Анотація до роботи:

Гамалій І.П. Раціональне природокористування на локальному рівні в агроландшафтах із радіоактивним забрудненням (на прикладі Білоцерківського району Київської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертація присвячена теоретичним та методичним питанням обгрунтування раціонального природокористування на локальному територіальному рівні. Ці питання вирішуються на прикладі Білоцерківського району Київської області, ландшафтна структура, господарське використання та радіоекологічний стан якого типовий для Правобережного Лісостепу України. За запропонованим комплексом показників виконана оцінка та складена серія картосхем радіоекологічного та агроекологічного стану агроландшафтів району. Виявлені просторові та часові закономірності радіоактивного забруднення та самоочищення агроландшафтів від радіонуклідів. На основі цих закономірностей та оцінок стану агроландшафтів обґрунтований комплекс заходів по оптимізації локального природокористування, організації системи локального радіоекологічного моніторингу, організації рекреаційного використання місцевих рекреаційних ресурсів.

1. Природокористування матиме риси раціональності, якщо його територіальна організація узгоджена з територіальною організацією природних геосистем. Важливою рисою цієї організації є її ієрархічний характер. Особливості геосистем різних рівнів розмірності виявляються в тому числі й тим, що суспільство по-різному організовує свою взаємодію із геосистемами різних рівнів розмірності. Від розміру території залежить суб'єкт природокористування, формулювання завдань раціоналізації природокористування, детальність проробки планів по реалізації цих завдань тощо. Отже природокористування як форма, через яку відбувається взаємодія суспільства та природи, у своїй територіальній організації проявляє риси територіальної ієрархічності економіко-географічних, суспільних та природних систем і реалізується на різних територіальних рівнях. Можна виділити чотири основні рівні природокористування: глобальне (планетарне), субглобальне (континентальне), регіональне, локальне.

2. Локальне природокористування виявляє себе і вимагає оптимізації у межах територій, які є цілісними у соціо-, економіко- та природничо-географічному відношенні. Такими територіями можуть бути адміністративний район, фізико-географічний район, річковий басейн 3 – 4-го порядків. Операційними територіальними одиницями, які виділяються, аналізуються й за якими проектуються заходи з раціоналізації природокористування, можуть розглядатися одиниці морфологічної структури ландшафту (урочища та місцевості), контури видів грунтів, агровиробничих груп земель, а також – окремі угіддя. Суб’єктами локального природокористування є окремі землекористувачі, кожний із яких має власні інтереси, обмеження та можливості у використанні місцевих ресурсів території.

3. Особливо актуальною розробка та реалізація принципів та методів раціонального локального природокористування є для регіонів, які відрізняються складністю сучасних екологічних і соціальних проблем, залежністю напрямків їх вирішення від варіацій місцевих природних і господарських умов. При цьому особливого значення набуває наукове обґрунтування локального природокористування в межах територій, які зазнали радіоактивного забруднення, але продовжують використовуватися у господарстві (за класифікацією зон забруднення це зони “3” (гарантованого добровільного відселення) і “4” (посиленого радіоекологічного контролю).

4. Серед сучасних наукових напрямів наукової організації природокористування в радіоактивно забруднених землях найбільш потужними є радіоекологічний та ландшафтний. Переваги першого підходу – в акценті на виявлення шляхів міграції забруднень, кінцевим пунктом яких є організм людини. Перевагою другого – з’ясування територіальних закономірностей розподілу та перерозподілу радіонуклідів у ландшафті. Конструктивним напрямом слід вважати поєднання переваг вказаних підходів.

5. Комплексна характеристика екологічного стану агроландшафту, яка необхідна для конструктивно-географічного обґрунтування локального природокористування радіоактивно забруднених агроландшафтів, досягається завдяки розрахункам та картографуванню значень комплексу запропонованих у роботі показників: індексу агрохімічного стану земельного масиву (Іа), диференційованого агроекологічного показника (Іад), відносного індексу забрудненості (R), сумарного інтегрального індексу радіоактивного забруднення агроландшафту.

