1. Високий рівень змагальної діяльності тенісистів може бути досягнутий тільки за умов наявності психологічної готовності до змагань, яка характеризується оптимальним станом саморегуляції емоційної напруженості. Розвиток прийомів особистісного регулювання емоційної напруженості, як засобу підвищення змагальної надійності, ґрунтується на розумінні та усвідомленні дії психологічних чинників, які піддаються цілеспрямованому розвитку шляхом проведення психорегуляції. Ефективність змагальної діяльності підвищується за рахунок вміння спортсменів регулювати свої дії з урахуванням зміни емоційного стану. 2. Особливості впливу на підготовку спортсменів емоційної напруженості визначаються побудовою змагального періоду. В структурі процесу підготовки кваліфікованих тенісистів такими є передзмагальний та змагальний мезоцикли змагального періоду, а особливу увагу слід звернути на підвідний, змагальний та відновлювальний мікроцикли підготовки, де актуальний рівень емоційної напруженості має індивідуальну динаміку виразистості змін психомоторних функцій. 3. Особливості прояву емоційної напруженості кваліфікованих тенісистів в змагальному мезоциклі підготовки свідчать, що спортсмени з успішною змагальною діяльністю ( група 1) мають високий рівень особистісної спрямованості на виграш і цей показник у них стійко домінує; спортсменам з менш успішною змагальною діяльністю ( група 2) притаманні високий рівень як особистісної, так і ситуативної, тривожності та неадекватний самоконтроль своєї діяльності. Динаміка енергетичних витрат протягом змагального мезоциклу підготовки характеризується високим рівнем прояву емоційної напруженості і має достовірну різницю для гравців з різною успішністю змагальної діяльності. Так, у спортсменів групи 1 відбувається інтенсифікація функціональних процесів за рахунок раціональної реалізації енергетичних витрат безпосередньо перед початком та в самій ігровій діяльності. Сумарне відхилення від АТ-норми дорівнює 10,5 балів. В той же час у спортсменів групи 2 динаміка енергетичних зсувів визначається надмірними витратами перед грою, що дозволяє зробити припущення, що гравці „перегоряють” під час настройки на гру. Наявність неоптимальної емоційної реакції на екстремальні умови змагань у таких тенісистів підтверджує позитивний кореляційний зв’язок між величинами ЧСС перед грою та показником ситуативної тривожності: r=0,53, р0,05, а також високі кількісні показники сумарного відхилення кольорових виборів від АТ-норми: х=17,2 балів. Таким чином, динаміка енергетичних витрат в умовах емоційної напруженості змагального мезоциклу підготовки має значущу достовірну різницю для гравців з різною успішністю змагальної діяльності. 4. Кількісно охарактеризовані взаємозв’язки між ефективністю змагальної діяльності та психолого-педагогічними показниками емоційного стану кваліфікованих тенісистів. На підставі встановлених коефіцієнтів кореляції визначена ступінь прояву особистісних якостей спортсменів. Так, у першій групі гравців маються дві групи кореляційних зв’язків на рівні значущості р0,05, де системоутворюючим фактором в одній з них є показник електрошкіряного опору, а в другій – сумарне відхилення за кольоровим тестом Люшера. В другій групі гравців виділяється одна група, в якій системоутворюючим фактором є ситуативна тривожність. Найбільшу надійність у змагальній діяльності демонструють ті тенісисти, які менш емоційно реактивні в екстремальних умовах перед початком відповідального матчу. 5. Велика варіативність індивідуальних змін психомоторних функцій обумовлена рівнем інтенсивності переживань емоцій „виграшу” та емоцій „програшу”. Так, для одних гравців властиве збільшення сили, швидкості рухових дій після виграшних змагань, для інших, навпаки, переживання „виграшу” заспокоює, розслаблює, знижуючи рівень мобілізаційної готовності, треті погіршують якість саморегуляції психомоторних функцій за почуттям часу, м’язового зусилля, четвертих емоції „виграшу” надихають та стимулюють рівень домагань, силу мотивації досягнення, самооцінку впевненості у власних силах. Гравцям, які мають високу успішність змагальної діяльності (група 1), притаманні високий рівень мотивації в досягненні, змагальної емоційної стійкості, саморегуляції. 6. Застосування психолого-педагогічної програми розвитку прийомів саморегуляції емоційної напруженості дозволило підвищити ефективність формування стану психологічної готовності до змагань тенісистів. Після проведення регулюючих заходів статистично достовірні розбіжності ( р0,05-0,01) між групою 1 і групою 2 спостерігалися за показниками: ЧСС, стійкості латентного періоду часу реакції на світові подразники, сумарного відхилення від аутогенної норми, електричного опору шкіри, ситуативного рівня тривожності, саморегуляції, змагальної емоційної стійкості, показників успішності діяльності: коефіцієнту активності, коефіцієнту надійності, коефіцієнту ефективності. Аналіз динаміки ЧСС в результаті психорегуляції у спортсменів показав зростаючу перевагу парасимпатичної нервової системи над симпатичною. Наведена динаміка підтверджується зменшенням ЧСС та вегетативного коефіцієнту Шипоша в кінці відновлювального мікроциклу підготовки. Психологічна підготовка кваліфікованих тенісистів повинна будуватися з застосуванням заходів психорегуляції на етапі спеціальної психологічної підготовки, або по його закінченню, при безпосередній підготовці до відповідальних ігор, що дозволяє оптимізувати стан саме в структурі підготовки з найбільш вираженою емоційною напруженістю. 7. Для відбору індивідуалізованих засобів регуляції власного стану особливу роль грають засоби ментального тренування. Включення до ментального тренінгу „образів” ігрових ситуацій у тенісистів з високою емоційною реактивністю досягається мобілізацією психологічних та фізичних ресурсів. Індивідуалізація засобів психорегуляції досягається за рахунок управління емоційним настановчим реагуванням, використанням мотиваційно-результативної методики дослідження індивідуальних особливостей емоційного реагування на „виграш-програш”. 8. Встановлено, що в умовах емоційної напруженості змагального періоду виникають різноманітні специфічні ситуації, від яких залежать зміни стану психологічної готовності до змагань. Саме ці ситуації та індивідуальні особливості реагування на них спортсменів визначають шляхи застосування та впровадження вибіркових методів психорегуляції, таких як: - мобілізуюча психорегуляція перед значущими змаганнями в стані апатії, невпевненості у власних силах та можливостях; - раціональна психорегуляція після виграшів, що зумовлюють стани підвищеного ейфоричного збудження, яке може змінитися через певний час як на протилежний емоційний стан, так і на психосоматичне виснаження. Два вищенаведених варіанти застосовуються для спортсменів з перевагою мотивації досягнення успіху та ерготропною спрямованістю саморегуляції. - відновлювальна психорегуляція післядії емоційних навантажень у стані астенічної емоційної напруженості – застосовується для спортсменів з перевагою мотивації запобігання невдачі та трофотропною спрямованістю саморегуляції; - сугестивна психорегуляція спрямована на зменшення емоційного збудження, підвищення параметрів психомоторних функцій – застосовується для спортсменів з перевагою мотивації запобігання невдачі та ерготропною спрямованістю саморегуляції: | 