Анотація до роботи:

Царик П.Л. Регіональна екологічна мережа: географічні аспекти формування і розвитку (на матеріалах Тернопільської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2005.

Дисертація присвячена розробці географічних аспектів формування і розвитку регіональної екомережі. В роботі поглиблено теоретико-методологічні підходи до формування і розвитку екомережі, обґрунтовано критерії та підходи до виділення її базових елементів Проведений аналіз історичних етапів природозаповідання обласного регіону. Оцінені та виділені вузлові елементи перспективної екомережі (природні ядра, екологічні коридори, буферні зони, зони відновлення природної рослинності) в розрізі основних ландшафтів і груп ландшафтів області, проведено їх ранжування та структурно-функціональний аналіз. Обґрунтована територіально-функціональна структура регіональної екомережі. Проведена оцінка впливу перспективної регіональної екомережі на збереження біорізноманіття, оптимізацію структури землекористування та покращення природних умов життєдіяльності населення.

Проведене дисертаційне дослідження формування регіональної екологічної мережі, визначення її основних структурних елементів, ролі у збереженні видового і ландшафтного різноманіття, оптимізації природокористування та ландшафтно-екологічної структури території, аналіз природних умов життєдіяльності населення дозволило отримати такі висновки:

1. Реалізація концепції екомережі в регіональному аспекті спрямована на вирішення ряду важливих теоретичних і прикладних завдань, щодо збереження біологічного різноманіття, покращення природних умов середовища життєдіяльності населення, підтримання динамічної рівноваги між узгодженим використанням природно-ресурсного потенціалу і забезпеченням на цій основі адекватності інтересів збереження довкілля та сталого розвитку при домінуванні критеріїв, вимог і показників навколишнього середовища. Створення перспективної регіональної екологічної мережі стане гарантом узгодженого еколого-соціально-економічного розвитку.

2. Об’єктивною основою створення перспективної регіональної екологічної мережі є території та об’єкти природно-заповідного фонду, природні лісові, лучні, степові рослинні угруповання, водно-болотні угіддя, гідромережа. Становлення мережі природно-заповідних об’єктів у досліджуваному регіоні відбулося у другій половині ХХ століття. Розподіл об’єктів та територій природно-заповідного фонду в межах природних і адміністративних районів області є вкрай нерівномірним. Тільки в семи (Заліщицькому, Борщівському, Гусятинському, Монастирському, Бучацькому, Шумському, Кременецькому) із сімнадцяти адміністративних районів заповідність території є вищою за пересічнообласний показник 8,42%. В чотирьох із них (Гусятинському, Борщівському, Заліщицькому, Кременецькому) найбільш повно представлена різноманітність категорій природозаповідання. Це засвідчує розбалансованість просторової структури територій і об’єктів природно-заповідного фонду.

3. Найбільш збережені природні комплекси у складі державного природного заповідника та його філіалу, регіональних ландшафтних парків, заказників загальнодержавного та місцевого значення виступають основними структурними елементами перспективної екологічної мережі. При їх визначенні враховувалась ландшафтна структура території, а також доцільність формування природних ядер, буферних зон в кожному ландшафті та групі ландшафтів області.

4. При виділенні природних ядер враховувалась ландшафтна різноманітність, ступінь збереженості і заповідності ландшафтів. Із 26 природних ядер, запропонованих в 13 ландшафтах та групах ландшафтів, три ядра мають загальнодержавне значення (Медоборське, Кременецьке, Заліщицьке), дев’ять – міжрегіональне значення (Стіжоцько-Іловецьке, Суразьке, Вороняцьке, Берем’янсько-Шутроминське, Поточансько-Урманське, Голицько-Підвисоцьке), поза як знаходяться на контакті регіональної екомережі з екомережами сусідніх областей. 16 природних ядер мають місцеве значення. Формування ряду перспективних природних ядер потребує поглибленого флористико-фауністичного та ландшафтно-ценотичного аналізу геосистем з метою достовірного виділення чітких границь біологічних центрів, буферних зон, зон ренатуралізації; та запровадження або зміни режиму природозаповідання на більш суворий. До особливостей територіальної приуроченості природних ядер слід віднести виділення 13 (50%) із них в межах горбогірних територій Тернопільського Опілля (6 ядер), Кременецьких гір (3) і Товтрового кряжу (4).

