У монографічному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-практичної проблеми – ефективного розвитку птахівництва в Україні в умовах ринкової економіки. Після затяжної кризи країна входить в етап практичної реалізації завдань довгострокової стратегії формування високоефективної і конкурентоспроможної економіки, здатної повно забезпечити різноманітні потреби суспільства. В процесі закладки її фундамента на перше місце ставиться завдання виправити допущені помилки, розробити надійні шляхи розвитку, досягнення належних кількісних і якісних параметрів для задоволення потреб населення в цінних високоякісних продуктах харчування. В цьому контексті потребує визначення ряду істотних передумов. Перше, початок зростання економіки з 2000 р. свідчить не про відродження економіки, а лише про початковий етап виходу її з кризового стану; друге, розвиток української економіки має спиратися насамперед на власний позитивний досвід; третє, слід усунути негативні чинники, якими супроводжувався кризовий період – низька заробітна плата, велика заборгованість із заробітної плати, неплатежі до бюджету та кредиторська заборгованість; четверте, методи та інструменти, що застосовувалися для стимулювання галузей, носили чисто фіскально-інфляційний характер; п’яте, виникла необхідність вдосконалення механізму забезпечення стійких темпів зростання в перспективі, досягаючи при цьому якісних характеристик розвитку економіки; шосте, стимулювання розвитку галузей, які б забезпечили зростання продукції, для задоволення потреб населення та досягнення високої ефективності виробництва. У вирішенні цих загальнодержавних проблем важливе місце належить сільськогосподарському виробництву, в якому є багато власних проблем. Стан основного капіталу у соціальній і виробничій сфері сільського господарства викликає занепокоєння: в десятки разів зменшилися капітальні вкладення підприємств і організацій всіх форм власності; катастрофічно зменшилась кількість основних технічних засобів – тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів; майже повністю зруйновані крупні птахівничі комплекси. Результати наукових досліджень дають підстави зробити такі висновки. 1. Період реформаційних перетворень в сільському господарстві ще незавершений і подальший його розвиток ускладнюється тим, що до міжнародної торгівлі українські сільськогосподарські товаровиробники поки що не залучені, а прямі іноземні інвестиції в галузь за 1992-2002 рр. досить обмежені і не дали належного ефекту. Стійкими залишалися ознаки економічної політики з минулих часів директивного управління, а зростання якісних характеристик вітчизняного виробництва знаходяться тільки на початковій стадії. 2. Важлива роль у піднесенні сільського господарства належить галузі птахівництва, здатній розвиватися практично на самоокупності без зовнішнього фінансування. Вона характеризується скоростиглістю, низькою енергомісткістю та високою віддачею капітальних вкладень, має можливості додаткового поліпшення якості яєць і м’яса птиці вітамінами, амінокислотами, мікроелементами, поживними речовинами, вкрай необхідними людському організмові. 3. Основними організаційними напрямами розвитку птахівництва в Україні за ринкових умов має стати: поєднання сировинних, переробних і торговельних галузей у єдиному організаційно-технологічному комплексі, що дозволить створити основу для крупних індустріальних підприємств, поглибити спеціалізацію, розвивати кооперацію та інтеграцію у птахівництві. Кооперування дозволить кожному сільськогосподарському товаровироб-никові брати участь у всіх ланках виробничого циклу – “виробництво переробка зберігання транспортування торгівля”. 4. В умовах ринкової економіки птахівництво слід розвивати на засадах крупнотехнологічного виробництва індустріального типу. Високотех-нологічне птахівництво має змогу витримати конкуренцію на внутрішньому і зовнішньому ринках на основі застосування прогресивних енергозберігаючих технологій, спеціалізації та концентрації виробництва, здійснення цілеспрямованої селекції з використанням високопродуктивних кросів птиці та збалансованої кормової бази для комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів. Особистим селянським господарствам, дрібним і навіть середнім за розмірами підприємствам, подібна технологія практично не під силу. 5. Якісний прорив у птахівництві може бути можливим за умов послідовного розвитку інтенсивних систем виробництва з використання інноваційних досягнень. Інноваційний процес дозволять підвищити якість харчових продуктів, зокрема м’яса курей і яєць, що дає змогу досягти світового рівня в харчуванні населення; розвивати міжнародне співробітництво і торгівлю; активізувати державну підтримку і заохочення в підвищенні якості продукції; формувати сприятливі економічні умови за допомогою податкових, кредитних і фінансових регуляторів. 