Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати поставлене наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме : виявлено, визначено та обґрунтовано шляхи формування, інституціонального забезпечення, впровадження та розвитку енергетичної політики в Україні та запропоновано механізми здійснення необхідних перетворень у процесі реформування вітчизняної енергетики. Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, що характеризуються науковою новизною та практичним значенням, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу. На основі проведеного дослідження зроблено ряд висновків та рекомендацій, які мають теоретичне й практичне значення: 1. Проведення системної державної політики в сфері реформування економічних відносин слід здійснювати із врахуванням шляхів розвитку галузей ПЕК. Тому основою реформування ПЕК України має стати всебічне реформування її економіки згідно з такими напрямами: - законодавче визначення механізмів майнової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань шляхом застосування процедур банкрутства, анулювання ліцензій, розгляду справ в арбітражному суді; спрощення процедури банкрутства підприємств та положень щодо практичної реалізації; - зменшення надмірної енергоємності ВВП та продукції (послуг) галузей економіки України шляхом структурних змін в економіці з прискореним розвитком виробництва і технологічних процесів, які сприяють економії ПЕР. 2. Формування механізмів енергетичної політики має визначатися наступними принципами: - з’ясування поточних та перспективних потреб в енергетичних ресурсах населення, промисловості, сільського господарства та інших галузей України; - проведення інвентаризації основних виробничих фондів ПЕК з точки зору економічної доцільності їх експлуатації з урахуванням прогнозованих потреб країни в енергетичних ресурсах; - оцінювання поточних та перспективних витрат щодо забезпечення країни енергетичними ресурсами та визначення джерел їх отримання (приватизація, інвестиційні та кредитні ресурси, бюджетні кошти, створення позабюджетних фондів тощо); - формування на регулярній основі обґрунтовано достатнього паливно-енергетичного балансу України шляхом визначення оптимального використання різноманітних видів палива з урахуванням потреб в енергетичних ресурсах окремих категорій споживачів, потенційних можливостей щодо їх власного виробництва та імпорту, технічних особливостей функціонування енергосистеми України; - забезпечення ефективного використання енергоносіїв при виробництві енергії та запровадження енергозбереження при її споживанні; - проведення політичних і економічних заходів щодо утримання та закріплення стратегічного положення України в міжнародній системі як транзитного коридору для існуючих і перспективних поставок енергоресурсів у Західну Європу; - збільшення частки споживання власних первинних енергетичних ресурсів за рахунок підвищення їх видобування; - диверсифікація джерел надходження та видів первинних енергетичних ресурсів, постачання обладнання та комплектуючих для підприємств паливно-енергетичних галузей України; - створення умов для розвитку експорту електроенергії та нафтопродуктів. 3. Регулювання енергетичної політики має здійснюватися на таких засадах: - створення конкурентних умов у сфері виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії та газу, видобутку газу та нафти, зберігання та реалізації газу, нафти і нафтопродуктів з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей; - удосконалення регулювання діяльності на ринках, що перебувають у стані природної монополії та суміжних до них ринків у ПЕК України; дотримання принципу свобод договірних відносин. - забезпечення наявності органів регулювання природних монополій та суміжних ринків у паливно-енергетичного комплексі; - гарантування права споживачів електричної та нафтогазової галузей на отримання товарів та послуг стандартизованої якості за об'єктивними цінами. - забезпечення державного контролю за діяльністю всіх суб’єктів у сфері енергетики з метою додержання ними єдиних державних норм, правил та стандартів, недопущення протиправних дій, пов'язаних з корупцією та організованою злочинністю. 