Розраховані за даними фізико-хімічних і агрохімічних властивостей грунтів індекси агроекологічного стану, Іа, Іад, Ік змінюються по грунтових відмінах і по господарствах відповідно в межах: Іа - 0,151-0,361 та 0,756-1,370, Іад – 0,159- 0,365 та 0,79-1,07; Ік – 0,13-0,33. Ці показники використовуються для порівняння земельних масивів за умовами переходу радіонуклідів у біомасу сільськогосподарських рослин та тваринницьку продукцію.

Розрахована сумарна радіоактивність грунтового профілю Rs демонструє реальну кількість радіонуклідів у грунтах, що є потенційним джерелом радіоактивного забруднення біоти, а в агроландшафтах – рослинницької і тваринницької продукції. Величина Rsа (0 -30 см у чорноземах та сірих лісових окультурених грунтах) коливається в межах 8,2 – 20,6 Кі/км²; Rs_Н (0 – 40 см) – 10,6 – 25,6; Rs_0-100 – 25,8 – 57,1 Кі/км².

6. Розподіл радіонуклідів у профілі автоморфних та гідроморфних грунтів залежить від початкового рівня забруднення радіонуклідами верхнього шару, від генезису грунту, втіленого у комплексі генетичних горизонтів, часом – від підвищеної радіоактивності грунтоутворюючої породи. Враховуючи періодично промивний водний режим зональних грунтів та значну розчленованість рельєфу, можна констатувати переважання елювіально-транзитного типу переміщення речовин у катенах; однак за наявності геохімічних бар`єрів, локалізованих в окремих генетичних горизонтах або елементарних ландшафтах можлива акумуляція радіонуклідів. У досліджених грунтах виявлено чотири типи геохімічних бар`єрів - адсорбційні гумусовий, гумусово-глинистий, глинисто-ілювіальний та осаджувальний карбонатний, на якому і відбувається нагромадження радіонуклідів.

7. Оцінка радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь виконана на підставі групування господарств за часткою помірно та сильніше забруднених земель: 1) суцільне помірне та середнє, з плямами сильного (2 господарства, 6,6% площі с.-г. угідь району); 2) суцільне помірне та середнє (2 господарства, 6,3%); 3) суцільне помірне (3 господарства, 6,3%); 4) помірне - переважної площі ( 4 господарства, 5,9%); 5) помірне - значної частини площі (6 господарств, 16,6%); 6) слабке з плямами помірного - 4 господарства (9,2%); 7) лише зі слабким забрудненням - 16 господарств (47,5%).

8. За виконаною оцінкою радіоактивного забруднення агроландшафтів лучно-степової розчленованої височини Правобережного Лісостепу України до сильно- та середньозабруднених місцевостей агроландшафту відносяться межирічні рівнини з покривом лесів на палеоген-неогеновій основі, а до помірно- та слабкозабруднених – лучні заплави та перші надзаплавні лесові тераси, весь агроландшафт – середньозабруднений.

9. На підставі оцінки радіоактивного забруднення агроландшафту виявлено агроландшафтні смуги, в межах яких відбувається процес самоочищення від довгоживучих радіонуклідів ⁹⁰Sr, ¹³⁷Cs за такими напрямами: 1) винос радіонуклідів за межі даних агроландшафтних смуг; 2) здатність до довготривалої фіксації грунтовими відмінами радіонуклідів.

Добре і середньо очищаються агроландшафтні смуги лучних заплав і перших надзаплавних лесових терас представлені чорноземами вилугованими середньосуглинковими і лучно-чорноземними середньосуглинковими грунтами. Слабко очищаються агроландшафтні смуги представлені чорноземами типовими легкосуглинковими слабо- і середньозмитими, чорноземами опідзоленими середньо- і сильнозмитими. Погано очищаються агроландшафтні смуги межирічних рівнин на палеоген-неогеновій основі представлені чорноземами типовими легкосуглинковими (слабо-, середньо-, сильнозмитими), чорноземно-лучними карбонатними грунтами та лучних заплав представлені лучно-болотними грунтами і торфовищами низинними.

