У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення проблеми раціонального використання сільського трудового потенціалу. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати такі висновки: 1. Трудовий потенціал характеризує кількість, якість і міру наявної і потенціальної сукупної здатності до суспільно корисної діяльності працездатного населення при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил і суспільно-економічних відносин і виступає як узагальнюючий показник людського фактору виробництва. Його кількісними ознаками є: чисельність працездатного населення (трудові ресурси) у працездатному і непрацездатному віці; кількість та запас робочого часу. Якісну сторону трудового потенціалу характеризують стан здоров’я, статево-вікова структура, активність працівника; рівень підготовки, свідомості і відповідальності населення. 2. Соціально-економічними факторами формування і розвитку трудового потенціалу є характер відносин власності, форми зайнятості, специфіка трудових відносин, система освіти, підготовки і перепідготовки кадрів, розподільні відносини, що охоплюють умови відтворення населення і рівень життя, особливості економічного механізму, регіональні умови господарювання територіальних суб’єктів. 3. До сільського трудового потенціалу відносяться зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції, сфери обслуговування та інших підприємств, які розташовані на сільській території. Особливістю трудового потенціалу сільського господарства є сукупна здатність працівників підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції, які мобілізуються в процесі господарської діяльності та розвитку науково-технічного прогресу. Він включає в себе трудові можливості ресурсів живої праці зайнятих на підприємствах з виробництва сільськогосподарської продукції незалежно від їх величини, форми власності та місця розташування. Трудовий потенціал агропромислового комплексу характеризує потенціальні запаси живої праці підприємств аграрного сектору та галузей, що його обслуговують. 4. Раціональне використання сільського трудового потенціалу – це повноцінне залучення сільського населення до виробничого процесу і забезпечення максимально можливої продуктивності праці на основі оптимального використання його кількісних і якісних характеристик, правильного розподілу за професіями, створення умов для його високопродуктивної роботи. Воно є основою збалансованого розвитку трудового потенціалу. 5. Обґрунтовано методичні підходи до розрахунку рівня потенціалу економічної активності населення, що враховує оцінку якісного складу, виробничі, соціально-культурні і житлово-побутові умови та відображає можливість і бажання працездатних осіб втілювати набуті знання і досвід на практиці за певну платню для задоволення моральних і матеріальних потреб. 6. Удосконалено методичні підходи до визначення комлексного показника використання в сільськогосподарському виробництві трудових ресурсів, що включає розрахунок коефіцієнта зайнятості трудових ресурсів, рівня трудової активності, ступеня залучення сільськогосподарських працівників до суспільного виробництва, ступеня використання фонду робочого часу. 7. У сільській місцевості відбувається активний процес скорочення сільського населення і погіршення його кількісних та якісних характеристик. Значна частина населення складається з людей пенсійного віку, з нижчим рівнем освіти ніж у промисловому секторі, без належної мотивації до праці. Відбувається масове переміщення трудових ресурсів до особистих селянських господарств з переважанням важкої ручної праці та низьким рівнем її продуктивності. 8. Прогнозні розрахунки показують високу ймовірність подальшого скорочення чисельності сільського населення Рівненської області. Однак чисельність працездатних до 2015р. зростатиме. Визначено перспективну чисельність зайнятих в сільськогосподарських підприємствах. Вихідними умовами для проведення прогнозних розрахунків стала необхідність забезпечення працівникам сільськогосподарських підприємств середньої заробітної плати в народному господарстві та зміни структури сільськогосподарського виробництва. Встановлено, що загальна чисельність працівників у сільськогосподарських підприємствах повинна зрости до 31,6 тис. чол. В окремих адміністративних районах вона, навпаки, повинна зменшитися. 8. Одним з основних напрямів покращення зайнятості сільського населення повинно стати формування в районних центрах і сільській місцевості мережі обслуговуючих та заготівельно-збутових кооперативів, агроторгових домів, сільських сервісних центрів та інших об’єктів для комплексного розвитку соціальної інфраструктури. В кожному районі необхідно створити асоціації землевласників і сільськогосподарських товаровиробників, на основі яких здійснюватиметься поєднання індивідуальних та групових інтересів, що сприятиме зростанню продуктивності праці, розвитку нових агроформувань та їх прибутковій діяльності, більш ефективному використанню кадрового потенціалу села. 9. З метою надання інформаційно-консультаційних послуг виробникам сільськогосподарської продукції, проведення маркетингових досліджень, вивчення потреби населення у поставках матеріально-технічних ресурсів і збуту сільськогосподарської продукції, впровадження нових технологій, підготовки зважених управлінських рішень сформовано пропозиції щодо розвитку дорадництва в аграрній сфері економіки шляхом створення обласного центру науково-інформаційного забезпечення, формування мережі районних та сільських підрозділів. 10. Для забезпечення сільського господарства кваліфікованими управлінцями і працівниками обгрунтована концепція формування сучасного кадрового потенціалу. Вона передбачає організацію роботи з випускниками сільських загальноосвітніх шкіл з метою орієнтації їх на отримання сільськогосподарських професій; вдосконалення роботи з цільової контрактної підготоки фахівців сільського господарства; організаційно-методичну роботу з керівними кадрами; перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників та фахівців підприємств АПК; формування резерву керівників та електронного банку даних кадрового потенціалу; закріплення кадрів масових робочих професій шляхом створення належних умов проживання та праці. |