У роботі подано теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми функціонування сексуально дезадаптованого шлюбу, в рамках якого сексуальна дисфункція не може бути кваліфікована як клінічно значущий розлад. На підставі результатів дослідження можна зробити такі висновки: 1. Сексуальна дезадаптація є результатом порушення психологічного функціонування подружньої пари, отже не має адекватного опису в рамках клінічної концепції хвороби. Сексуально дезадаптованим може бути здорове в клінічному відношенні подружжя, а адаптованим – подружжя з вираженими ознаками сексуального розладу. Отже, аналіз формування сексуальної дезадаптації вимагає застосування комунікативного, а не медико-психологічного контексту. Конкретна форма сексуальної дезадаптації (комунікативна, статеворольова тощо) пов’язана із специфічним типом подружньої дисфункційності. 2. Сексуально дезадаптоване подружжя характеризується: незадоволеністю шлюбом і низьким рівнем переживання подружнього щастя; когнітивною простотою соціальної перцепції чоловіка і схильністю до створення негативного суб’єктивного образу партнера; неадаптивними комунікативними стратегіями, перш за все в конфліктних і фруструючих шлюбних ситуаціях; рядом особливостей психосексуальної сфери, пов’язаних з механізмами подолання і характером атрибуції дисфункції; специфічними особистісними особливостями, що формують стійкі особистісні профілі і впливають на форми подружньої комунікації. Виявлено чотири особистісні профілі, характерні для сексуально дезадаптованого подружжя: квазі-безконфліктний, тривожний, іпохондричний, соціопатичний. 3. Чинник когнітивної складності соціальної перцепції (як один з показників функційності/дисфункційності шлюбу) у жінок сприяє формуванню трьох форм дезадаптації – комунікативної, сексуально-еротичної і сексуальної аверсії, а у чоловіків – тільки комунікативної і сексуальної аверсії. Схильність до негативної репрезентації образу партнера у чоловіків веде до формування всіх форм сексуальної дезадаптації, а у жінок – тільки до сексуальної аверсії. Чинник когнітивної складності пов’язано з особливостями атрибуції сексуальної дисфункції в парі. Виявлено два атрибутивних типи: особи, схильні приписувати провину за порушення в сексуальній сфері партнеру та особи, які приписують дисфункцію собі. Дружини значно рідше за чоловіків атрибутують сексуальну дисфункцію партнерові, тобто не знижують його „фалічну” цінність, що є соціально-психологічним механізмом збереження шлюбу. 4. До розвитку сексуальної дезадаптації в подружній парі призводять інертний-імпульсивний і гіпертимний характерологічні радикали в чоловіків, а також сенситивний або демонстративний радикали в жінок. Останній формує внутрішній конфлікт стосовно сексуальної сфери й підвищену увагу до неї, що визначає легкість виникнення сексуальної дезадаптації. Розвиток окремих форм сексуальної дезадаптації подружньої пари також залежить від поєднань типів акцентуацій характерів чоловіка й жінки. 5. Статеворольові чинники є значущими для розвитку лише статеворольової форми сексуальної дезадаптації, а механізми їх прояву різноманітні: статеворольова дискомплементарність, статеворольова регресія, статеворольовий дисбаланс соціогенної та біогенної маскулінності. Високі рівневі показники маскулінності в чоловіків сприяють формуванню дисфункційності подружньої пари внаслідок ускладнень, пов’язаних з відмовою від «чоловічих» цінностей вільного життя (в тому числі з великою кількістю статевих контактів тощо). Разом з тим, висока маскулінність чоловіків у дисфункційному подружжі пов’язана з вищою задоволеністю шлюбом через зниження чутливості до ситуацій подружнього розладу. Крім того, статеворольова форма сексуальної дезадаптації (а також сексуальна аверсія) пов’язана з протективними і дефензивними типами психологічного захисту та є найбільш складною для регулятивних механізмів подолання. Останні характеризуються гендерною специфікою – жінки більш схильні до депресії та соматизації тривоги, а чоловіки до катартичної агресії. 6. Мотиваційна сфера особистості сексуально дезадаптованих подружжів є конфліктною та амбітендентною. Характерними рисами є: блокада контакту з навколишнім світом, ізоляція, аутодеструктивні тенденції поряд із незадоволеною потребою в любові. Найбільший вплив на розвиток сексуальної дезадаптації в чоловіків мають незадоволена потреба в приєднання до близьких людей (насамперед, до матері); нереалізована потреба в любові й ніжності (можливо, у гомосексуальних зв’язках); незадоволена потреба бути залежним від близьких; нереалізовані мазохистські потреби. У жінок – самотність, ізольованість; незадоволена потреба в любові, почуття відчуження від батьків; агресивні тенденції щодо батьків або їх субститутів. Комунікативна сфера дисфункційних подружжів із сексуальною дезадаптацією визначається підвищенням питомої ваги неконструктивних настанов на шлюб, агресивних і депресивних реакцій, фіксацією на психотравмуючій ситуації. Метою комунікації стає збереження власного психічного здоров’я, а не досягнення нормального функціонування шлюбу. 7. Сексуальна дезадаптація може бути способом збереження сімейної системи – насамперед в умовах подружнього насильства. Жіночі моделі поведінки в таких шлюбах відрізняються низькою фемінінністю; в них поєднані депресивні тенденції, агресивність, дратівливість, гнівливість і сексуальна аверсія. Чоловіки в таких родинах схильні до реалізації гіперрольових стратегій, віддаючи при цьому перевагу низькофемінінним партнеркам через неприйняття жіночності як такої. Вони відрізняються емоційною й особистісною незрілістю, примітивними гіпермаскулінними сексуальними сценаріями, які мають компенсаторний характер і є підвищеною самооцінкою. Сексуальна дезадаптація в такому шлюбі знижує рівень депресивних і гнівливих проявів у жінок, дозволяє чоловікам маскувати емоційну й комунікативну незрілість та переносити паттерни сексуального домінування на інші сфери шлюбного життя. 8. Програма психологічної профілактики й корекції сексуальної дезадаптації в шлюбі, побудована на інтегративному поєднанні клієнт-центрованого й системного підходів із залученням технік сексуального тренінгу, підтвердила свою ефективність. Подолання сексуальної дезадаптації подружньої пари проводилося за такими напрямками: підвищення різних компонентів подружньої адаптації й функціональності, вироблення подружніх моделей, заснованих на зрілій комунікації, емпатії і відповідальності за свої дії та вчинки, реконструкція особистості на рівні розширення рольового сексуально-еротичного репертуару, засвоєння когнітивно-поведінкових стратегій ефективної подружньої комунікації, корекції сексуального досвіду тощо. В роботі ретельно описано мету, задачі, техніки та умови реалізації програми, а також подано відомості щодо симптоматичної ефективності корекційної програми. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, тому напрямками подальшого дослідження можуть бути: ретельний аналіз мотиваційної сфери подружжя, що сприяє збереженню шлюбу, який є дисфункційним; аналіз особистості сексуально дезадаптованого подружжя в контексті теорії залежної особистості, дослідження культурної специфіки подолання сексуальної дезадаптації в українських сім'ях тощо. |
