У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, висвітлюються перспективи подальшого вивчення проблеми. Зокрема, результати дослідження уможливили такі висновки:
1. Підтверджується гіпотеза про залежність більш високого рівня структурованості та диференційованості системи уявлень про концептуальні та операціонально-технологічні засади власної діяльності від професійної кваліфікованості психолога-практика.
2. Семантична структура групової професійної свідомості, за даними, отриманими від групи психологів-експертів, відзначається чіткою диференційованістю та несперечливістю концептів і конструктів, що її утворюють. Найближчою до особистісно-професійних цінностей та найбільш прийнятною в плані раціонально-технологічних засобів для даної групи фахівців виявляється сукупність методів екзистенційно-гуманістичного напряму. Повноцінність або завершеність професійного самовизначення характеризується вираженою тенденцією до зближення ідеальних уявлень та реальних способів власної діяльності в галузі психологічної практики.
3. Семантичний простір професійної свідомості менш кваліфікованих фахівців характеризується невисокою розмірністю та парадоксальністю змістового наповнення її основних концептів. Розбіжності у змісті факторів, що описують специфіку практики психологічної допомоги, та характері класифікації об’єктів, окремі аспекти моделі психологічної практики, яка реалізується фахівцем, підтверджують висунуту нами гіпотезу про дезінтегрований характер співвідношення системи значень та системи рефлексивних дій стосовно цих значень.
4. Отримані дані дозволяють конкретизувати специфіку детермінації професійного вибору в практиці психологічної допомоги особистісними якостями психолога-практика: надання переваги жорстко формалізованим психотехнічним засобам, як, наприклад, техніка НЛП, перебуває в тісній залежності від наявності у психолога власних особистісних проблем, наслідком чого є переживання ним внутрішньої напруги та тривожності.
5. В основу розробленої в дисертації методики парадигмального семантичного диференціалу (ПСД) покладено базові конструкти суб’єктивної класифікації підходів у психологічному консультуванні та психотерапії, які виокремлено в ході побудови професійного семантичного простору групової свідомості психологів-практиків експертної групи. Стійкість цих когнітивних концептів підтверджується результатами міжфакторної кореляції за груповими даними, а також кореляцією індивідуальних та групових факторних структур. Зміст ПСД склали такі біполярні конструкти: 1) концепція орієнтована на суб’єктність чи об’єктність у трактуванні клієнта; 2) концепція зорієнтована / не зорієнтована на швидке досягнення психотерапевтичного ефекту; 3) концепція зорієнтована на ідеологію чи технологію методу; 4) концепція тяжіє до ідеалів класичної чи посткласичної раціональності; 5) концепція припускає / не припускає залученість психотерапевта; 6) концепція є новаторською чи традиціоналістською; 7) концепція зорієнтована на досягнення гомеостазу чи на розвиток.
6. Валідність методики парадигмального семантичного диференціалу підтверджується експериментальним дослідженням атрибутування психологами стилю психотерапевтичного дискурсу. Спираючись на дані засади, можна рекомендувати методику ПСД в якості вимірювального інструмента для незалежного оцінювання професійної підготовки або ступеня професійної зрілості психологів-практиків як в умовах університетської освіти, так і під час проходження кваліфікаційної атестації.
7. Професійна мотивація вітчизняних психологів-практиків характеризується: пріоритетом гностичних (інтелектуальних) цінностей, спрямованістю до іншої людини, відмовою від позиції домінування та пошуком глибинних етичних засад професійної діяльності (на противагу демонстративності, агресивності та негативу). Специфічність їх внутрішньої етичної позиції визначається орієнтацією своїх практичних дій на сприяння розвитку іншої людини, як очікуваного результату. Водночас спостерігається відсутність безпосередніх зв’язків між етичною проблематикою, представленою в глибинних структурах професійної свідомості, та змістом психотерапевтичних парадигм, прийнятих вітчизняною психологічною спільнотою. Сутність вказаної проблематики вбачається в тому, що вітчизняні психологи змушені адаптуватися до професійної діяльності, ціннісні змісти якої походять, в основному, від інших культурних орієнтацій та традицій, в той час як їхня свідомість тяжіє до соціокультурних цінностей етичного персоналізму.
| 