4. Як показують результати дослідження, подальша ефективність та результативність проведення енергетичної політики в Україні безпосередньо залежатиме від удосконалення чинного законодавства. Необхідно подолати фрагментарний характер чинного енергетичного законодавства формуванням цілісної системи законодавчо-правових актів у вигляді Кодексу Енергокористування, що потрібно для підтримки стратегії розвитку вітчизняної енергетики. Державна політика України щодо нормативно-правового забезпечення діяльності паливно-енергетичного комплексу має спрямовувати на формування повної системи нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини суб'єктів ринку між собою, з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськістю. Основними напрямками державної політики при формуванні нормативно-правової бази у сфері паливно-енергетичного комплексу є такі: - проведення аналізу чинних актів законодавства, що стосуються діяльності ПЕК; виявлення прогалин та протиріч у чинному законодавстві, неузгодженостей з міжнародними договорами; - розширення і вдосконалення нормативної бази для впровадження і поглиблення ринкових відносин у паливно-енергетичних галузях; - максимальне врахування в законодавстві України вимог Енергетичної Хартії щодо умов здійснення транзиту енергоносіїв, механізмів тарифної політики щодо транзиту енергоносіїв, укладання угод про економічну інтеграцію, механізмів вирішення спірних питань у енергетичній сфері та механізмів розв'язання спорів між інвестором та договірною стороною; - імплементація законодавства ЄС та адаптація законодавства України до законодавства ЄС; - забезпечення першочергової розробки та розгляду проектів законодавства з питань здійснення державного регулювання в сфері ПЕК; - визначення особливостей здійснення приватизації у ПЕК України з огляду на пріоритетність захисту її державних інтересів; - здійснення виваженої економічно обґрунтованої податкової та митної політики з метою досягнення оптимального економічно доцільного співвідношення імпорту сировини та продуктів переробки в Україну; - створення відкритого конкурентного ринку енергетичних продуктів, матеріалів, обладнання та послуг; визначення умов доступу до розвідки та розроблення енергетичних ресурсів; захист інтелектуальної власності. 5. Аналіз особливостей інвестиційного процесу в паливно-енергетичному комплексі дозволив розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення механізму інвестування. Необхідно впровадити фінансово-економічні механізми щодо надання податкових інвестиційних кредитів підприємствам ПЕК (пільгового режиму оподаткування прибутку підприємств, який спрямовується на модернізацію та реконструкцію обладнання; тимчасового звільнення від оподаткування коштів, заощаджених підприємством внаслідок впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання; тимчасового звільнення підприємств від сплати частини екологічного збору як "премії" за впровадження екологічно безпечних технологій та обладнання; тимчасового звільнення підприємств від сплати частини збору на геологорозвідувальні роботи при здійсненні ними розвідувальних та пошукових робіт; пільгового оподаткування діяльності щодо розробки та встановлення систем обліку споживання енергоносіїв). 6. Установлено, що основними напрямами удосконалення цінової політики на енергію як товар (газ, вугілля, нафтопродукти, електроенергію, ядерне паливо) та послуги (транспортування та зберігання нафти, газу, передача електроенергії, продаж енергетичних ресурсів, що виробляються підприємствами ПЕК) має бути: здійснення диференційованої за класами напруги цінової політики щодо формування роздрібних цін на енергоносії; використання єдиної оптової ціни на електроенергію; поступовий перехід до єдиних оптових цін на газ та нафту незалежно від їх походження з одночасним уведенням рентних платежів та податку на надприбуток паливних підприємств; лібералізація цін на вугільну продукцію і розвиток конкуренції на цьому ринку; забезпечення вибіркового цінового протекціонізму енергоємних підприємств, що є життєво важливими для економіки та безпеки держави, виключно за рахунок бюджетних коштів; стимулювання і впровадження добових, сезонних та спеціальних тарифів на електроенергію з метою вирівнювання пікових навантажень; перехід у внутрішніх виробничих відносинах на розрахунки за енергоносії виключно у грошовій формі. 7. Державна інвестиційна політика з огляду на потреби ПЕК має базуватися на таких принципах: досягнення максимально можливого рівня незалежності країни у забезпеченні енергоресурсами за рахунок диверсифікації джерел їх вироблення, постачання нафти та модернізації нафтопереробної промисловості; активізація інвестиційних процесів шляхом створення умов для самофінансування підприємств ПЕК завдяки конкуренції, оцінки витрат суспільства на енергозабезпечення; мобілізація всіх інвестиційних ресурсів та їх ефективного використання; підвищення ефективності цільового використання державних інвестиційних ресурсів у розвитку пріоритетних секторів ПЕК; створення умов для залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів; забезпечення дієвої системи гарантій для іноземних та вітчизняних інвесторів з метою залучення коштів у довгострокові