5. Серед перспективних екологічних коридорів, які сполучатимуть природні ядра та інші природні ландшафти в цілісну регіональну екологічну мережу, виділено два екокоридори (Кременецький, Дністровський) загальнодержавного значення, п’ять екокоридорів міжрегіонального значення (Стрипський, Серетський, Опільський, Збручанський, Товтровий) та 17 екокоридорів місцевого значення. Найбільше природних ядер розташовано в межах Опільського (6 ядер), Кременецького (5), Серетського (5), Товтрового (4), Дністровського (3) екокоридорів. Повноцінне функціонування екологічних коридорів, як основних шляхів міграції біоти можливе за умов проведення ряду природовідновних та природоохоронних заходів: ренатуралізації найбільш антропогенізованих відтинків екологічних коридорів, визначення їх природоохоронного статусу, переорієнтації господарської діяльності на невиснажливі види природокористування.

6. Формування регіональної екологічної мережі водночас передбачає подальший розвиток природозаповідання, особливо в природних та адміністративних районах, в яких недостатньо репрезентовані природні заповідні ландшафти. В період з 2004 по 2015 роки передбачається створення двох природних національних парків (“Дністровський каньйон”, “Кременецькі гори”), розширення території природного заповідника “Медобори” за рахунок ділянок степової та наскельно-степової рослинності, формування одинадцяти регіональних ландшафтних парків (Малополіського, Почаївського, Вороняцького, “Збаразькі Товтри”, Залізцівсько-Вертелківського, “Бережанське Опілля”, “Княжий ліс”, Середньосеретського, Язлівецького, “Скала-Подільське Надзбруччя”) та створення понад 50 заповідних об’єктів інших категорій, внаслідок цього доведення площі природо-заповідання в межах Тернопільської області до 10,5%.

7. При виділенні природних ядер в межах наявних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також ряду перспективних природних ядер враховувались особливості ландшафтного різноманіття території, яке є найбагатшим в зонах контакту фізико-географічних провінцій, областей, районів. Двадцять п’ять із двадцяти шести виділених природних ядер відповідають цьому підходу і знаходяться в межах контактних зон ландшафтів. Формування екомережі сприятиме зростанню ландшафтно-ценотичної, ценотичної, флористичної репрезентативності і унікальності природних заповідних територій.

8. Формування регіональної екологічної мережі сприятиме збалансуванню структури землекористування, оптимізації ландшафтно-екологічної структури території. Враховуючи неоптимальне співвідношення між природними та антропогенізованими ландшафтами в межах території області, та її окремих частин, а також значну частку малопродуктивних і сильноеродованих орних земель, вважаємо за доцільне на значній площі цих земель провести масштабні ренатуралізаційні заходи. Зокрема, доцільно відвести під заліснення і залуження орні землі з крутизною схилів понад 3⁰. Ці землі приурочені, з одного боку, до схилів в горбогірних місцевостях, з другого боку, до схилів річкових долин. Вони, як правило, малопродуктивні і деградовані, а тому необхідно здійснити їх консервацію для іншого функціонального призначення. Станом на 2004 рік такі землі становлять 26,7% ріллі. Вони представлені в кожному адміністративному районі, зокрема і в найбільш розораних. Під заліснення доцільно відвести деградовані орні землі з крутизною схилів понад 7 (40,1 тис. га), порушені та відпрацьовані землі промислового використання (4,7 тис. га) та радіаційно забруднені землі (17,8 тис. га), які в сукупності складають 3,8% території області. Під залуження та заліснення в залежності від конкретних місцевих умов підпадають малопродуктивні сільськогосподарські землі з крутизною схилів 5-7 в межах річкових долин, місцях витоків річок (53,5 тис. га), частина малопродуктивних і деградованих орних земель з крутизною схилів 3-5 (176,2 тис. га), що складатиме 16,6% території області. Проведення цих заходів дасть можливість збільшити частку територій під природною рослинністю орієнтовно до 50%. Пріоритетними критеріями ландшафтно-екологічної оптимізації території виступають природоохоронний та створення сприятливих природних умов життєдіяльності населення.

