Результатом дослідження є розробка цілого спектру питань в осмисленні феномену інтертекстуальності в його різних проявах і функціях в рамках лінгвістики тексту та обґрунтування поняття реалізації категорії інтертекстуальності як взаємозв’язку елементів художніх текстів різних типів взаємодії. Застосування комплексної методики з використанням індуктивно-дедуктивного, системно-семіотичного методів, з допомогою яких проведено дослідження діалогічності тексту з семіотичним універсумом (текст в співвідношенні з матеріальною та духовною культурою, наукою, літературою), а також методів функціонального та кількісного аналізу, дозволило виділити елементи, які у вигляді інтертексту переходять в часовому континуумі з послідуючою трансформацією із тексту в текст, що і являє собою спосіб реалізації категорії інтертекстуальності в художньому тексті. Диференціація таких елементів дала змогу виявити роль та вплив мовної традиції на американську художню прозу та поезію, що сприяє правильному декодуванню текста-реципієнта. В дисертації представлено: визначення понятійного апарату теорії інтертекстуальності, зокрема, розмежування термінів “теорія” та “категорія”; підтверджена думка про мовну природу інтертекстуальних елементів на підставі теорії пам’яті з залученням “семантичної пам’яті тексту” та “референційної пам’яті слова”, що надало можливість розглянути міжтекстову взаємодію типу “текст – мова” та виділити інтертекстуальні елементи, що належать до вказаного типу взаємодії: архаїзми, історизми, поетизми, латинізми, оказіоналізми, вивчення яких проведено із урахуванням специфіки їх відтворення в тексті – як фрагментів мови та як одиниць лінгвокреативної діяльності автора. Вперше представлено розгляд реалії як інтертекстуального елемента, який з’єднує факти життя та тексти про них, а також зазначена залежність інтертекстуальності реалії від її насиченості інформацією культурно-історичного плану, способи її адаптації в тексті та шляхи введення реалій-дат в текст. Виділено типологічні характеристики тексту американської новели і проаналізовано її мову, композиційно-стилістичні особливості побудови та міжтекстові зв'язки. Визначено інтертекстуальні зв'язки в різних типах тексту американських авторів XIX-XX століть. Завдяки використанню метода функціонального аналіза, виділені функції й джерела цитат та алюзій, як інтертекстуальних елементів в художніх текстах американських авторів XIX-XX століть, а також визначено їх відсоткове співвідношення, яке дало можливість спростувати ствердження, що найбільш частим проявом інтертекстуальності в американському художньому тексті є цитування. Отримані результати не вичерпують проблематики, яку порушено в дисертації. Подальші перспективи дослідження в межах теорії інтертекстуальності та лінгвістики тексту передбачають вивчення проявів в американському художньому тексті решти типів інтертекстуальної взаємодії згідно з класифікацією Ж. Женетта (метатекстуальності, гіпертекстуальності, архітекстуальності); виявлення, аналіз та розширення набору інтертекстуальних елементів типу взаємодії “текст – мова”; вивчення тропів та фігур мовлення як інтертекстуальних елементів; а також дослідження можливої взаємодії різних функціональних стилів в художньому тексті з точки зору реалізації категорії інтертекстуальності. |
