У висновках підбито основні підсумки теоретичного та емпіричного дослідження, окреслено перспективні напрями подальшого вивчення проблеми. Висновки теоретико-емпіричного дослідження підтверджують висунуті гіпотези і полягають у такому: 1. В ході політичної взаємодії в свідомості виборців актуалізуються складні рефлексивні процеси. Їх функціональний зміст становлять диференціація об’єктивної і суб’єктивної дійсності, ідентифікація і формування політичного „Я-образу” виборців, передбачення, „домислювання” перебігу політичної взаємодії. На основі узагальнення різних підходів дано визначення рефлексії як здатності індивіда бути об’єктом пізнання для самого себе та усвідомлювати й пізнавати власну об’єктність для інших учасників взаємодії. Проаналізовано три парадигмальні моделі, у межах яких аналізувалися психологічні механізми політичної свідомості виборців: соціологічну, соціально-психологічну та раціонально-поведінкову. На цій основі здійснено рефлексивний аналіз психологічних механізмів політичної свідомості та розроблено їхню змістову типологію. 2. Досліджено категоріальні структури (системи оцінних конструктів), що актуалізуються на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії. На їх основі в свідомості виборців відбуваються, відповідно, відтворення образів учасників політичної взаємодії і рефлексування їхніх ставлень до себе. Такі „атрибутивні” та „експектаційні” конструкти є інтегральними структурними елементами загальної системи особистісних оцінних конструктів виборців. Зміст цих конструктів свідчить, що самі виборці відводять собі принципово іншу роль та місце у політичній взаємодії порівняно з тим, як їх визначають інші суб’єкти інтеракції. Психологічний зміст атрибутивних оцінних конструктів доводить, що виборці прагнуть бачити себе провідними учасниками політичної взаємодії, усвідомлюючи важливість власної суб’єктної ролі. Натомість, зміст експектаційних оцінних конструктів відображає віддзеркалювану виборцями об’єктність, що нав’язується їм значущими іншими в процесі політичної взаємодії, та рефлексовану громадянами загрозу політичній ідентичності. За шкалами атрибутивних оцінних конструктів відтворено семантичні простори свідомості виборців, у яких відображено позиції основних учасників політичної взаємодії. З’ясовано роль і місце самих виборців у структурі політичної взаємодії, визначено домінуючий тип політичної ідентичності виборців – групову ідентичність. 3. Поєднання процесів рефлексії та категоризації в політичній взаємодії зумовлює утворення специфічних категоріально-рефлексивних структур свідомості виборців. Ці структури визначено як когнітивні утворення, функціональний зміст яких полягає у формуванні оцінних ставлень до суб’єктів політичної взаємодії і рефлексуванні їхніх ставлень до себе, актуалізації відповідних рефлексивних механізмів як регуляторів свідомості, що забезпечують несуперечність „Я-образу” виборців на межі безпосереднього і опосередкованого „себебачень”. Шляхом актуалізації категоріально-рефлексивних структур свідомості на інтер- і метаіндивідному рівнях відбувається формування політичного „Я-образу” виборців, у ході якого до його структури інтегруються відрефлексовані ставлення „значущих інших”. 4. Процес формування політичної свідомості виборців здійснюється на двох рівнях рефлексії: інтеріндивідному (рівні безпосереднього самоусвідомлення) та метаіндивідному (рівні віддзеркалення ставлень „значущих інших”). Перебіг цих процесів опосередковується складною системою рефлексивних механізмів Їх визначено як механізми регуляції свідомості виборців, що актуалізуються в процесі соціально-політичній взаємодії під час віддзеркалювання експектацій „значущих інших”. Рефлексивні механізми відіграють значущу роль у процесах формування й регуляції політичного „Я-” та „Ми-образів” виборців, становлення та захисту їхньої політичної ідентичності. 5. Актуалізація рефлексивних механізмів у свідомості виборців відбувається в кілька етапів, пов’язаних з етапами відтворення образу політичної взаємодії та її основних суб’єктів. Рефлексивні механізми інтеріндивідного рівня зумовлюють „Я-образ” виборців, що задається їхнім власним баченням процесу та учасників політичної взаємодії. Основними рефлексивними механізмами інтеріндивідного рівня рефлексії є політична інтернальність, рефлексивна ідентифікація, позитивна і негативна проекції і диференціація впливу. В процесі їх актуалізації здійснюється формування бажаного „Я-образу” виборців як суб’єктів політичної взаємодії. Він характеризується як образ політично інтернальних, повноцінних суб’єктів політичних відносин; „значущих” для суб’єктів політики; таких, що диференціюють вплив різних суб’єктів політичної взаємодії та прагнуть до захисту особистісної та політичної ідентичностей. Складні регулятивні процеси політичної свідомості тривають і на метаіндивідному рівні рефлексії, де для виборців важливим є визначення того, як і в яких аспектах зміни їхнього політичного „Я-образу” відбиваються у свідомості інших. Чільну роль тут відіграють механізми політичної інтернальності, політичної екстернальності, позитивної і негативної проекцій, політичної стереотипізації. Шляхом їхньої актуалізації у виборців формується враження, що об’єкти ідентифікації („свої”) формують власне позитивне ставлення до них, а у свідомості об’єктів відособлення („чужі”), навпаки, „посилюється” негативне ставлення до виборців. В ході цих процесів здійснюється захист політичної ідентичності та триває регуляція „Я-образу” виборців як активних суб’єктів політичної взаємодії. Таким чином, шляхом актуалізації рефлексивних механізмів здійснюються складні процеси саморегуляції політичної свідомості виборців, які тривають на різних рівнях рефлексії. Провідна роль рефлексивних механізмів полягає в регуляції „Я-образу” виборців за умов розбіжності їхнього себебачення на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії у процесі політичної взаємодії. Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Перспективними, зокрема, можуть стати лонгитюдні дослідження динаміки рефлексивних механізмів свідомості вітчизняного електорату, визначення особливостей політичної рефлексії виборців різних вікових, статевих, етнолінгвістичних, регіональних, професійних груп. Новий напрям досліджень можуть становити кроскультурні аналізи оцінних конструктів і рефлексивних механізмів свідомості виборців в умовах різних представницьких систем. Побудова відповідних семантичних просторів політичної взаємодії відкриє нові можливості для визначення особливостей політичної та електоральної поведінки різних груп населення. Особливо актуальним для дальших доробок у галузі політичного іміджмейкінґу та реклами є вивчення системи психологічних засобів протидії маніпулятивним впливам. Дальші дослідження проблеми рефлексивних механізмів у галузі соціальної та політичної психології дадуть змогу якнайтісніше підійти до розуміння закономірностей активності вітчизняного електорату, аналізу складної проблеми політичного абсентеїзму і його соціально-психологічних механізмів, сприятимуть підвищенню виборчої активності населення. | 