1. Порівняльна характеристика країн Аль-Шаму дозволила визначити їх основні показники соціально-економічного, демографічного і містобудівного розвитку. Загальна територія - 302,7 тис. кв. км. Чисельність населення становить більше за 20 мільйонів чоловік. Щільність населення - 1384 чол./кв. км. Біля 60% території складають гірські та передгірні райони. Питома вага міського населення становить 80%, що свідчить про високі і швидкі темпи урбанізації цих країн. 2. Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду проектування житлового середовища в країнах з жарким кліматом дозволило встановити, що найважливішими факторами, що визначають структуру, зміст і умови розвитку житлового середовища з'являються природно-кліматичні, історико-географічні, релігійні, національно-побутові, еколого-містобудівні, соціально-демографічні, естетичні, техніко-економічні. Серед них першочерговим і визначальним є природно-кліматичний фактор, який виявляє цілий ряд основних показників розвитку формування житлового середовища. 3. Виявлено, що природно-кліматичний фактор зумовив характер організації житлового середовища в країнах Аль-Шама - створення замкнених архітектурно-планувальних структур в умовах жаркого сухого клімату на Сході і відкритих архітектурно-планувальних структур в умовах жаркого вологого клімату на Заході. Природно-кліматичні умови сприяли появі певної номенклатури типів житла в процесі його еволюційного розвитку: вирубані в скелі споруди печерного типу; підземні сердаби із захистом стін зовні; напівпідвальні споруди "НИМ"; житло з плоским дахом і внутрішнім двориком; купольні та склепінчасті споруди з машрабіями; споруди на терасах із сердабами. 4. На основі аналізу історико-географічних, соціально-демографічних, релігійних факторів встановлено, що регіональні особливості формування житлового середовища в країнах Аль-Шаму визначилися в доісламський та ісламський періоди розвитку. На формування житлового середовища в доісламський період розвитку вплинули фінікійська, греко-римська і Візантійська цивілізації. Вплив цих культур треба розглядати як певні історичні етапи формування житлового середовища: - 1- ий етап - 20 сторіччя до н.е. - 15 сторіччя до н.е. (вплив фінікійської культури); - 2-ий етап - 15 сторіччя до н.е. - кінець 4 сторіччя н.е. (вплив греко-римської культури); - 3-ий етап - 4 сторіччя н. е - початок 7 сторіччя н. е. (вплив візантійської культури). Найбільш вплинула на формування житлового середовища греко-римська цивілізація. Під дією цієї культури остаточно сформувався тип житла з внутрішнім двориком і розподілом на чоловічу і жіночу частину, велике розповсюдження набули будинки з арками, колонами. 5. Визначено, що ісламський період розвитку житлового середовища в країнах Аль-Шаму розпочався з 7 сторіччя н. е. Цей процес був досить складним та здійснювався в декілька етапів, які були обумовлені соціально-історичним розвитком суспільства. Омейядський Халіфат (7 ст. - 8 ст. н.е.); Аббасидський Халіфат (8 ст. - 13 ст. н.е.); час правління Фатімідов і Мамлюков (13 ст. - 16 ст. н. е.); час правління Османської імперії (16 ст. -початок. 20 ст.). Аналіз формування житлового середовища в ці історичні етапи показав, що основною планувально-структурною одиницею житлового середовища був квартал. Житлове середовище створювалося з системи кварталів, диференційованих за релігійним, етнічним і виробничим принципами. Невід'ємним елементом кварталу були культові споруди - мечеть та інші. 6. Виявлено, що традиції регіональної архітектури, передусім, характеризують використання прийомів організації 2-х типів житла - баштового і дворового. Основними елементами фасаду будь-якого типу житла були арки, віконні отвори з машрабіями, різноманітні грати і т.п. 7. Визначено, що на всіх етапах історичного розвитку житлове середовище являло собою систему відкритих і закритих просторів з явно вираженими інтеграційними процесами. Структурними одиницями житлового середовища відкритих просторів є: в історичній забудові - квартал, житлова вулиця, двір; в новій забудові - житловий район, мікрорайон, житлова група, курдонери, перехрестя, сквери, бульвари. Основною структурною одиницею закритих, інтер'єрних просторів є житловий осередок (квартира). У роботі дана характеристика всіх структурних елементів житлового середовища. Розроблена модель формування житлового середовища з урахуванням комплексу діючих факторів. 8. Встановлено, що основним критерієм формування всіх видів житла є комфортність житлового середовища. У роботі визначені її основні параметри. У перспективі найбільш комфортним типом житла будуть продовжувати залишатися індивідуальні житлові будинки традиційного типу і сучасні, які забезпечують здійснення всіх необхідних функцій житла. У зв'язку з дефіцитом земельних ресурсів найбільш перспективним видом житла стануть багатофункціональні -купольні, багатопрофільні житлові комплекси, що являють собою систему відкритих і закритих просторів з обслуговуючою і рекреаційною функцією. Первинною структурною одиницею житлових комплексів є житловий осередок (квартира), що враховує демографічний склад середньої арабської сім'ї (3-7 чол.) і яка забезпечує необхідні показники комфорту житлового середовища. | 