Список використаних джерел Додатки У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – раціоналізація структури виробництва як фактор економічного зростання в умовах переходу України до ринку, що виявляється у розробленні теоретичних засад дослідження впливу змін у структурі виробництва задля раціоналізації та забезпечення зростання національної економіки. Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки: 1. Структура виробництва є однією з основних складових макроструктури національної економіки. Формування раціональної структури виробництва означає досягнення такого співвідношення галузей, за якого сформовано необхідну кооперацію для виготовлення кінцевої продукції в такій кількості і якості, що вона має адекватний попит на товарних ринках, а виробництво здатне вдосконалюватись і розвиватись. Підтримуючи розвиток певних пріоритетних галузей, можна вплинути на ефективність функціонування національної економіки та забезпечити економічне зростання. 2. В останні десятиліття у світовій економіці відбуваються зміни в структурі виробництва та у темпах економічного зростання. Причиною цього є глобалізація економічних зв’язків та швидкий розвиток науки і техніки. У групу розвинених країн входять нові країни, успіхи яких визначаються правильною стратегічною економічною політикою та використанням досягнень науки і техніки. Тип торговельної стратегії справляє помітний вплив на національну економіку, експорт промислових товарів, рівень капіталомісткості та структуру валового внутрішнього продукту. Упродовж останньої чверті століття вищі темпи економічного зростання демонстрували країни із зовнішньоорієнтованою торговельною стратегією. Структура виробництва цих країн характери-зується переважним розвитком тих галузей, які мають порівняльні експортні переваги. Підтримка урядом такої структури національної економіки забезпечувала країні високі темпи поступального економічного розвитку. 3. За час перебування України у складі Радянського Союзу склались глибокі диспропорції у структурі виробництва, що передовсім виявляється у значному переважанні частки галузей, які виробляють капітальні блага. Це наслідок непродуманої економічної політики, основними постулатами якої була орієнтація на підтримання галузей важкої промисловості та військово-промислового комплексу. Саме у ці галузі скеровувалась основна частка інвестиційних ресурсів, що спричиняло відставання інших галузей. Тотальне одержавлення власності та цілковита підлеглість підприємств вели до зниження мотивації до підвищення ефективності виробництва та впровадження нових досягнень науки і техніки. Це зумовлювало зростання витрат та появу значної кількості збиткових підприємств, що негативно позначалось на динаміці обсягу виробництва. 4. З 1999 року в Україні простежується зростання промислового виробництва. Проте у структурі вітчизняної економіки надалі зростає частка енерго- і матеріаломістких, а також екологічно небезпечних галузей. Одним із важливих завдань структурної політики, на думку дисертанта, є розвиток власної науково-технічної бази. Для входження у світовий економічний простір необхідно забезпечувати експорт висококонкурентної наукомісткої продукції. Водночас не треба ставити за мету експортувати весь асортимент продукції. Основну увагу слід приділяти продукції тих галузей і виробництв, де можна досягти конкурентних переваг. Структурні перетворення в національній економіці повинні забезпечити розвиток експортних, наукомістких, високотехнологічних і екологічно чистих виробництв, раціональне співвідношення добувних і переробних виробництв і підвищення випуску конкурентоспроможної продукції. 5. Для формування раціональної структури національної економіки необхідно виявляти наявні деформації у галузевій структурі та визначати методи їх усунення. При визначенні пріоритетів економічного розвитку, на нашу думку, важливо оцінити галузі за низкою критеріїв: – величина її експортного потенціалу та можливості його нарощування; – вплив розвитку даної галузі на розвиток інших галузей; – можливість заміни імпорту з використанням власних ресурсів; – рівень задоволення галуззю потреб резидентів у певних товарах і послугах. В Україні необхідно сформувати ефективний промисловий комплекс, діяльність якого грунтуватиметься на внутрішньому та зовнішньому попиті, і який використовуватиме власні мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси, а також науково-технічну базу вітчизняного виробничого потенціалу. 6. На обсяг виробленого національного продукту вагомо впливає макросередовище, яке формується під впливом економічної політики. Основними кроками для забезпечення сприятливого стану макроекономічного середовища, на нашу думку, є такі заходи: – проведення радикальної податкової реформи, яка повинна послабити податковий тиск на суб’єктів економічної діяльності і стимулювати нагромадження капіталу; – здійснення ефективної амортизаційної політики; – забезпечення максимально сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва; – зміцнення банківської системи, істотне зниження ціни банківського кредиту. 7. Для формування раціональної структури національної економіки необхідно узгоджувати заходи структурної та податкової політики. Для цього, на нашу думку, потрібно: – зменшити кількість податків та знизити ставки оподаткування; – встановити мораторій на внесення змін до податкового законодавства; – скасувати необгрунтовані податкові пільги, які негативно впливають на формування вартісних показників у економіці та доходи бюджету. | 