1. Функціональний аспект характеристики власності як економічної категорії передбачає аналіз механізму взаємодії відносин власності та процесу нагромадження, який дозволяє пояснити генезу і розвиток власності. Власність реалізується перш за все у процесі власне виробництва і нагромадження, виступаючи їх умовою, іманентним атрибутом та економічним результатом. Тільки у процесі дійсного продуктивного привласнення суб'єкти виробництва і нагромадження утверджуються як такі, закріплюючи і відтворюючи свій економічний стан і в фазах розподілу, обміну та споживання. 2. Збереження і динамічний розвиток вітчизняної системи споживчої кооперації на всіх рівнях - від споживчого товариства до споживчих спілок і їхніх об'єднань - безпосередньо й у першу чергу пов'язані з вирішенням питань про реформування власності споживкооперації. Сутністю власності споживчої кооперації є монопольно відокремлене привласнення насамперед споживчих благ. Привласнення споживчих благ відбувається в межах споживчого кооперативу, чим забезпечується самовідтворення відносин кооперативної власності на основі нагромадження її матеріального субстрату. Перехід до багатогалузевої діяльності і використання найманої праці на кооперативних підприємствах пов'язує розвиток власності споживчої кооперації не тільки зі сферою обігу і споживання, а і з іншими сферами суспільного виробництва. Таким чином, власність споживчої кооперації на сучасному етапі функціонує на основі безпосереднього поєднання найманої праці з засобами виробництва, що привласнюються колективним власником. У зв'язку з чим у структурі власних засобів споживчої кооперації переважають не кошти пайовиків (пайові внески), а виробничі фонди. Однак, привласнення умов і засобів виробництва залишається вторинним щодо привласнення споживчих благ. Безперервність невиробничого привласнення споживчих благ при цьому забезпечується на основі інтегрованого нагромадження умов, засобів і результатів виробництва. У межах власності споживчої кооперації спостерігається перехід від індивідуального привласнення і нагромадження до полісуб'єктної відокремлено-інтегрованої форми привласнення і нагромадження. 3. Кризовий стан системи української споживчої кооперації, у якому вона опинилася в першій половині 90-х років XX століття, виявився результатом взаємодії негативних наслідків процесу одержавлення, що стає неминучим в адміністративно-командній економіці, і умов макроекономічного середовища, що характеризуються трансформаційною кризою. У результаті одержавлення було підірвано основу соціально-економічних відносин споживчої кооперації - пайові відносини, відбулося знеособлення кооперативної власності, відокремлення її від пайовика і втрата нею економічних і соціальних функцій. 4. Доцільним постає виділення двох етапів виведення споживчої кооперації з кризи. На першому етапі забезпечується ліквідація наслідків процесів одержавлення власності споживчої кооперації, насамперед відновлення пайових відносин у результаті суб'єктної реструктуризації. Якщо подати суб'єктну реструктуризацію як своєрідну щодо кооперативної власності специфікацію прав власності, то можливим стає визначення реальної частки пайовиків у власності споживчих товариств та інших кооперативних структур. На другому етапі, що трактується як власне реформаційний, відбувається впровадження в систему споживчої кооперації нових підприємницьких організаційно-правових форм. Завдяки цьому власність споживчої кооперації набуває можливості найбільш ефективно реалізуватися в ринковому середовищі, що формується, забезпечуючи максимізацію вигод у міру вирішення економічних і соціальних завдань, які стоять перед споживчою кооперацією. 5. Використання в процесі кооперативного господарювання в умовах ринкової трансформації економіки України принципів підприємництва у поєднанні з модифікованими кооперативними принципами дає підставу для розвитку кооперативного підприємництва. 6. В умовах ринкової трансформації української економіки механізм реформування соціально-економічних відносин системи споживчої кооперації повинен передбачати використання підприємницьких організаційно-правових і організаційно-економічних форм, що враховують специфіку кооперативної власності. Аналіз фактичних даних щодо системи споживчої кооперації Донецької області підтвердив правомірність інституціональних перетворень кооперативних підприємств на основі утворення господарських товариств (командитних товариств, акціонерних товариств), участі кооперативних організацій і підприємств в агропромислово-фінансових групах (АФПГ). Такі господарські структури спроможні забезпечити вихід споживчої кооперації з тривалої кризи, активізувати господарську і соціальну діяльність споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, що формується, перетворити споживчу кооперацію на конкурентоспроможного економічного суб'єкта. |
