У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки шляхом визначення теоретичних підходів та заходів, що сприяють підвищенню її ефективності. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Визначено, що державна політика прямо впливає на рівень ділової активності й масштаби господарської діяльності, визначаючи можливість її динамічного та збалансованого розвитку для забезпечення економічної безпеки національної економіки. Проведений аналіз свідчить, що більшість заходів не реалізується, багато найважливіших урядових документів не проходять необхідної експертизи з погляду економічної безпеки, і, незважаючи на контури стратегії економічної безпеки, що сформувалися, роботи в цій сфері украй недостатні. Відповідно до цього в дисертації уточнено сутність державної політики у сфері економічної безпеки через її визначення як ресурсної складової національної безпеки. 2. Державна політика повинна здійснюватись на основі державної стратегії забезпечення економічної безпеки. З урахуванням вимог часу до стратегії економічної безпеки включено: характеристику зовнішніх і внутрішніх загроз економічної безпеки як сукупності умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особи, суспільства і держави; визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки й забезпечують захист життєво важливих інтересів країни; механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів на основі застосування всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів дії. 3. Запропоновано методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки, що складаються з блоків: моніторинг стану економіки (діагностика загроз економічній безпеці, виявлення випадків, коли фактичні параметри економічного розвитку відхиляються від порогових значень економічної безпеки, та визначення цих порогових значень), прогноз (розробка прогнозів соціально-економічного розвитку й оцінювання в рамках цих прогнозів показників, які визначають економічну безпеку держави), реалізація державної стратегії (розробка заходів, методів і механізмів щодо забезпечення економічної безпеки країни). 4. Обґрунтовано, що інвестиційна складова повинна лежати в основі забезпечення економічної безпеки, оскільки зростання інвестицій покликане стимулювати економічну активність, зростання попиту, а це, у свою чергу, зумовить підвищення зайнятості і збільшення національного доходу, тобто реалізацію національних інтересів. Основним чинником забезпечення економічної безпеки є економічне зростання. Виділені такі чинники, що впливають на економічне зростання: інвестиційний попит, конкуренція, інновації і швидкість їх упровадження, управління й організація праці, кваліфікація працівників, якість продукції, що випускається, зайнятість населення. 5. В Україні Концепція національної безпеки України відзначає межі існування національних інтересів. Відповідно до Концепції, економічна безпека є найважливішою якісною характеристикою економічної системи. Реалізація державної політики у сфері економічної безпеки в Україні полягає не тільки в захищеності національних інтересів, а й у готовності і здатності інститутів влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економіки, підтримці соціально-політичної стабільності суспільства. Ці позиції зазначені в Державній стратегії економічної безпеки. 6. В Україні загрози економічній безпеці, на які має бути спрямована державна політика, можна поділити на внутрішні та зовнішні. Серед внутрішніх найбільш суттєвими є структурна деформованість економіки, її низька конкурентоспроможність, посилення сировинної спрямованості, низька інвестиційна активність, криміналізація економіки й корупція в органах державної влади, непослідовність і неузгодженість дій центральних економічних відомств. Серед зовнішніх загроз виділено завоювання іноземними фірмами ринку України; переважання сировинних товарів в українському експорті; високий рівень зовнішнього боргу; відплив капіталу за кордон; дії іноземних спецслужб щодо дестабілізації економічної, соціальної й політичної обстановки в Україні. Визначено, що одним з основних чинників криміналізації економіки є руйнування механізмів державної влади і втрата з боку державних структур керованості економічними процесами. Цьому значною мірою сприяє відсутність ефективного контролю з боку держави й усього суспільства за походженням і рухом капіталів, фінансових і матеріальних ресурсів. 7. Встановлено, що найбільші загрози економічній безпеці існують у депресивних, кризових і відстаючих з погляду економічних відносин регіонах. У зв’язку із цим особливо актуальним у державній політиці у сфері економічної безпеки стає завдання вирівнювання умов і забезпечення пропорційності соціально-економічного розвитку на міжрегіональному рівні. Для цього запропоновано варіанти сценаріїв соціально-економічного розвитку регіонів. Перший варіант передбачає загальне підвищення конкурентоспроможності економіки країни, ресурсну підтримку найефективніших галузей і підприємств як у масштабах окремих регіонів, так і в масштабах всієї країни. За другим варіантом передбачається фінансова підтримка кризових і депресивних регіонів. У цьому випадку пріоритетом стає фінансування не регіонів-лідерів, а регіонів-аутсайдерів. Варіант третій передбачає державну підтримку галузей спеціалізації депресивних і кризових регіонів. За четвертим варіантом здійснюється підтримка найперспективніших виробництв і всіх форм підприємницької діяльності на території кризових і депресивних регіонів. Для України найприйнятнішими можуть бути перший і четвертий сценарії. 8. Визначено першочергові заходи державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки: сприяння імпортозаміщенню, диверсифікованості експорту, стимулюванню й насиченню внутрішнього виробничого й споживчого попиту. Після їх реалізації головною є розробка взаємозалежної структурної й інноваційної політики держави в короткостроковій і довгостроковій перспективах, а також створення умов для розвитку конкуренції, поліпшення інвестиційного клімату й зростання прямих інвестицій з боку як вітчизняних, так і зарубіжних власників капіталу. 9. Адаптація світового досвіду до умов України дає змогу виділити ряд механізмів забезпечення зростання інвестиційної активності, зумовлених, у першу чергу, активною макроекономічною політикою держави: акумулювання заощаджень і їх перетворення в інвестиції через комерційні банки; здійснення інвестицій через кредитування комерційними банками незалежних економічних суб’єктів; створення державних інвестиційних банків (інститутів розвитку), що здійснюють інвестиційну підтримку пріоритетних з погляду економічного зростання підприємств і галузей; сприяння процесу формування ефективно діючого фондового ринку за допомогою створення загальнодержавної інформаційної системи обслуговування фондового ринку. 10. Для вдосконалення чинних положень Уряду запропоновано чітке розмежування права власності на природні ресурси між державою та її регіонами. Крім того, слід зміцнити фінансову основу місцевого самоврядування, що передбачає передачу бюджетних повноважень та вирішення питань щодо надходження коштів до місцевих бюджетів у належних розмірах та відповідно до економічної суті повноважень. Це буде сприяти вдосконаленню рентних відносин при реформуванні місцевих бюджетів. Тільки за умов забезпечення фінансовими ресурсами (власними та закріпленими) місцева влада спроможна якісно та своєчасно виконувати покладені на неї Конституцією та центральною владою країни функції управління щодо забезпечення економічної безпеки регіонів. З погляду вищезазначеного, жорсткість бюджетних обмежень щодо неефективно працюючих підприємств має доповнюватися проведенням адекватної соціальної політики й створенням інститутів соціального захисту. 11. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки: – Верховній Раді України ухвалити такі ефективні правові документи, як Закон України “Про місцеві податки і збори”, Податковий кодекс України, які нададуть можливість органам місцевого самоврядування поповнювати бюджет і впливати на економіку відповідної адміністративно-територіальної одиниці; – Кабінету Міністрів України сприяти створенню Національного банку розвитку, що акумулює ресурси для інвестицій у пріоритетні галузі реального сектора; внести зміни до Концепції реформування місцевих бюджетів в частині запровадження рентних механізмів розвитку регіонів та зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. | 