10. Критерієм якості довкілля виступає здоров‘я людей. У регіоні спостерігається зростання захворюваності серед дитячого та дорослого населення. Якщо порівняти захворюваність у 1985 та 2000 рр., то виявиться значне, в більшості – багаторазове зростання, а деякі види дитячих захворювань до Чорнобиля взагалі тут не були відомі (ендокринні, онкологічні, нервові, вроджені аномалії, захворювання крові).

11. На основі виконаних досліджень науково обґрунтовані заходи з оптимізації локального природокористування в радіоактивно забруднених агроландшафтах. Основними напрямами цих заходів є: 1- зміни територіального устрою агроландшафту з наближенням структури угідь до структури природного ландшафту; 2 – раціоналізація господарювання в межах окремих угідь і типів земель; 3 – організація локального моніторингу радіоактивно забруднених агро ландшафтів; 4 – організація рекреаційного природокористування в радіоактивно забруднених агроландшафтах.

Публікації автора:

1. Гамалій І.П. Радіоактивне забруднення агроландшафтів Білоцерківського району Київської області// Вісник Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Географія. – К., 2000.- Вип. 46.- С.14-16.

2. Гамалій І.П, Тютюнник Д.А. Вертикальна міграція довгоіснуючих радіонуклідів у грунтах Правобережного Лісостепу України // Географія і сучасність: Зб. наук. пр.-К., 2001.-Вип. 5.-С. 79-84. Особистий внесок автора: проаналізовано виявлені геохімічні бар’єри в автоморфних грунтах (автору належить 60%).

3. Гамалій І.П. Оцінка радіоекологічного стану агроландшафтів Правобережного Лісостепу України // Географія і сучасність:Зб.наук.пр.-К., 2001.-Вип. 5.- С.85-93 .

4. Гамалій І.П. Радіоактивне забруднення агроландшафтів Правобережного Лісостепу України (на прикладі Білоцерківського району Київської області)// Фізична географія і геоморфологія.- К.: Обрій, 2001.- Вип.41.- С.123-129.

5. Гамалій І.П. Радіоактивне забруднення грунтів Білоцерківського району Київської області // Землеробство 21-го століття – проблеми та шляхи вирішення. Матеріали міжнар. науково-практ. конф. – К., 1999. – С.83.

6. Гамалій І.П. Особливості природокористування в агроландшафтах Правобережного Лісостепу України з радіоактивним забрудненням. // Техногенно-екологічна безпека регіонів, як умова сталого розвитку України. Матеріали міжнар. наук.-практ. конфер.-К., 2002.- С.68-70.

7. Гамалій І.П. Обгрунтування змісту та організації агроекологічного моніторингу територій з плямистим радіоактивним забрудненням. // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. пр.- К., 2002.- С.126-128.

8. Рижук С.М., Гамалій І.П. Профільний розподіл радіоактивного забруднення в автоморфних та гідроморфних грунтах Правобережного Лісостепу України// Науковий вісник Національного аграрного університету. -К., 2002. – Вип.47.- С.35-41. Особистий внесок автора: проаналізовано розподіл радіонуклідів в автоморфних грунтах (автору належить 50%).

9. Гамалій І.П. Оцінка радіоактивного забруднення агроландшафтів за даними радіологічного контролю сільськогосподарських земель// Географія і сучасність: Зб. наук. пр.- К., 2002.- Вип.7.- С. 160–167.

10. Гамалій І.П. Оцінка радіоекологічного стану агроландшафтів, забруднення кормів, м’яса, молока (на прикладі Білоцерківського району Київської області) // Аграрні вісті: щоквартальний науково-практичний журнал.– Б. Церква., 2003.– Вип. 1.– С. 16–19.

11. Гамалій І.П. Планування раціональної організації природокористування радіаційно забруднених земель на топологічному рівні (на прикладі Білоцерківського району Київської області) // Екологія. Людина. Суспільство. Збірка тез доповідей VI міжнар. науково-практ. конф.– К., 2003.– С. 228–229.