6. Важливими є результати вивчення і аналізу розвитку світового птахівництва та використання досвіду у вітчизняному птахівництві на перспективу, зокрема за рахунок селекції. Так, бройлерні півні виростають з 40 г до 2,6 кг за 42 дні при витратах корму 1,66 кг кормових одиниць на кілограм живої маси. Зарубіжна практика доводить, що жива маса бройлера може досягти у 42-денному віці 3 кг. Це потрібно враховувати в умовах світової конкуренції. Вступ України до СОТ вимагає враховування особливостей розвитку тваринництва у країнах ЄС. В більшості країн велика увага приділяється збільшенню виробництва м’яса птиці і скороченню поголів’я інших видів тварин. Стан птахівництва в окремих країнах слугує орієнтиром для розвитку птахівництва в Україні. 7. Україна має більш сприятливі умови для розвитку птахівництва порівняно з Росією, Польщею, Угорщиною, Румунією, а також іншими сусідніми країнами. Ефективність галузі залежить переважно від генетичного потенціалу птиці, вартості енергоносіїв і обладнання, та якості і вартості кормів. У собівартості яєць і м’яса птиці корми займають 60-70%, друге місці належить вартості добових курчат, ветеринарних препаратів, електроенергії та палива. У системі показників ефективності існує стійка залежність між ціною кормів, продуктивністю праці і продуктивністю птиці, якістю і собівартістю продукції, ціною її реалізації та прибутком. 8. Факторами активізації виробництва у птахівництві є поєднання внутрішніх можливостей галузі з державним захистом сільськогосподарських товаровиробників, застосування регулюючих функцій, зокрема ефективної податкової політики, паритету цін, розширення посівів сої, гороху, соняшнику як важливого джерела білків і інше; сприяння розвитку вітчизняної племінної справи; використання лізингу для технічного переозброєння виробництва, стабільний розвиток фінансово-кредитної системи. 9. Нині товарність продуктів птахівництва залишається низькою, що пояснюється розбалансованістю споживчого ринку; відсутністю в більшості регіонів країни системного цінового моніторингу, здатного аналізувати інформацію про рівень закупівельних, оптово-роздрібних цін та попит на продукти. З метою поліпшення торгівлі продуктами птахівництва в 1997 р. в Донецьку було організовано товариство “Донагроторг”, на базі якого був створений Торговий дім компанії “Роз-Дон”. Тут з листопада 2002 р. зосереджена вся торгівлю продукцією підприємств компанії. 10. Залишається низькою конкурентоспроможність і експортний потенціал українських товаровиробників, що вимагає прийняття необхідних рішень на рівні держави, регіонів і підприємств. Вітчизняна промисловість, що виробляє продукти харчування, ще значною мірою поступається не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринку зарубіжним товаровиробникам. В Україні поступово створюються необхідні умови, відродження крупних підприємств індустріального виробництва, які складуть потужну конкуренцію зовнішнім товаровиробникам за рахунок якісних характеристик продукції. 1І. Галузь птахівництва потребує кардинального реформування, спрямованого на задоволення внутрішніх потреб у її продукції та виходу на зовнішній ринок. Споживання м’яса птиці в Україні залишається найнижчим серед країн Європи. Тривалий період внутрішній ринок заповнювався імпортними продуктами птахівництва. З 35 держав світу (без країн СНД) лише Україна у 1998 р. виробила найменше пташиного м’яса (100 тис. тонн, що становило 35,5% рівня 1980 роки), у Франції вироблено 2176 тис. тонн, Італії – 1139 тис. і Польщі – 520 тис. тонн м’яса птиці. 12. Раціональна форма ефективного господарювання в галузі птахівництва в умовах ринкових відносин має базуватися на приватній власності і крупних високотехнологічних підприємствах. У цьому контексті ефективні організаційно – господарські структури спроможні відродити індустріальне птахівництво, побудоване на інтеграції і кооперації з промисловими переробними підприємствами. В інтеграційних системах птахівництва мають брати участь різні підприємства – селекційні, сировинні, переробні, сервісні, комбікормові, торгівельні, інноваційні та інші. Кожний з товаровиробників функціонує на принципах самоокупності за рахунок одержаних коштів за вироблену продукцію чи надані послуги іншим структурним підрозділам. 