Анотація до роботи:

Утюж І.Г. Реалізація освітнього потенціалу особистості в інформаційному суспільстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2006.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження освітнього потенціалу особистості. Розглянуто теоретико-методологічні засади вивчення феномену освітнього потенціалу. Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає формування та реалізацію освітнього потенціалу особистості. З’ясовано сутність освітнього потенціалу особистості та підходи до його осмислення в суспільствознавстві. Освітній потенціал особистості визначається як духовно-діяльнісний феномен, що має інформаційно-енергетичну природу та складну внутрішню структуру, безпосередньо пов`язану із закладеним в людині комплексом потенційних можливостей і здібностей, що проявляються в освітньому процесі і життєдіяльності.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності реалізації освітнього потенціалу особистості як рушійної сили становлення інформаційного суспільства та здійснення її сутнісних сил.

Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином:

1. Проблема реалізації освітнього потенціалу особистості в умовах формування інформаційного суспільства в Україні зумовлена недостатньою теоретичною розробленістю, а також її практичною значимістю для українського суспільства.

2. Єдність ретроспективного, системного, структурно – функціонального, діяльнісного та соціокультурного підходів створює найбільш повну методологічну базу для соціально – філософського аналізу реалізації освітнього потенціалу особистості. Особлива роль при цьому належить співставленню соціоцентричної та біоцентричної тенденцій щодо розуміння сутності людини. Надаючи належне кожній із вказаних тенденцій, у дисертації доводиться, що найкориснішим для ґрунтовного розуміння досліджуваної теми є біосоціальний підхід. Він дозволяє знайти різноманітні об`єктивні соціокультурні детермінанти самодіяльності, творчої самореалізації особистості, а також враховувати роль індивідуально-специфічних рис самої особистості в процесі формування і реалізації її освітнього потенціалу.

3. Категорію освітнього потенціалу особистості слід розуміти як духовно-діяльнісний феномен, що при збереженні певної цілісності має інформаційно-енергетичну природу, складну внутрішню структуру, характеризується змістовно-історичною мінливістю, в якому духовна складова і дієздатність набувають специфічного змісту, спрямованості, а творчі акти мають сталу ритміку протікання.

4. Доведено, що визначення освітнього потенціалу особистості ґрунтується на діалектичній єдності буття, існування та сутності людини. Він безпосередньо пов`язаний із закладеним в людині комплексом потенційних можливостей і здібностей, які проявляються в освітньому процесі. Його формування і реалізація обумовлюється як характером індивідуальної та групової суспільно-історичної діяльності, так і конкретно-історичними соціокультурними детермінантами. Освітній потенціал особистості – це така соціальна якість, яка проявляється і фіксується у праці, пізнанні і спілкуванні. Освітній потенціал особистості формується в діяльності як згусток людської активності, виражається і реалізується в предметній формі.

5. Компонентами освітнього потенціалу особистості є цілепокладання, планування і передбачення. До значущих елементів освітнього потенціалу особистості автор відносить здібності, можливості, ресурси, а також потреби, мотиви, інтелект, волю, інтереси, ідеали, установки, цінності, норми, переконання. В ньому органічно пов`язані об`єктивний і суб`єктивний, особистісний і суспільний, цілеформуючий і цілереалізуючий моменти.

6. Теоретична модель соціально зумовленої реалізації освітнього потенціалу особистості передбачає актуалізацію процесу її ідентифікації. Остання визначається як необхідність формування здатності особистості до ломки застарілих стереотипів мислення та діяльності з метою досягнення ефективної соціалізації в суспільному просторі. Це спричиняється посиленням уніфікаційних і стандартизаційних тенденцій в суспільстві, а також наслідками розгортання глобалізаційних процесів, що поки що змінює роль і місце людини, вимагаючи від неї постійного пристосування до мінливих умов життя і знаходження свого місця у світі.

