Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дозволило сформулювати наступні висновки: 1. Теоретичний аналіз проблеми розвитку соціальної зрілості учнів вищого професійного училища дозволив виявити та обґрунтувати поняття „соціальна зрілість” та визначити її структурні компоненти, що властиві учням вищого професійного училища. Поняття „соціальна зрілість” розкриває якісний ступінь розвитку особистості, який забезпечує активне входження учнів у різні види діяльності й сприяє їх інтенсивному соціально-професійному становленню. Виділено ціннісно-орієнтаційний, рефлексивно-когнітивний, особистісно-самооціночний, контрольно-поведінковий компоненти соціальної зрілості учнів вищого професійного училища. 2. У ході емпіричного вивчення прояву розвитку соціальної зрілості учнів вищого професійного училища з’ясовано, що в учнів спостерігається недостатньо високий рівень розвинутості і взаємозв’язку структурних компонентів соціальної зрілості. Це насамперед ціннісно-орієнтаційний та контрольно-поведінковий компоненти соціальної зрілості. Недостатній рівень сформованості і взаємозв’язку цих компонентів соціальної зрілості може негативно вплинути на особистість, тому що низький рівень ціннісної орієнтації та адекватної поведінки негативно впливатиме на успішний розвиток соціальної зрілості учня. Рівень розвитку особистісно-самооціночного компоненту теж невисокий. Саме цей компонент відображає рівень задоволення чи незадоволення собою, створює основу для сприймання власного успіху чи неуспіху у діяльності, досягнення мети певного рівня, тобто рівня домагань. 3. Розроблено та перевірено програму розвитку соціальної зрілості учнів вищого професійного училища як основи формувального експерименту. Вона передбачає спеціально організоване експериментальне навчання учнів і є теоретичний та практичний напрями роботи. Особливістю програми розвитку соціальної зрілості є те, що реалізація її змісту відбувалася послідовно та поетапно, а саме: від накопичення необхідної інформації з проблеми, її усвідомлення до розробки і апробації способів вирішення соціально-психологічних ситуацій на практиці, що передбачено інформаційно-організаційними, науково-методичними, практичними та системно-узагальнюючими етапами діяльності учнів у процесі навчання до поетапного вирішення загальної проблеми, дотримання принципів наступності, системності та єдності. Експериментальна перевірка підтвердила, що впровадження програми розвитку соціальної зрілості забезпечує ефективний розвиток і взаємозв’язок її структурних компонентів, сприятиме підвищенню рівня професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, вирішенню особистісних проблем учнівської молоді. Психологічними умовами розвитку соціальної зрілості учнів вищого професійного училища виступає розвинутість і взаємозв’язок зазначених її компонентів - ціннісно-орієнтаційного, рефлексивно-когнітивного, особистісно-самооціночного, контрольно-поведінкового, а також психолого-педагогічна програма їх формування у цілісності та взаємозв’язку, що забезпечує змістовну професійну підготовку майбутніх майстрів виробництва. 4. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати методичні рекомендації практичним психологам, викладачам, майстрам виробничого навчання вищих професійних училищ щодо розвитку соціальної зрілості в учнів. Розвиток соціальної зрілості учнів професійно-технічних навчальних закладів має спиратись на психологічні особливості їх структурних компонентів та на спеціальну психолого-педагогічну літературу. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку соціальної зрілості учнів професійно-технічних навчальних закладів. Подальшого вивчення вимагають питання поглибленого аналізу цілісної системи розвиненості соціальної зрілості учнівської молоді, конкретизації критеріїв та методів розвитку соціальної зрілості. Основний зміст роботи відображено у публікаціях: 1. Поліщук С.П. Розвиток соціальної зрілості учнів професійно-технічного навчального закладу // Науково-методичний журнал „Неперервна освіта: теорія і практика”. – К., 2004. – Вип. ІІ. – С.89-93. 2. Поліщук С.П. Професійно-орієнтаційний розвиток соціальної зрілості у майбутніх фахівців сфери послуг зв’язку // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Збірник наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. – № 11 (35). – С.283 – 288. 3. Поліщук С.П. Психологічні детермінанти розвитку соціальної зрілості учнів в системі професійно-технічного навчання // Збірник наукових праць „Педагогічний процес: теорія і практика”. – К.: Міленіум, 2006. – Вип. 2. – С. 181-187. 4. Поліщук С.П. Соціальні орієнтації в професійному становленні особистості фахівців зв’язку / Дидактика професійної школи: зб. наук. пр. // Ред. кол.: С.У.Гончаренко, В.О.Радкевич, І.Є.Каньковський та ін. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – Вип. 3. – С. 203-206. 5. Поліщук С.П. Соціальна адаптація як психопрофілактика безробіття. Збірник наукових праць Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України. – Київ, 2006. – С.71-75. 6. Поліщук С.П. Соціалізація особистості та проблеми її вивчення у психології // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2006. – Т.VIII, Ч. 9. – С. 265-273. |