагу механізмам „заміщення”, „компенсація” та „проекція”. Виявлені внутрішні захисти студентів перешкоджають процесу самоактуалізації їх особистості, розумінню і прийняттю самих себе. Студенти обох експериментальних груп серед якостей, які необхідно поліпшити, поставили на перше рангове місце інтелігентність (студенти-педагоги) та освіченість (студенти-психологи), що свідчить про підвищення пізнавальної мотивації респондентів. 8. Результати апробації розробленої програми стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі засвідчили особистісне зростання студентів як загалом, так і за окремими компонентами. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Вимагає вивчення психологічних особливостей процесу самоактуалізації на різних етапах онтогенезу, у різних професійних спільнотах, у представників міського та сільського населення, різних релігійних громад тощо. |
