Анотація до роботи:

Щербакова О.Ф. Раритетний флорофонд Кодимо-Єланецького Побужжя (популяційні та созологічні аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню раритетного флорофонду Кодимо-Єланецького Побужжя, який включає 66 видів судинних рослин, що мають міжнародний, державний та регіональний созологічні статуси. Проведено таксономічний, географічний, біоморфологічний, еколого-ценотичний, екологічний аналізи раритетного флорофонду та з’ясовано созологічну цінність флористичних комплексів регіону. Встановлені просторові типи популяцій раритетних видів і тенденції їх зміни під впливом антропопресії. Досліджено біоморфологічні особливості та демографічну структуру популяцій модельних видів, на підставі отриманих результатів встановлені стратегії їх поведінки та типи функціонування популяцій, проаналізовані природні та антропогенні причини раритетності та обґрунтовані заходи охорони. Здійснено созологічну оцінку раритетного флорофонду на популяційному та видовому рівнях, проаналізовано фітосозологічну репрезентативність регіональної природно-заповідної мережі. Запропоновані заходи збереження раритетних видів КЄП in situ та ex situ.

Проведений комплексний таксономічний, географічний, біоморфологічний, екологічний та еколого-ценотичний аналіз раритетного флорофонду Кодимо-Єланецького Побужжя; досліджено демографічну та віталітетну структури популяцій, здійснено оцінку стратегій поведінки модельних раритетних видів; з’ясовано просторову структуру популяцій раритетних видів, уточнено їх сучасні місцезнаходження; проведено комплексну дворівневу созологічну оцінку видів раритетного флорофонду, проаналізовані причини раритетності та розроблено рекомендації щодо забезпечення їх охорони, що в результаті дозволило зробити наступні висновки.

1. Раритетний флорофонд КЄП нараховує 66 видів судинних рослин (7,8% аборигенної фракції флори), що мають міжнародний (IUCN Red List – 7 видів; European Red List – 8 видів; Бернська конвенція – 2 види; CITES – 1 вид), державний (Червона книга України – 29 видів) та регіональний (природоохоронний кадастр Миколаївської області – 26 видів) созологічні статуси. Обґрунтована необхідність додаткового включення до державного та регіонального созологічних кадастрів 7 раритетних видів флори КЄП. Проведена інвентаризація місцезнаходжень видів раритетного флорофонду. Встановлено, що 2 раритетні види, ймовірно, зникли з території досліджуваного регіону.

2. Раритетні види флори КЄП належать до 50 родів, 28 родин та 2 відділів. Найвищою созологічною ємністю характеризуються родини Poaceae (12; 18,2%), Caryophyllaceae (6; 9,1%), Ranunculaceae (6; 9,1%), Asteraceae (5; 7,6%), Fabaceae (5; 7,6%); роди – Stipa (10; 15,2%), Astragalus (4; 6,1%).

3. За результатами географічного аналізу види раритетного флорофонду КЄП віднесено до 9 типів ареалів та 38 ареальних груп. За кількістю раритетних видів абсолютно переважає євразіатський степовий тип (36; 54,5%), в якому виділений причорноморський підтип (22; 33,3%). Ареали більшості раритетних видів скорочуються і характеризуються фрагментованістю, що часто зумовлено впливом антропопресії. З хорологічних позицій пріоритетними для охорони є пограничноареальні (30, 45,5%), диз’юнктивноареальні (10; 15,2%) та ендемічні (25; 37,9%) види. Ареали 12 реліктових раритетних видів (18,2%) характеризуються незначними розмірами та диз’юнктивністю.

4. Види раритетної компоненти флори КЄП характеризуються вираженим комплексом морфологічних адаптацій до умов конкретних місцезростань. У спектрі біоморф превалюють трав’янисті полікарпіки (49; 74,2%). Переважають раритетні види з мичкуватою кореневою системою (40; 60,6%). Для більшості раритетних видів (50; 75,8%) характерна моноцентричність біоморфи. Формування спеціалізованих органів розростання, що сприяє активному розселенню особин та їх вегетативному розмноженню, притаманне незначній кількості раритетних видів неявнополіцентричного (5; 7,6%), явнополіцентричного (9; 13,6%) та ацентричного (2; 3,0%) типів біоморф, які в своєму поширенні тяжіють до більш зволожених місцезростань. Встановлено, що більшу еколого-ценотичну пластичність мають раритетні види із розеткоутворюючими пагонами (42; 63,6%), зокрема за рахунок їх високої морфоструктурної та функціональної спеціалізації. Значна варіація циклів сезонного розвитку раритетних видів забезпечує ефективність використання абіотичних ресурсів впродовж періоду вегетації.