7. Аналіз реалізації освітнього потенціалу особистості вказує на нього як на багаторівневе явище в контексті соціально-історичних і культурних умов розвитку людини і соціуму. Характер суперечностей стосовно механізму розвитку, актуалізації і реалізації освітнього потенціалу особистості обумовлений змінами цивілізаційного характеру, і, зокрема, процесом формування інформаційного суспільства, в якому підкреслюється визначна соціальна цінність інформації, її обробка та використання стають головним видом діяльності. В ньому структури, технічна база і людський потенціал пристосовані для оптимального перетворення знань в інформаційний ресурс, а провідною галуззю економіки утверджується інтелектуальне виробництво. Основним суб’єктом соціальної активності стає вільне співтовариство, а політичною системою - демократія участі; соціально-економічні успіхи соціуму та особистості все більше залежать від наявності та ефективності національної, регіональної, локальної або корпоративної системи інновацій, у тому числі й від налагодженої системи безперервної освіти, яка є запорукою ефективної реалізації індивідами їх інтелектуальних і творчих можливостей на користь власного суспільства.

8. Основними напрямками оптимізації процесів формування і реалізації освітнього потенціалу особистості в умовах становлення інформаційного суспільства в сучасній Україні є:

– створення діючої системи інформаційного законодавства;

– підвищення рівня організації навчального процесу, запровадження новітніх технологій навчання та забезпечення мобільності студентів;

– посилення ролі «національної домінанти» у навчально-виховному процесі, адже проблеми національного відродження, формування сучасної нації європейського типу, особливо демократичної національної держави, не можуть успішно вирішуватися без участі суспільних наук. Тому соціальні й гуманітарні науки повинні бути щільніше включені в освітній процес;

– сприяння реалізації програми євроінтеграції у сфері вищої освіти, тобто приєднання України до Болонської угоди, що дає можливість забезпечити конкурентоспроможність як випускників вищої школи, так і її науково-педагогічний потенціал не тільки в нашій країні, але й за її межами;

– формування освітнього потенціалу особистості, з одного боку, на стратегічних напрямках знань, з іншого – гнучке реагування на нові потреби суспільства в специфічних знаннях, реалізація яких забезпечує розвиток найбільш перспективних напрямків суспільного прогресу;

– сприяння процесу фундаменталізації освіти, особливо вищої, оскільки в умовах триваючої широкої комп’ютеризації освіта дедалі помітніше зобов’язана надавати механічну суму емпіричних знань, концентрувати увагу на формуванні в особистості нові якості мислення, розвитку його творчих складових;

– створення ефективної системи «вищий навчальний заклад – роботодавець», яка має працювати на всіх етапах, починаючи від добору абітурієнтів до працевлаштування випускників з подальшим забезпеченням їхньої професійної адаптації;

– розробка та практичне запровадження на державному рівні концепції безперервного навчання, в тому числі навчання дорослого населення.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

Утюж І. Г. Формування глобального інформаційного суспільства – виклик часу // Нова Парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 30. – Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2003. – С. 122-132.

Утюж І. Г. Освітній потенціал особистості: сутність, зміст, структура // Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 33. – Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2003. – С. 42-51.

Утюж И. Г. Новая парадигма гуманитарного развития в условиях глобализации // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №14. – 2003. – С. 178-191.

Утюж І. Г. Віддзеркалення проблеми феномену потенціалу особистості у суспільствознавчий науці // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №15. – 2003. – C. 192-200.

Утюж И. Г. Понятие философии образовательной политики // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя: Прем’єр, 2004. – Випуск 13. – С. 134-141.

Утюж И. Г. Образовательная политика внутри и вне дискурса власти // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. – Серия «Философия». – Том 17 (56). – 2004. – №2. – С. 158-166.

Статті в інших виданнях:

Утюж И. Г. Образовательная политика в современной России: поиск пути // Русская философия между Западом и Востоком. Материалы Всероссийской научной заочной конференции. Екатеринбург, сентябрь-октябрь 2001 г. – Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2001. – С. 225-260.

Утюж И. Г. Социально-педагогические условия успешности образования взрослых // Образование взрослых – ключ к XXI веку. Материалы межрегиональной научно-практической конференции 14-16 ноября 2001 г. Екатеринбург, 2001. – С. 12-15.

Утюж И. Роль религии в современных условиях // Религия и гражданское общество: на пути к глобальному этосу. Материалы III-го международного семинара 20-24 октября 2003 г., г. Ялта. – Симферополь, 2004. – С. 171-172.

Утюж И. Г. Смена парадигмы социального познания // Методологія соціального пізнання: здобутки і проблеми. Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 25 травня 2005 року. – Київ – Запоріжжя: Просвіта, 2005 р. – С. 99-100.