1. Криза агропромислового комплексу України співпала з загальною кризою економіки країни. Основними чинниками такої ситуації є невідповідність проваджених перетворень базовим економічним умовам, відсутність матеріальної бази для проведення реформи, неякісна організація та непідготованість виробників до нової сфери господарювання. Як наслідок, останнє десятиріччя спостерігається різкий спад виробництва, занепад багатьох галузей виробництва, великі втрати на рівні державного бюджету. 2. Реформа сільського господарства України в ХХ-ому сторіччі носить відбиток історії – майже півтора століття Україна намагається знайти шляхи ефективного використання земельних і трудових ресурсів спочатку в складі російської імперії, а зараз автономно. Але реформи впроваджувались з запізненням в декілька десятиріч та були спрямовані політично нестабільною ситуацією в країні. 3. Реформи в Україні співпали з реформами сільського господарства Європи, колишніх союзних країн, Китаю. Відзначаючи загальні риси перетворень, виділили три моделі реформування: російську, китайську та центральноєвропейську. Беручи до уваги колишні економічні зв’язки та схожий уклад економіки, Україна вибрала російську модель, яка характеризується одночасним різким зменшенням обсягів сільськогосподарської продукції в абсолютному вираженні в розрахунку на 1 працівника. 4. Активний процес перетворень організаційний форм господарювання неминуче призвів в більшості випадків зміну спеціалізації, зниження концентрації сільгоспвиробництва, а також порушення сформованих кооперативних та інтегративних зв’язків. В цілому з 246 перетворених КСП тільки біля 50 % залишились єдиним підприємством, обрав для себе нову організаційно-правову форму. Перетворення відношень власності звело до трансформації форм господарювання та проявленню в них багатоукладності нової економіки. К середині 2005 р. в Криму державні підприємства були повністю замінені новими формами господарювання. Якщо до 1991 р. державним сектором вироблялось біля половини продукції господарств усіх категорій, то к кінцю 2004 р. його частка склала 3,5 %. Однак конкуренцію новим агроформуванням склали ПКГ. Вони займаються виробництвом найбільш працеємкою та складно рентабельною продукцією тваринницької галузі. Якщо в 1990 р. господарства населення виробили 18 % продукції сільського господарства, то в 2004 р. вже 42 %. 5. Реформування земельних відносин сприяло створенню різноманітних форм власності на сільськогосподарські угіддя. Відновлено право приватної власності та введена нова форма – комунальна. Проведено паювання земель підприємств аграрного сектору, в наслідок чого майже 7 млн. селян стали власниками земельних ділянок. Середній розмір земельного паю в Україні складає 4,1 га. 6. Перетворення не принесли очікуваних результатів: рівень рентабельності підприємств з 30-40 % впав до негативних показників, посівна площа знизилась на 1/4, валовий збір зерна впав на 2/3, в тваринництві спостерігається скорочення поголів’я тварин та птиці в 2-3 рази за останні три роки в порівнянні з 1990 р. Рентабельними залишились тільки рослинництво, а з тваринницьких галузей слід відзначити птахівництво. З нових організаційно-правових форм господарювання найбільш ефективно працюють лише приватні та державні підприємства. 7. Реформування АПК України призвело до погіршення загального стану сільського господарства. Експерти відокремлюють серед зовнішніх погроз: розрив економічних відносин з колишніми країнами СРСР та зниження загального рівня інвестиційної привабливості АПК. Серед внутрішніх погроз: невідповідність існуючої законодавчої бази умовам розвитку економіки та відсутність власної моделі реформування. Оцінюючи економічні та соціальні ризики, експерти виявили, що соціальні ризики являють собою більшу небезпеку, ніж економічні. 8. Необхідно відновлювати державне регулювання сільського господарства. Державна підтримка повинна бути в вигляді дотацій для підтримки проблемних галузей. Пропонується відновити виплату дотацій з державного бюджету на рівні, який забезпечить беззбитковість галузі в цілому по Україні. Для забезпечення ефективного використання коштів з державного та місцевого бюджетів необхідно розробити державну та місцеві програми відновлення відсталих галузей, перш за все тваринництва. Виплати проводити при участі в програмах та забезпечення умов, передбачених в них. 9. Одним з напрямків відновлення основних фондів сільськогосподарських підприємств є лізинг. Є можливість підтримувати сільгоспвиробників шляхом створення лізингового фонду на придбання вітчизняної техніки, а також шляхом створення лізингових компаній на прикладі „Укрпромінвесту” та „Украгролізингу” для росту конкурентоспроможності цих підприємств. Необхідно створити національний земельний банк для кредитування сільгосппідприємств під заклад землі, який видавав би кошти під 4-8 % річних. | 