5. Виявлено значне різноманіття екологічних типів за адаптацією окремих раритетних видів КЄП як до сукупності умов території, так і до окремих екологічних чинників. У спектрі клімаморф превалюють гемікриптофіти (37; 56,1%); геліоморф – геліофіти (41; 62,1%); гігроморф – ксерофіти (23; 34,8%); термоморф – мегатермофіти (46; 69,7%). Встановлено, що більшість раритетних видів характеризується гемістенофітністю (36; 56,2%). Серед екоценоморф раритетних видів регіону переважають степанти та петрофанти (по 14; по 21,2%), марганти (11; 16,7%) та степопетрофанти (9; 13,6%).

6. Серед флористичних комплексів КЄП найвищою созологічною цінністю відзначаються гранітопетрофітон (44; 68,8%), степофітон (42; 65,6%) і тамнофітон (38; 59,3%).

7. Характер просторової структури топопопуляцій раритетних видів в КЄП визначається стрічкоподібним або фрагментарним поширенням природних флористичних комплексів, а також широтою екологічної пластичності видів. Виділені чотири типи просторової структури топопопуляцій раритетних видів: континуальні (2; 3,1%), лінійні (9; 14,1%), локальні (46; 68,8%) та диз’юнктивні (9; 14,1%). Континуальні та лінійні популяції, характерні для незначної кількості видів раритетного флорофонду, під впливом антропопресії трансформуються в локальні.

8. Більшість популяцій модельних полікарпічних видів характеризуються дефінітивністю. Встановлені два типи їх базових вікових спектрів: лівосторонні (Gymnospermium odessanum, Fritillaria ruthenica) та правосторонні (решта модельних видів). При різних деструктивних змінах фітоценотичних та екотопічних умов місцезростань досліджених видів відбуваються порушення демографічної структури їх популяцій, які потім набувають незворотного характеру. Багаторічна тенденція поступового згасання Atocion hypanicum пояснюється генетичним збідненням популяцій виду (переважно штучного походження) в межах природного ареалу, їх ізольованістю, незначними розмірами та низькими показниками чисельності й щільності особин. Популяції модельних видів належать до рівноважного або депресивного віталітетних типів, і лише в умовах еколого-ценотичного оптимуму – до процвітаючого.

9. Модельні раритетні види диференціюються за ознаками поведінки. Переважаючими інтегральними ознаками у Atocion hypanicum є реактивність, у решти видів – толерантність, що поєднується з вираженими в різній мірі конкурентністю та реактивністю. Проаналізовані біологічні та антропогенні причини раритетності видів, а також їх адаптації до певних еколого-ценотичних умов із різним ступенем антропогенного навантаження, які забезпечують дефінітивність популяційної структури; підібрані оптимальні режими охорони.

10. Созологічна оцінка видів раритетного флорофонду КЄП на популяційному та видовому рівнях дозволила виділити категорії їх созологічної цінності. Найбільш вразливими виявилися регіональні популяції 14 раритетних видів (21,2%) КЄП. Найвищу аутфітосозологічну категорію отримали 4 (6,1%) ендемічні реліктові види, що знаходяться під загрозою зникнення. Охорона 62 (93,9%) видів раритетного флорофонду забезпечується об’єктами природно-заповідного фонду в межах регіону. Серед видів раритетного флорофонду КЄП достатньо забезпечені охороною в біосферних та природних заповідниках, а також національних природних парках України – 51 вид (77,3%); охороняються лише в одному заповіднику – 8 (12,1%) видів; не виявлені в жодному із заповідників та національних природних парків – 8 (12,1%). Додатковими заходами охорони раритетних видів КЄП in situ, повинні стати їх реінтродукція та репатріація із техногенних зон, культивування в ботанічних садах, створення кріобанків насіння тощо.

Публікації автора:

1. Щербакова О.Ф. Біоморфологічні та популяційні особливості Dianthus hypanicus Andrz. в Кодимо-Єланецькому Побужжі / О.Ф. Щербакова // Український ботанічний журнал. – 2008. – Т. 65, № 4. – С. 552 – 564.

2. Щербакова О.Ф. Біоморфологічні та демографічно-популяційні особливості смілки Ситника (Silene sytnikii Krytzka, Novosad et Protopopova) в Кодимо-Єланецькому Побужжі / О.Ф. Щербакова, В.В. Новосад, Л.І. Крицька // Інтродукція рослин. – 2008. – №2. – С. 3 – 10.

