Анотація до роботи:

Максимов М. В. Психологічні особливості сприймання музики особистістю залежно від соціальної адаптованості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України. – Київ, 2009.

Дисертацію присвячено виявленню психологічних особливостям сприймання музики особистістю залежно від соціальної адаптованості.

Розглянуто особливості сприймання людиною музичного простору; основні компоненти та параметри музичного дискурсу як основи емоційно-чуттєвого сприйняття світу, а також зв’язок виявлених компонентів музичного дискурсу з певними особистісними властивостями людини відповідно до її музичних уподобань.

У ході дослідження з’ясовано, що існує зв’язок між певними особистісними особливостями людини та її музичним сприйманням. Особи, яким притаманні внутрішні конфлікти, амбівалентність почуттів, недостатній розвиток рефлексії віддають перевагу творам, в яких домінують дисонансні сполучення, гострота та “колючість” мелодики та ритму. Загальному фону світосприймання соціально дезадаптованих осіб відповідає музика, яка має небезпечний вплив на психічний стан людини через підвищену гучність, неприродні звукочастотні характеристики, надмірну повторність, що несе гіпнотичний, трансовий ефект. Музика, що налаштовує на роздуми, відображає серйозні глибокі почуття, не сприймається соціально дезадаптованою особою, оскільки вступає всупереч з її намаганням відволіктися від усвідомлення своєї життєвої позиції.

Встановлено, що поняття “музичний дискурс” має розглядатися як конститувальна характеристика особистості. Виявлені закономірності музичного сприймання, що відповідають певним особистісним параметрам, дали можливість розробити методику визначення рівня соціальної адаптації людини відповідно до її індивідуального музичного дискурсу.

Отримані результати підтвердили висунуті гіпотези і дали змогу сформулювати наступні висновки.

1. Сприймання музики передбачає не тільки проникнення в сферу смислів і задумів автора, а й суб’єктивну активність слухача, який, виходячи з власного досвіду, створює свою інтегральну систему психічних образів, зумовлену його психологічними особливостями.

2. Сприймання музики може бути представлено через поняття музичного дискурсу, що призначений для опису емоційно-чуттєвого сприймання світу та є базовим компонентом музично-комунікативної дії.

3. Існує зв’язок між певними особистісними властивостями людини та особливостями її сприймання музики: особистісно зрілі та гармонійні особи віддають перевагу серйозній складній музиці драматичного чи філософського змісту з постійним розвитком або варіюванням декількох музичних ідей водночас; особи, яким притаманні внутрішні конфлікти, амбівалентність почуттів, недостатній розвиток рефлексії віддають перевагу музиці, в якій домінують дисонансні сполучення, гострота та “колючість” мелодики та ритму; особи з екстернальним локусом контролю обирають музичні дискурси, що за своїм психологічним змістом відображають невизначеність, аморфність світосприйняття або його спрощеність, примітивність; особи з інтернальним локусом контролю, навпаки, обирають енергійну, цілеспрямовану музику.

4. Встановлено зв’язок психологічних властивостей осіб з низьким рівнем соціальної адаптованості з особливостями сприймання ними музики: їх емоційному настрою та загальному фону світосприймання відповідає музика деструктивного характеру, що символізує агресію та має небезпечний вплив на психічний стан людини: підвищена гучність, неприродні звукочастотні характеристики, надмірна повторність, яка несе гіпнотичний, трансовий ефект. Відсутність суб’єктності, нерозвиненість функцій прогнозу та цілепокладання, слабка здатність до інтеграції свого життєвого досвіду корелює з вибором музики. що символізує байдужість, відмову від цілеспрямованої діяльності, пасивність.

5. Виявлено психологічні особливості сприймання музики, на основі яких розроблено методику визначення ступеню соціальної адаптації людини відповідно до вибраного нею музичного дискурсу.

Подальші перспективи дослідження полягають у з’ясуванні механізмів впливу музичного мистецтва на формування особистості з метою розробки психокорекційних програм, що спрямовані на гармонізацію особистості соціально дезадаптованих осіб, одним з компонентів яких може стати зміна їх музичного простору.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Максимов М. В. Музика як складова довкілля: психологічний аспект / М. В. Максимов / Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2005. – Т. 7, вип. 4. – С. 398–403.

2. Максимов М. В. Роль музичного мистецтва у соціалізації особистості / М. В. Максимов / Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2006. – Т.8, вип. 1. – С. 208–214.

3. Максимов М. В. Психологічні механізми сприймання музичних творів / М. В. Максимов / Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : зб. наук. праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – К., 2006. – Вип. 6. – С. 81–89.

4. Максимов М. В. Визначення параметрів особистісного розвитку на основі музичного сприймання / М. В. Максимов / Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2007. – Т. 9, ч. 2. – С. 166–171.

5. Максимов М. В. Музичні уподобання як індикатор ступеню соціальної адаптованості людини / М. В. Максимов / Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2007. – Т. 9, ч. 7. – С. 123–128.

6. Максимов М. В. Роль музики у вирішенні проблем психологічної допомоги особистості / М. В. Максимов / Наукові записки Рівенського державного гуманітарного університету. – Рівне, 2008. – Вип. № 41. – С. 114–117.

7. Максимов М. В. Проективний метод визначення ступеню соціальної адаптованості особистості / М. В. Максимов / Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2009. – Т. 11, ч. 2. – С. 265–273.

Статті у наукових виданнях:

8. Максимов М. В. Вплив звукового простору на психічний стан людини / М. В. Максимов / Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Валеологія : сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку”. – Харків, 2004. – Т. 1. – С. 126–132.

9. Максимов М. В. Особистісне зростання як мистецтво життєтворчості / М. В. Максимов / VІІ Всеукр. конф. молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці : результати та перспективи досліджень” / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – С. 6–8

10. Максимов М. В. Метод музикотерапії в роботі з дітьми, які зазнали насильства / М. В. Максимов / Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії Київського міського педагогічного університету ім. Б. Д. Грінченка : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2005. – С. 79–81