Анотація до роботи:

Зінько О.О. Ранньохристиянський Боспор (III–VI ст.) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спе-ціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Київ, 2004.

Дисертація присвячена актуальній і мало вивченій проблемі в історії піздньоантичної і ранньосередньовічної Боспорської держави – проникненню і поширенню християнства.

Хронологічні рамки роботи – III–VI ст. обумовлені корінною зміною політичної ситуації в Боспорському царстві. Воно почалося з вторгнення в середині III ст. германців і завершилося припиненням правління місцевої династії і воцарінням на Боспорі візантійської адміністрації.

У процесі християнізації Боспору виділено 4 хронологічних періоди: 1 період (перша половина III ст.) – знайомство боспорян із християнським віровченням; 2 період (друга половина III – початок IV ст.) – створення ранньохристиянських громад; 3 період (перша чверть IV – друга третина V ст.) – самостійне функціонування Боспорської єпархії; 4 період (третя третина V – VI ст.) – християнство – державна релігія Боспору.

Поширення християнства на Боспорі відбувалося досить повільно, протягом тривалого часу основні маси сільського населення, як про це свідчать археологічні пам’ятники, були язичеськими. Водночас, на означеному етапі, християнська церква починає відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті держави, сприяє його збереженню і переростанню в нову якість. Основи суспільного і релігійного життя, закладені на Боспорі християнською церквою в ранньовізантійську епоху виявилися міцними і незважаючи на вторгнення варварів зберігалися ще багато століть.

Процес християнізації Боспору охопив кілька століть і в ньому на підставі комплексного аналізу наративних, епіграфічних і археологічних джерел варто виділити чотири періоди: 1-й (перша половина III ст.) – перші знайомства боспорян із християнським віровченням; 2-й (друга половина III – початок IV ст.) – створення ранньохристиянських громад; 3-й (перша чверть IV – друга третина V ст.) – самостійне функціонування Боспорської єпархії; 4-й (третя третина V–VI ст.) – християнство – державна релігія Боспору.

На початку цього процесу в релігійних уявленнях населення переважають приватні культи, не пов’язані з офіційною релігією. Історично сформовані зв’язки зі східними провінціями Римської імперії обумовили проникнення негрецьких культів переважно містичних східних божеств. Особливо великого поширення на Боспорі набув культ Бога Найвищого. У цей же період з Малої Азії проникає і християнське віровчення. Поява в результаті варварських набігів і морських походів великих груп малоазійських бранців, серед яких були християни, у тому числі й представники кліру, стало, ймовірно, одним з істотних факторів у релігійному житті Боспору другої половини III ст. Матеріальних свідчень існування цих невеликих ранньохристиянських громад в останній чверті III – на початку IV ст. дуже небагато. Про ці події збереглися досить незначні відомості зведені й у візантійських історичних джерелах. Починаючи з цього періоду фіксуються християнські поховання у боспорських ґрунтових склепах з лежанками. Вони виділяються як за поховальним інвентарем з християнською символікою і написами, так і за наявністю розпису з християнськими мальовничими мотивами і знаками.

З початку IV ст. про процес поширення християнства на Боспорі можна судити не лише за археологічними знахідками, а й за епіграфічними пам’ятниками, насамперед християнськими надгробками. Судячи з цих надгробків, а також з місцезнаходження склепів на некрополях Пантікапея-Боспору виділяється кілька християнських ділянок. Для своїх богослужінь ранні християни Боспору використовували деякі монументальні давні похоронні спорудження на околицях боспорських міст Пантікапея, Ілурата, Кітея. Крім цього, такими місцями могли бути і деякі ранньохристиянські поховальні комплекси. Усе це має прямі аналогії серед таких самих пам’ятників Рима і Херсонеса.

Об’єднання християнських громад у Боспорську єпархію та участь єпископа Кадма в 325 р. у Нікейському соборі відкриває третій період християнізації Боспору, що охопив час з першої чверті IV – до другої третини V ст. Однак тривалий час ця єпархія залишалася нечисленною і слабкою організацією на далекій окраїні греко-римського світу. Християнізація в цей період відбувалася досить повільно. Про це свідчить обмежена кількість християнських написів і поступове впровадження християнського похоронного обряду в некрополях боспорських міст. На Боспорі дотепер археологічно не засвідчено жодного християнського храму IV–V ст.