9. Докорінна зміна структури земельного фонду, ренатуралізація агрокультурних ландшафтів та рекультивованих земель промислового використання сприятиме формуванню належних природних умов комфортної життєдіяльності населення. В межах Тернопільської області найбільш сприятливі природні умови для життєдіяльності населення характерні для восьми районів (Шумського, Зборівського, Монастирського, Бережанського, Кременецького, Підгаєцького, Лановецького, Гусятинського), з відносно збалансованою структурою землекористування, сприятливою екологічною ситуацією та високим рівнем комфортності природних просторових умов проживання населення. Решта адміністративних районів відзначені незбалансованою структурою землекористування, погіршеними показниками якості довкілля, низьким рівнем комфортності природних умов життєдіяльності населення.

10. Роль регіональної екомережі в природному регіоні є визначальною і багатогранною. Формування екомережі, яке сприяє збалансуванню природокористування, покращенню умов життєдіяльності населення, спрямоване на підтримання динамічної рівноваги між природними та антропогенними ландшафтами в регіоні, структурні елементи екомережі є центрами цено- і генофондів, еталонними геосистемами із значними запасами унікальних природних ресурсів, вони мають естетичне, культурне, просвітницько-виховне значення.

Публікації автора:

1. Царик П.Л. Динаміка територіальної організації територій і об’єктів природно-заповідного фонду Тернопільської області. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2001. - №2. – С. 112-120.

2. Царик П.Л. Еколого-географічні особливості формування і розвитку екологічної мережі Тернопільської області. Рукопис. – Т.,2002. – 95с.

3. Царик П.Л. З історії природодослідження і природозаповідання на Тернопіллі з кінця ХІХ до початку ХХ століть. // Матеріали другої всеукраїнської наукової конференції “Історія української географії та картографії: проблеми і перспективи. – Тернопіль, 2000. – С.72-75.

4. Царик П.Л. Методичні підходи до конструктивно-географічних досліджень регіональних екологічних мереж. // Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції “Екологічна географія: Історія, теорія, методи, практика”. – Тернопіль, 2004. – С.33-38.

5. Царик П.Л. Перспектива розвитку регіональної екологічної мережі Тернопільської області. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2000. - №2. – С. 107-110

6. Царик П.Л. Радіоекологічна ситуація в Тернопільській області. // Матеріали міжнародної наукової конференції “Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці”. – Тернопіль, 1999. – С. 108.

7. Царик П.Л. Регіональні ландшафтні парки як об’єкти рекреаційної і туристичної діяльності. // Матеріали другого всеукраїнського наукового семінару “Регіональне географічне краєзнавство”. – Тернопіль, 2002. – Ч.2. – С.244-249.

8. Царик П.Л. Репрезентативність та приуроченість територій та об’єктів природно-заповідного фонду Тернопільської області. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2000. - №1. – С. 98-103.

9. Царик П.Л. Роль ботанічних пам’яток природи у збереженні біорозмаїття (на прикладі Тернопільської області). // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 1999. - №1. – С. 176-180.

10. Царик П.Л. Серетський екологічний коридор як осьовий структурний елемент регіональної екологічної мережі Тернопільщини. // Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції “Екологічна географія: Історія, теорія, методи, практика”. – Тернопіль, 2004. – С.146-148.

11. Царик П.Л. Складові структурні елементи регіональної екологічної мережі Північного Поділля в межах Тернопільської області. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2003. - №2. – С. 107-110.

12. Царик П.Л. Структурні елементи регіональної екологічної мережі Західного Поділля в межах Тернопільської області. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2003. - №2. – С. 115-118.

13. Царик П.Л. Структурні елементи регіональної екологічної мережі Тернопільщини і їх функціональна роль. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2001. - №1. – С. 115-118.

14. Царик П.Л. Теоретико-правові основи формування екологічної мережі. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 2002. - №1. – С. 86-96.

15. Царик П.Л. Територіальна організація структурних елементів регіональної екомережі (на матеріалах Тернопільської області). // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 199: Географія. – Чернівці: Рута, 2004. – С.79-92.

16. Царик П.Л., Царик Л.П. Історія розвитку та динаміка структури природно-заповідного фонду Тернопільської області. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. – Тернопіль, 1999. - №2. – С. 15-19.

17. Царик П.Л., Царик Л.П. Соціально-екологічна роль і значимість регіональних екомереж. // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. Спецвипуск: екологічна географія. – №2. – Ч.2. – 2004. – С.198-206.