У дисертаційній роботі представлено результати теоретичного і експериментального дослідження проблеми спілкування дітей в різновікових групах дошкільного навчального закладу, що проявилося у з’ясуванні його психологічних особливостей, визначенні критеріїв, показників і рівнів розвитку здатності дітей до спілкування в різновікових групах, створенні програми розвитку здатності дітей до спілкування в різновікових групах. 1. Актуальність дослідження питання особистісного розвитку дитини дошкільного віку, формування її життєвої компетентності обумовлюється соціальним замовленням на реформування дошкільної освіти як основи соціокультурного становлення особистості. Одним із найменш розроблених аспектів є вивчення своєрідності розвитку дитини, що виховується у різновіковій групі дошкільного навчального закладу і, зокрема, дослідження психологічних особливостей спілкування дітей різного віку. 2. Спілкування дошкільників - це взаємодія дітей, яка спрямована на узгодження та об’єднання їх зусиль з метою налагодження відносин і досягнення загального результату. Чим більш різнобічним і багатшим є спілкування дитини з оточуючими її дорослими та дітьми, тим успішніше відбувається її розвиток. Потреба в спілкуванні має єдину природу незалежно від віку партнера, вона не є вродженою і не виникає сама собою - це результат життя особистості в суспільстві. Теоретичне дослідження питання підтвердило припущення, що спілкування в різновікових об’єднаннях зорієнтоване не на віковий потенціал особистості, а насамперед на її соціальний досвід і може здійснюватися як „на рівних” і до відносно рівних суб’єктів, так і у взаємодії, коли суб’єкти усвідомлюють своє положення старшого і молодшого партнера. Досягнутий рівень розвитку інтелектуальних і вольових якостей старших дошкільників є “зона найближчого розвитку” молодших дітей, яка формується завдяки спілкуванню і допомозі з боку старших. Природа емоційного спілкування дітей виявляється через діалогічність їх мовної діяльності, коли кожен суб’єкт проявляє зовнішню і внутрішню активність, яка залежить від успішності в діяльності. Визначення рівнів розвитку здатності дошкільників до спілкування в різновікових групах дошкільного навчального – високого, оптимального та низького – має здійснюватися за такими критеріями: потреба дитини в різновіковому спілкуванні; емоційне ставлення до партнера іншого віку; ініціатива дітей у процесі спілкування; прояви уваги до партнера іншого віку, чутливість до його дій. В експериментальному досліджені підтвердилося припущення, що рівень різновікового спілкування дошкільників залежить від гармонійного поєднання показників за даними критеріями.
Проте переважна більшість дошкільників не досягають високого рівня розвитку здатності до спілкування в різновіковій групі. Більше ніж у третини дітей проявляється негативне ставлення до партнера іншого віку, відсутність уваги до нього, невміння зосередитися на спільній діяльності, надання переваги власним потребам. Поза дошкільним навчальним закладом діти товаришують з молодшими на один рік дошкільниками, або старшими на 1-3 роки дітьми. Однак досвід спілкування в сім’ї, в системі „дитина-дитина”, достатньо обмежений, оскільки більшість сімей мають одну дитину.
У різновікових групах дошкільного навчального закладу спілкування дітей має свої специфічні особливості, так експериментальне дослідження показало, що вихованці даних груп прагнуть до спілкування з широким колом дітей іншого віку та однолітків, завдяки чому реалізують себе як суб’єкта спілкування. На потребу дітей у спілкуванні значно впливає тривалість їх перебування в дошкільному навчальному закладі, якщо діти відвідують різновікову групу 1-3 місяці, вони більше вільного часу проводять на самоті, а дошкільники, які знайомі один з одним рік і більше, постійно спілкуються між собою. Старші діти, що вперше прийшли до різновікової групи і мають досвід спілкування тільки з дорослими, важко налагоджують контакти з однолітками, намагаються завоювати спочатку популярність у молодших дітей, а згодом завдяки їм налагоджують спілкування з однолітками. У дітей старшого дошкільного віку взаємність виборів значно вища, ніж у молодших дошкільників. Вони користуються симпатіями як однолітків, так і дітей молодших за свій вік, високо оцінюються ними, мають постійних партнерів у спілкуванні. Дошкільники різного віку надають перевагу діловому та пізнавальному спілкуванню, що пояснюється схильністю дітей до предметної діяльності з партнером, якщо дана діяльність відсутня, спілкування можливе, але менш привабливе для дошкільника. Перевага дітей надається мовним засобам у формі питань, прохань, порад, заперечень, зауважень, оцінок діяльності партнера. Старші дошкільники найчастіше використовують поради і питання, молодші – заперечення партнеру і питання до нього. Чим старша дитина, тим більше порад і оцінок вона робить молодшому партнеру. Чим молодша, тим частіше звертається з проханням до старших. Хлопчики надають перевагу питанням, а дівчата - порадам. Дівчата частіше роблять зауваження і заперечують партнеру, хлопчики - оцінюють його діяльність. Зосередженість на спільній діяльності та емоційне ставлення до впливів партнера значною мірою залежить від характеру спілкування, якого дотримується старша дитина. Чим молодша дитина, тим частіше вона наслідує старшого, більш досвідченого партнера, намагається звернути на себе увагу, справити позитивне враження. Старші діти звертають на себе увагу, як правило, з метою демонстрації власних вмінь. При позитивному спілкуванні виступають в ролі „вчителя”, при негативному – тільки для того, щоб продемонструвати власні переваги. Тому на етапі формувального експерименту вихователі сприяли розширенню уявлень старших дошкільників про молодших дітей, фіксували їх увагу на позитивних рисах молодшого партнера. Основними чинниками, що перешкоджають різновіковому спілкуванню є: недооцінювання або заниження можливостей молодшої дитини старшим дошкільником; сприймання її тільки як об’єкта спілкування – потрібного або такого, що заважає; висунення вимог, яких молодша дитина виконати не може. Розвиток здатності дітей до спілкування в різновікових групах дошкільного навчального закладу є можливим та своєчасним. Програма розвитку здатності до різновікового спілкування передбачає насиченість повсякденного життя дітей різновікових груп спеціально організованими іграми, розвагами та продуктивною предметно-практичною діяльністю. При цьому активізація спілкування відбувається через сприяння успішності в діяльності молодших дітей, збільшенню доброзичливих зворотів та прохань, позитивних оцінок з боку старших дошкільників. Дорослий виступає як зацікавлений партнер різновікового спілкування, займає позицію активного учасника чи уважного та доброзичливого споглядача, фіксує увагу дітей на позитивних рисах партнерів.
Ефективність авторської програми розвитку підтверджується значним підвищенням рівня здатності дошкільників до спілкування в різновікових групах дошкільного навчального закладу. Подальша розробка проблеми може бути пов’язана з вивченням впливу індивідуальних особливостей на спілкування дітей різного віку, а також із вивченням особливостей розвитку дитини, яка виховується та навчається у різновіковій групі дошкільного навчального закладу. |