Боспорська єпархія, ймовірно, до початку VI ст. поєднувала в церковному відношенні території всієї Боспорської держави і мала, судячи з візантійських аналогій, чітку структуру. До 451 р. вона була автокефальна, а потім увійшла в Понтійський діоцез, підлеглий Константинопольському патріарху.

Провідну роль у завершенні процесу християнізації Боспору відіграла Візантія, яка на початку VI ст. приєднала боспорські землі до своїх володінь, та проводила державну політику християнізації широких мас населення, яскравим свідченням якої стало будівництво у боспорських містах християнських храмів, у тому числі й базилік. На підставі матеріалів із некрополя Боспору можна констатувати, що правляча верхівка, а також грецькомовне міське населення до початку VI ст. уже прийняли християнство. Відбувається зміна й поступове спрощення поховальних конструкцій і зникнення поховального інвентарю з поховань. Це пов’язано, насамперед, з певними світоглядними змінами, викликаними поширенням християнської ідеології. У цей період Боспор стає великим релігійним центром. На азіатській стороні Боспору засновуються три нові єпископальні кафедри. Однак постійні варварські набіги і тюркютський погром наприкінці третьої чверті VI ст. призвели до занепаду Боспору і встановленню правління візантійського дуки Херсонеса.

Публікації автора:

Статті

1. Боспорские склепы на северном склоне горы Митридат // МАИЭТ, вып.VII, Симферополь, 2000. – С. 69–76.

2. Проблемы исследования позднеантичных боспорских расписных склепов // МАИЭТ, вып. VIII, Симферополь. 2001. – С. 67–73.

3. Культовая символика в росписи нового склепа пантикапейского некрополя // БИ, вып. II, Керчь, 2002. – С. 249–258.

4. О топографии позднеантичного некрополя Пантикапея // БИ, вып. III, Симферополь, 2003. – С. 49–61.

5. Христианские мотивы в росписях пантикапейских склепов // МАИЭТ, вып.Х, Симферополь, 2003. – С.78–89.

6. Пiзньоантичнi пантiкапейськi розписнi склепи //Археологiя. – 2003. – №4. – С. 124–134.

Матеріали конференцій та тези доповідей

1. Расписные боспорские склепы III–IV вв. н.э. // Византия и народы Причерноморья и Средиземноморья в раннее средневековье. Тезисы докладов. Симферополь, 1994. – С. 20–21

2. Животные в росписях пантикапейских склепов // Животные и растения в мифоритуальных системах. Материалы научной конференции. Санкт-Петербург, 1996. – С. 35–36. (в соавторстве с В.Н. Зінько).

3. Исследования боспорских склепов на северном склоне горы Митридат // Международная конференция “Византия и Крым”. Тезисы докладов. Симферополь, 1997. – С. 43–44.

4. Позднеантичные пантикапейские расписные склепы // Боспор Киммерийские на перекрестье греческого и варварского миров. Материалы І Боспорских чтений. Керчь, 2000. – С. 66–68.

5. Новый расписной склеп панпикапейского некрополя // Боспор Киммерийский и Понт в период античности и средневековья. Материалы ІІ Боспорских чтений. Керчь, 2001. – С. 42–46.

6. Newly Discovered Crypts at Panticapaeum // Second International Congress on Black Sea Antiquities. Abstracts. Bilkent University, Ankara, Turkey – 2-9 September 2001. – P. 76.

7. Исследование некрополя Пантикапея в 2001 г. // Боспор Киммерийский, Понт и варварский мир в период античности и средневековья. Сборник научных материалов III Боспорских чтений. Керчь. 2002. – С. 100–105.

8. Late antiquity Bosporan painted tombs (investigations 1997–2001) //8^th EAA Annual Meeting. Abstracts book. 24–29 September 2002. Thessaloniki, Hellas. – P. 276.

9. Некрополь Пантикапея – новые открытия // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Материалы международной конференции. Керчь, 2003. – С. 113–116.