3. Щербакова О.Ф. Особливості біоморфології та популяційної демографії астрагалу шерстистоквіткового у зв’язку з його охороною на Миколаївщині та Кіровоградщині / О.Ф. Щербакова, І.М. Бармак // Заповідна справа в Україні. – 2008. – Т. 14, № 1. – С. 31 – 37.

4. Щербакова О.Ф. Чистець вузьколистий (Stachys angustifolia М. Bieb.) в ексклаві Гранітно-степового Побужжя (біоморфологічні особливості, структура популяцій та проблеми охорони) / О.Ф. Щербакова, В.В. Новосад // Вісник Національного науково-природничого музею. – сер. Ботан. – 2003 – 2004. – Ч. І., № 2 – 3. – С. 163 – 189.

5. Щербакова О.Ф. Проблеми вивчення та охорони популяцій раритетних видів рослин каньйонів Дністра та Південного Бугу як природних резерватів унікального фітогенофонду / Щербакова О.Ф., Новосад В.В. // Різноманіття природи Хмельниччини: зб. статей за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. [«Ландшафтне та біологічне різноманіття Хмельниччини: дослідження, збереження та відтворення»] (Кам’янець-Подільський, 17 – 18 грудня 2003 р.). – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. – С. 133 – 143.

6. Щербакова О.Ф. Особливості популяційної структури чистецю вузьколистого Stachys angustifolia М. Bieb. в Гранітно-степовому Побужжі та проблеми його охорони / О.Ф. Щербакова // Актуальні проблеми ботаніки та екології: зб. наук. праць. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – С. 96 – 104.

7. Щербакова О.Ф. Смілка південнобузька (Silene hypanica Klokov) – ендемічний раритетний вид Кодимо-Єланецького Побужжя: біоморфологічні особливості, структура популяцій та проблеми охорони / О.Ф. Щербакова // Вісник Національного науково-природничого музею. – сер. Ботан. – 2005 – 2007. – Ч. ІІ., № 4 – 5. – С. 365 – 388.

8. Щербакова О.Ф. Фітосозологічні аспекти популяційно-видового та екотопологічного різноманіття раритетної компоненти флори регіону Гранітно-степове Побужжя / О.Ф. Щербакова, Л.І. Крицька, В.В. Новосад // Степові і галофітні екосистеми України: зб. наук. праць присвячений 100-річчю з дня народження д.б.н., професора Г.І. Білика, 7 квітня 2004 р. / Ін-т ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. – К., 2004. – С. 375 – 397. – Укр. – Деп. в ДНТБ України 17.05.04, № 24 – Ук2004.

9. Щербакова О.Ф. Структура популяцій Stachys angustifolia М. Bieb. на території Гранітно-степового Побужжя та проблеми його охорони / О.Ф. Щербакова // Актуальні проблеми ботаніки та екології: матеріали конф. молодих учених-ботаніків (Канів, 7 – 10 вересня 2004 р.). – Канів, 2004. – С. 84 – 86.

10. Щербакова О.Ф. Сучасний стан популяцій Gymnospermium odessanum (DC.) Takht. на північній межі ареалу та проблеми їх охорони / О.Ф. Щербакова // Актуальні проблеми дослідження та збереження фіторізноманіття: матеріали міжнар. конф. молодих учених-ботаніків (Умань, 6 – 9 вересня 2005 р.). – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – С. 75 – 76.

11. Щербакова О.Ф. Біоморфологічні та демографічні особливості Dianthus hypanicus Andrz. в Гранітно-степовому Побужжі / О.Ф. Щербакова // Актуальні проблеми ботаніки, екології та біотехнології: матеріали міжнар. конф. молодих учених-ботаніків (Київ, 27 – 30 вересня 2006 р.). – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – С. 66 – 67.

12. Щербакова О.Ф. Вузьколокальний ендемічний вид Silene hypanica Klokov, демографічна структура популяцій та проблеми охорони / О.Ф. Щербакова // Тези доп. І-го відкритого з’їзду фітобіологів Херсонщини (Херсон, 6 квітня 2006 р.). – Херсон: Айлант, 2006. – С. 65.

13. Щербакова О.Ф. Стратегії поведінки модельних раритетних видів флори Кодимо-Єланецького Побужжя / О.Ф. Щербакова // Актуальні проблеми ботаніки та екології: матеріали міжнар. конф. молодих учених-ботаніків (Київ, 17 – 20 вересня 2007 р.). – К.: Фітосоціоцентр, 2007. – С. 187 – 188.