1. Встановлено, що проблема індивідуалізації учбового процесу шестиліток як психолого-педагогічна, виникла в останні роки у зв’язку з переходом до шкільного навчання з шести років та процесами гуманізації системи освіти і акцентуванням уваги на особистісному розвитку учнів у процесі навчання. Вона поєднує в собі як традиційні для школи питання якості засвоєння навчального матеріалу, так і питання особистісної адаптації учнів до умов навчання. Особливо гостро проблема індивідуалізації учбового процесу стоїть при навчанні шестилітніх учнів, бо саме цей вік є дуже вразливим для можливих недоліків педагогічного процесу. Підкреслюється, що інтенсивний розвиток шестирічної дитини відбувається у процесі формування провідної (учбової) діяльності. У цей період онтогенезу складаються її передумови: високий рівень активності, ініціативи, самостійності в учбовій роботі, повага до вчителя, уміння виконувати його завдання, достатньо високий рівень довільності, вміння планувати і контролювати власні дії, зосереджувати увагу. Тому індивідуалізація учбового процесу – є тим фактором, який значно підвищує ефективність навчання і якість розвитку дитини. 2. Констатовано, що індивідуалізацію учбового процесу шестиліток слід розглядати як систему взаємодії учителя і учня, завданнями якої є: найповніше виявлення і врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей кожної дитини, визначення оптимальних умов їх розвитку, знаходження ефективних засобів корекції недоліків, забезпечення реальних успіхів дитини в навчанні і її емоційного задоволення від процесу діяльності. Індивідуалізація учбового процесу забезпечується підбором розвиваючих форм, методів, прийомів і темпу навчання, адекватних завданням розвитку дитини. 3. У результаті емпіричних досліджень виявлено, що у сучасних шестилітніх дітей є суттєві труднощі в опануванні навчальними предметами. У порівнянні з шестилітками, які почали навчання в школі у 1997 р., збільшилася кількість дітей зокрема, з низьким рівенем розвитку за багатьма показниками (сформованість ставлення до школи, розуміння граматичної конструкції, виконання словесних доручень, вміння розповідати за картинками, розвиток дрібних рухів, розвиток короткочасної пам’яті, вміння робити елементарні висновки). Низький рівень розвитку індивідуальної готовності (27% досліджуваних) скоріш за все, зумовлений відсутністю необхідної підготовки до школи. Це стає причиною їх шкільних труднощів, невстигання і дезадаптації. Результати констатувального експерименту і порівняльного аналізу з шестилітками 1997 р. довели необхідність якнайшвидшої індивідуалізації учбового процесу шестиліток. Вибір оптимальних форм і методів індивідуалізації навчання шестиліток, прогнозування і попередження ймовірних шкільних проблем можливий за умов ефективної діагностики рівня індивідуальної готовності до школи. Роботу щодо підвищення готовності дитини до школи (через індивідуалізацію учбового процесу) необхідно починати з перших днів навчання. Індивідуалізацію навчання слід спрямовувати на допомогу дитині в подоланні учбових труднощів, на попередження неуспішності, на випереджаючий розвиток її пізнавальної сфери, мотивації і довільної поведінки. На уроках з кожного предмету необхідно систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями, методами творчого самовиявлення тощо. 4. Доведено ефективність навчально-розвивальної програми, яка розроблена на основі психологічних засад індивідуалізації учбового процесу й апробована в ході формувального експерименту. Внаслідок його проведення в ЕГ виявлено значне підвищення рівнів розвитку всіх вимірюваних параметрів. Так, кількість дітей, у яких було зафіксовано високий рівень розвитку індивідуальної готовності до школи збільшилася на 16 % (в контрольному класі – на 5%). Суттєво зменшилися група дітей з низьким рівнем розвитку – на 17%. У дітей ЕГ зафіксовано більш високий рівень розвитку словникового запасу, короткочасної пам’яті, фонематичного слуху, дрібних рухів; вони більш якісно виконували тестові завдання на вміння робити висновки, розповідати, розуміти граматичні конструкції. Також в ЕГ у більшості дітей зросли показники психоемоційної готовності до школи. Все це є свідченням того, що індивідуалізація учбового процесу за розробленою програмою сприяє поліпшенню процесу навчання і оптимізації розвитку дитини. 5. Встановлено, що процес індивідуалізації навчання необхідно здійснювати на таких психологічних засадах: єдність психологічної діагностики і розвивального навчання як цілісної системи; комплексність і системність розвивальних, корекційних і профілактичних завдань; розвиток дитини через провідну (навчальну) діяльність. Розроблена навчально-розвивальна програма для педагогів і психологів має комплексний характер і здійснюється за умови поєднання педагогічної діяльності учителя і батьківських зусиль. Програма роботи з дитиною має бути спрямована на знаходження оптимальних умов індивідуалізації учбового процесу кожної дитини, на посилення психологічної готовності до навчання в школі, на попередження шкільної неуспішності й оптимізацію психічного розвитку. Покращення індивідуалізації навчання має бути спрямованою: на вдосконалення знань про психологічні особливості шестиліток; допомогу вчителям у виявленні цих особливостей та усвідомлення проблем, що виникають у школярів; розширення та диференціацію педагогічних засобів розвитку особистості дитини; оптимізацію стилю взаємодії з дітьми. Провідними формами такої роботи є: консультації, групові дискусії, бесіди, міні-лекції, тренінги. Робота з батьками має бути спрямована: на формування у них адекватних знань про психологічні особливості шестилітніх дітей; надання допомоги у розумінні ними проблем, що виникають у їх дитини в процесі навчання; корекцію батьківського ставлення до труднощів дитини; розширення засобів психічного розвитку дитини в сім’ї. Вона повинна будуватися на основі сучасних методів активного навчання з використанням рольових ігор, комунікативних вправ, бесід, тренінгів тощо. Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними надалі можуть вважатися крос-культурні дослідження рівнів психологічної готовності до навчання шестиліток України, Польщі, Німеччини, Росії та подальше вдосконалення шляхів оптимізації підготовки дітей до школи. |