інвестиційні проекти; надання послуг іншим державам щодо створення резервів та зберігання природного газу в підземних газосховищах України; заохочення стратегічних інвесторів до виконання розвідувальних, пошукових, експлуатаційних робіт з видобутку газу на території України на умовах концесії, угод розподілу продукції, створення спільних підприємств; інтенсифікація робіт з реконструкції, модернізації і розширенню нафто-, газопроводів та нафтопродуктопроводів. Розвиток системи транзитних трубопроводів для надання державою послуг з транзиту нафти; забезпечення державної підтримки участі вітчизняних нафтових компаній та промислових підприємств у виконанні розвідувальних, пошукових, експлуатаційних робіт з видобутку нафти за межами України в умовах концесії, угод розподілу продукції, спільних підприємств; розширення експорту енергетичного обладнання і послуг. Активна участь в освоєнні нафтових і газових родовищ та будівництві енергетичних об'єктів за межами України; підвищення конкурентоспроможності вітчизняних нафтопродуктів шляхом упровадження нових технологій та модернізації НПЗ. 8. Створення державної системи заходів організаційного, фінансово-економічного, нормативно-технічного, технологічного характеру для забезпечення використання пріоритетних та важливих видів нетрадиційної енергетики, шляхом: - здійснення за рахунок бюджетного фінансування науково-технічних досліджень у сфері нетрадиційної енергетики та нетрадиційного палива; - розробка уніфікованих методологічних та методичних вимог до розробки проектів у сфері нетрадиційної енергетики; - розробка конкретних програм розвитку пріоритетних видів нетрадиційної енергетики; - закріплення фінансових стимулів розвитку нетрадиційної енергетики та нетрадиційного палива; - удосконалення системи підготовки кадрів у сфері нетрадиційної енергетики; - забезпечення широкого рекламування та поширення досвіду щодо найбільш вдалих та перспективних в умовах України проектів у сфері нетрадиційної енергетики. 9. Впроваджувати цілеспрямовану політику енергозбереження необхідно шляхом нормалізації витрат енергоносіїв підприємств усіх форм власності, здійснення контролю щодо відповідності проектів діяльності критеріям ефективного енергоспоживання, створення механізмів заохочення користувачів щодо заощадження енергії і ресурсів, організації систематичного контролю за виконанням загальнодержавних, регіональних і корпоративних програм з енергозбереження, розвитку комплексних заходів, спрямованих на підготовку кваліфікованих кадрів, створення привабливих умов для надходження інвестицій. 10. Реструктуризація паливно-енергетичного комплексу повинна включати адаптацію національного законодавства до норм і стандартів ЄС; цілковите розмежування функцій видобування, транспортування й розподілу енергоресурсів (створення юридично й фінансово незалежних компаній); диверсифікацію поставок газу: лібералізацію газового ринку; створення незалежного державного регулюючого органу в енергетичній сфері й удосконалення цінової політики для адекватного відображення всіх витрат на енергоносії; надання адресних субсидій малозабезпеченим верствам населення. Держава має забезпечити відкритість та прозорість процесу реструктуризації ПЕК, надання потенційним інвесторам вичерпної інформації щодо підприємств паливно-енергетичних галузей у засобах масової інформації; сформувати транспарентний доступу до ринків інвестицій в енергетичні і транспортні галузі західних країн та недискримінаційний доступ до енергетичних ресурсів Сходу, лібералізувати доступ до ринків, технологій та капіталів, забезпечити справедливі умови транзиту енергоресурсів. 11. Активізація співробітництва із світовим товариством має розвиватися у напрямі участі України у міжнародних програмах і проектах шляхом реалізації питань забезпечення енергетичної та екологічної безпеки, енергозбереження, інтенсифікації використання нетрадиційних джерел енергії, впровадження ринкових відносин в енергетиці. На порядку денному створення сприятливих умов для інтеграції економіки України у світову економіку на рівноправній і взаємовигідній основі та ліквідації дискримінаційних обмежень на торгівлю з Україною. Складна й багатоаспектна проблема державного регулювання енергетики та формування ефективної енергетичної політики, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими у дисертаційному дослідженні. Подальший розвиток досліджень у предметній області дисертації має здійснюватись, насамперед, з метою забезпечення гармонізації та ефективної взаємодії регіонального та національного рівнів державного регулювання енергетичної сфери, підвищення результативності та ефективності державних механізмів управління таким процесом. | 