Отримані результати проведеного дослідження підтверджують, що деякі диференційні ознаки голосних фонем німецької мови носять варіативний характер, який корелює з мовними і позамовними чинниками. До мовних чинників належать, передусім, інґерентні характеристики фонем, за якими голосні різних тембрових класів відрізняються різним ступенем варіативності. Модифікаційні процеси зумовлені також впливом комбінаторних і позиційних факторів, серед яких провідну роль відіграє фонетичне оточення голосного і його розміщення в слові, ФС або реченні. Кількісні та якісні параметри наголошених голосних фонем корелюють також з типом складу. Голосні відкритих та потенційно закритих складів модифікуються виразніше порівняно із закритими складами. Позамовні чинники виконують роль каталізатора тих змін, що зумовлені дією внутрішніх мовних особливостей. До позамовних факторів віднесено ступінь підготовленості/спонтанності мовлення, який впливає на характеристики звуків під час комунікації. Якщо зіставити тривалість ізольовано вимовлених німецьких голосних та тих самих голосних в умовах складу, речення, а також під час читання, то можна бачити, що їхня тривалість суттєво зменшується. Порівняння тривалості цих голосних під час переказу та у спонтанному мовленні показало максимальне скорочення їхньої тривалості. Оскільки кількісні зміни голосних завжди супроводжуються якісними, то зменшення тривалості звуків певною мірою відображається і на частотних показниках формант FI та FII. Голосні фонеми реалізуються у мовленні неповно, що спричиняє зміни їхніх диференційних ознак, серед яких найбільш стабільний характер має лише розрізнення голосних за рядом, ступінь підняття, напруженості та лабіалізації суттєво послаблюється. Протиставлення “довгий – короткий” нейтралізується. Встановлені зміни є суто фонетичними: змінюється лише фонетичне наповнення диференційної ознаки. Нейтралізація опозиції “довгий – короткий” у німецькій мові дає підстави вважати тривалість нерелевантною ознакою, а поява чергувань голосних, заміщення та співпадіння їхніх акустичних зон дозволяють віднести розрізнення за підняттям до нестабільних ознак. Перспективою подальших досліджень може бути встановлення “сильних” та потенційно “слабких” голосних фонем у системі вокалізму німецької мови, виявлення масштабів її перебудови в майбутньому, аналіз впливу інших чинників на кількісні та якісні характеристики наголошених голосних фонем у мовленні, з’ясування особливостей реалізацій голосних фонем у ґендерному та соціально-культурному аспектах. Окремої уваги потребує також розкриття специфіки функціонування основних варіантів фонем залежно від жанру тексту. Аналіз поведінки наголошених голосних фонем у різних типах мовлення свідчить про те, що система фонем німецької мови не є сталою. Вона має динамічний характер. Своєчасно визначити зміни та прогнозувати подальший розвиток фонологічної системи мови – глобальне завдання будь-яких експериментально-фонетичних досліджень. |