1. Сучасні психолого-педагогічні дослідження професійної підготовки спрямовані на реалізацію особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів у освіті й актуалізують потребу переходу від кваліфікаційної до компетентнісної моделі підготовки майбутніх фахівців. Водночас, мають місце різні погляди щодо визначення сутності та змісту феномена професійної компетентності. Професійна компетентність, на нашу думку, має цілісний характер і є продуктом професійної підготовки в цілому, охоплюючи при цьому як мінімум три сфери розвитку: сферу діяльності, соціальну сферу, сферу особистості та її самосвідомості. Формування професійної компетентності фахівців сфери обслуговування передбачає їхню підготовку до самостійного виконання спеціально-професійної діяльності, що забезпечує прив’язку до конкретного об’єкту і предмету праці, а також соціально-психологічну підготовку (вміння спілкуватися та досягати взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій). Важливу роль у структурі професійної компетентності таких фахівців відіграють спеціально-професійні та ключові компетенції, до яких належать: компетенції соціальної взаємодії та спілкування; компетенції самопізнання, саморозвитку, саморегуляції. Підготовка фахівців сфери обслуговування в сучасних умовах вимагає особливого зосередження на ключових компетенціях, які є фундаментом їх подальшої нормальної життєдіяльності в соціумі й у майбутньому допоможе випускникам знайти своє місце на ринку праці. Визначальну роль у формуванні цих компетенцій відіграє практичний психолог навчального закладу, який здійснює психологічний супровід професійної освіти. 2. Формування професійної компетентності фахівців сфери обслуговування відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Внутрішніми чинниками є особистісні (суб’єктивні) індивідуально-психологічні якості, а саме: відповідальність за професійне становлення та результати навчання у поєднанні з позитивним відношенням до професії та прагненням до постійного самовдосконалення, спрямованість на досягнення успіхів у обраній професії; об’єктивна самооцінка з високим рівнем нормативності поведінки та культури спілкування; здатність до навчання, інтелектуальні вміння. Ці чинники покладено в основу визначення психологічних критеріїв та їх показників. Констатувальне експериментальне дослідження дало змогу виявити три рівні сформованості психологічних критеріїв професійної компетентності майбутніх фахівців: низький, середній і високий. До зовнішніх детермінант формування професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування відносяться: вдосконалення змісту та організації навчального процесу, забезпечення можливості для продуктивної практичної діяльності, сприятливий соціально-психологічний клімат, інновації в діяльності педагогічного колективу, сучасне навчально-методичне та науково-психологічне забезпечення професійної підготовки. 3. Результати теоретичного аналізу та проведеного експериментального дослідження дали змогу визначити комплекс психолого-педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування: орієнтація учнів на розвиток спеціально-професійних і ключових компетенцій відповідно до логіки реалізації компетентністного підходу в професійній підготовці; психологічний супровід усіх етапів професійного становлення майбутніх фахівців; наскрізна психологізація навчально-виховного процесу. Запропоновані психологічні умови формування професійної компетентності діють в єдності та взаємозв’язку, що сприяє розвитку професійно важливих та особистісних якостей майбутніх фахівців, зокрема, самостійності, соціальної та професійної відповідальності, комунікабельності та високої психологічної культури, здатності до співпраці, творчого підходу до діяльності, мобільності у виконанні функціональних обов’язків, готовності до постійного професійного зростання тощо. 4. З метою впровадження компетентнісного підходу в професійну підготовку фахівців сфери обслуговування та експериментальної перевірки психологічних умов формування професійної компетентності було розроблено й апробовано методику формування соціально-психологічних компетенцій учнів ПТНЗ сфери обслуговування, складовими якої є чотири логічно пов’язаних соціально-психологічних тренінги. Для визначення ефективності цієї методики проведено порівняльний аналіз змін в експериментальній і контрольній групах за діагностичними показниками декількох психологічних методик. Результати впровадження тренінгового курсу свідчать про позитивні якісні та кількісні зміни в експериментальних групах. Зростання рівня професійної компетентності учасників експериментальної групи переконує в тому, що розроблена й апробована на практиці методика формування соціально-психологічних компетенцій є ефективною у психологічному супроводі учнів ПТНЗ, здійснюваному практичним психологом. Результати дослідження істотно доповнюють уявлення про роль і шляхи формування ключових компетенцій у професійній освіті та можуть бути основою для вдосконалення психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в ПТНЗ. На основі дисертаційного дослідження упроваджено в навчально-виховний процес авторську програму та розроблено методичний посібник “Формування соціально-психологічних компетенцій майбутніх фахівців сфери обслуговування”, що можуть бути використані для підвищення якості професійно-технічної освіти, а також для підготовки практичних психологів. Подальші наукові розробки у цьому напрямі вимагатимуть ґрунтовного дослідження проблем наступності формування професійних і ключових компетенцій в ступеневій професійній освіті, впровадження компетентнісного підходу у підготовку фахівців інших профілів, зокрема в умовах регіоналізації системи профтехосвіти, а також порівняльний аналіз використання компетентнісного підходу в підготовці фахівців різного профілю в країнах з розвинутими освітніми системами. | 