13. Практична реалізація інтегрованих систем знайшла своє вирішення у створенні та діяльності компанії “Роз-Дон”, з такими складовими: селекція генофонду; виробництво кормів; товарне виробництво продукції; забій та переробка м’яса; виготовлення яєчного порошка, органічних добрив, торгівля. Компанія сприяє пошуку вигідних партнерів в Україні та за її межами для придбання племінної птиці та високоякісних кормових добавок, преміксів, сої, обладнання; залученню вітчизняних і іноземних інвестицій для розвитку і технічного переоснащення птахівницьких господарств. 14. Функції соціального захисту населення все більше спрямовуються на горизонтальному рівні в реальній економіці за рахунок коштів конкретних підприємств. На підприємствах соціальний захист трудових колективів і населення навколишньої території зосереджується на: створенні додаткових робочих місць та умов високопродуктивної праці; забезпеченні охорони праці на виробництві; грошовій і матеріальній допомозі в охороні здоров’я; сприянні в поліпшенні житлових і комунальних умов працівників підприємства і жителів навколишніх територій. Започаткування подібних функцій має місце на підприємствах компанії “Роз-Дон” уже в даний період. 15. Економічний механізм функціонування птахівництва включає: використання факторів інтенсифікації галузі на основі інноваційної і інвестиційної діяльності; ефективного державного регулювання з метою створення сприятливих умов розвитку галузі. Птахівницькі підприємства нині використовують зарубіжні прогресивні технології для розвитку галузі. Високопродуктивні кроси у великій кількості завозяться з інших країн, а вітчизняна племінна птиця посідає незначне місце через банкрутство племінних господарств. Для створення сприятливих умов у птахівництві держава зобов’язана посилити стимулюючу функцію податків для розвитку інвестиційних процесів; розширити експорт продукції птахівництва; спростити оподаткування для фермерських і індивідуальних господарств; активізувати і систематизувати участь у селекційно-племінній роботі, перетворивши її в основний центр допомоги і підтримки крупним, середнім і дрібним підприємствам, а також населенню; налагодити вітчизняне виробництво ветеринарних препаратів і вакцин для забезпечення ними крупних товаровиробників та фермерських і особистих селянських господарств. 16. З метою забезпечення населення м’ясом птиці на рівні норм, прийнятих для нашої країни, необхідно виробляти щорічно не менше 800 тис. тонн. Без потреб зовнішнього ринку такий об’єм мусить бути досягнутий у 2015році. Виробництво яєць в країні слід довести до 17 млрд. шт. у 2010 р., що в розрахунку на душу населення становитиме понад 300 штук. 17. Рівень науково технічного прогресу у птахівництві характеризується наступним: технологічні й економічні характеристики доводять, що українська техніка, як і селекція значно, поступаються за багатьма параметрами іноземним аналогам: строк використання вітчизняного обладнання 8 років, західних фірм – 12-20 разів. Механічне прибирання посліду, яке у нас відсутнє, знижує витрати електроенергії у 5-10 разів, при зростанні продуктивності праці на 10-15%. Обладнання для вирощування ремонтного молодняку яєчних курей в Україні взагалі не випускається. В цілому використання основних фондів на крупних підприємствах птахівництва поліпшується: на підприємствах компанії “Роз-Дон” фондовіддача збільшилася за 2000-2002 рр. майже у 3 рази. Закупівля обладнання за кордоном дає високий результат. Тому розвиток власної бази для випуску високоякісного обладнання стане найсприятливішим чинником для національної економіки. 18. В Україні є умови нарощування для виробництва продукції птахівництва на основі новітніх технологічних рішень, розвитку інноваційного процесу. Дослідженнями встановлено, що ефективність використання вітчизняних яєчних кросів більш висока порівняно з усіма зарубіжними кросами. Витрати на одержання 1000 шт. яєць при досягненні генетичного потенціалу несучості птиці вітчизняних кросів “Борки 117” і “Україна” були в середньому на 8-32 грн. нижчими, ніж від усіх іноземних кросів. | 